Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/20872/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2021 р. Справа№ 910/20872/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Куксова В.В. Тищенко А.І. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.10.2021 року у справі №910/20872/20 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, повний текст якого складено 28.04.2021 у справі №910/20872/20 (суддя Джарти В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 241 192,29 грн. В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаверна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі- відповідач) про стягнення 241 192,29 грн, з яких: 228 246,94 грн боргу, 6 735,98 грн 3% річних та 6 209,37 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №437(6)19УК/53-121-01-19-08529 від 17.09.2019 щодо своєчасної та повної здійснення оплати за поставлений товар. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 позов задоволено повністю. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні в цій частині позовних вимог. Крім цього, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та незаконним, прийняте внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат неправильно визначенні строки виконання зобов`язання з оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, а також не враховано умов виникнення обов`язку щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ. До того ж, позивачем не враховано, що обов`язок з оплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає кваліфікацію поведінки відповідача як порушення зобов`язання, та відповідно, можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ. Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що здійснений позивачам розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є не вірним, оскільки період за який було нараховано не відповідає обставинам справи. Також скаржник стверджує, що внаслідок безпідставного ототожнення податкових зобов`язань з господарськими зобов`язаннями та необґрунтованого застосування до правовідносин між суб`єктами господарювання закону, який регулює відносини у сфері справляння податків, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати продукції в повному обсязі без врахування визначених сторонами в пункті 3.2 договору умов оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ - після отримання відповідачем від позивача на визначені електронні адреси зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної. Щодо акту взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 30.04.2020, скаржник стверджує, що останній не стосується предмета доказування, є неналежним та допустимим доказом у даній справі, у зв`язку з чим посилання на нього в оскаржуваному судовому рішенні є неприпустимим. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2021, справу №910/20872/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Козир Т.П., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 поновлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 призначено на 08.09.2021 об 14:10 год. У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4185/21 від 07.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20872/20. Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/20827/20, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 07.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І. У зв`язку із зміною складу колегії суддів судове засідання, призначене на 08.09.2021, не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І. та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 06.10.2021 о 10:15 год. Скаржник наданим їм процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 06.10.2021, не з`явився, своїх представників не направив. При цьому, на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, в якому просить розглядати справу без його участі та підтримує доводи наведені в апеляційній скарзі. Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності скаржника. Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. 06.10.2021 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.09.2019 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки продукції №437(6) 19УК/53-121-01-19-08529 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію згідно переліку, що наведене у таблиці. Пунктом 1.2 Договору сторони погодили строк поставки продукції: вересень-листопад 2019 року. Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.2 Договору). Поставка продукції відбувається на умовах DDP м. Енергодар згідно Інкотермс 2010, місце поставки: вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл. (п.4.1 Договору). Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання. Колегією суддів встановлено, що Договір укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Проаналізувавши умови Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, умовами пункту 3.2 Договору сторонами погоджена оплата протягом 45 календарних днів після прийняття товару. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав товар, що був предметом укладеного правочину, а відповідач в свою чергу прийняв товар без зауважень на загальну суму 625 274,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладними, а саме: видатковою накладною №85 від 03.10.2019 на суму 374 976,00 грн; видатковою накладною №560 від 29.10.2019 на суму 250 298,16 грн; товаро-транспортними накладними (далі - ТТН) № 85 від 03.10.2019 та № 560 від 29.10.2019. З огляду на що, строки оплати поставленої продукції за видатковою накладною № 85 від 03.10.2019 становить до 17.11.2019 (сплачено відповідачем повністю), за видатковою накладною №560 від 29.10.2019 становить до 13.12.2019 (сплачено відповідачем частково). Тобто, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором настав 13.12.2019. Як вірно встановлено судом першої інстанції, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість за Договором в сумі 228 246,94 грн. З аналізу пункту 3.2 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної. У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право застосувати відповідальність у вигляді штрафу у розмірі процентної ставки ПДВ (п. 7.6 Договору). При цьому, відповідно до п.4.3 Договору продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3шт.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копія завірена постачальником; податкова накладна (в ел. вигляді). Згідно з п.4.4 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Як свідчать матеріали справи, видаткова та товарно-транспортна накладні підписанні та скріпленні печатками сторін, а також не містять жодних приміток щодо недоліків товару та порушення строків поставки товару. Також матеріали справи не містять жодних доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензії щодо виконання умов Договору, зокрема в частині не передання в момент отримання товару документів визначених п.4.3, 4.2 Договору, а також не направлення на електрону адресу податкових накладних. Тобто, викладене свідчить, що реєстрація податкових накладних здійснена до отримання відповідачем товару. Враховуючи вищевикладене та те, що оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, а також беручи до увагу, що фактично реєстрація податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів з моменту поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після сплину визначеного строку, у відповідача виник обов`язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ. Крім того, можливість отримання податкової накладної відповідачем безпосередньо з ЄРПН, а не від позивача саме по собі не нівелює обов`язок відповідача у відповідності до п.201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України. З огляду на що, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі щодо виникнення у нього обов`язку оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, колегією суддів відхиляються, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Щодо наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, враховуючи наступне. У відповідності до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17. Із наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідач засвідчує факт наявності у нього зобов`язання з виплати вартості поставленого товару в розмірі 228 246,94 грн. Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів того, що між сторонами існували будь-які інші договірні зобов`язання, окрім, як за вказаним вище Договором. Таким чином, враховуючи вищевстановлене, оцінивши наявні в матеріалах докази окремо і їх сукупність в цілому, а також беручи до уваги вчинення дій сторонами в розрізі спірних правовідносинах (підписання акту звірки), колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем докази та вказані ним обставини на підтвердження поставки товару та існування у відповідача заборгованості, є більш вірогідними, ніж докази та посилання відповідача на певні обставини. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент розгляду та вирішення даного спору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару настав щонайменш з 13.12.2019. Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України. В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості у розмірі 228 246,94 грн. Враховуючи вищевикладене та оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 665 069,88 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 6 735,98 грн 3% річних та 6 209,37 грн інфляційних втрат за період з 16.12.2019 по 09.12.2021, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне. Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а також сторони можуть погодити інший розмір процентів встановлений законом. Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши розрахунок позивача, а також беручи до уваги, що суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 6 735,98 грн 3% річних та 6 209,37 грн інфляційних втрат за період з 16.12.2019 по 09.12.2020. Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/20872/20 залишити без змін. 3.Судові витрати покласти на скаржника. 4.Матеріали справи №910/20872/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 11.10.2021. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді В.В. Куксов А.І. Тищенко