Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/1760/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/1760/20 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С. Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Миніч Т.І., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №289/1760/20 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області в особі Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С в м.Радомишлі, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Радомишльської міської ради Житомирської області в особі Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району. Просила: визнати причину пропуску нею строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини поважною; визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кичкирі Радомишльського району Житомирської області; визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кичкирі Радомишльського району Житомирської області. Свою заяву обґрунтовувала тим, що 02 лютого 2014 року внаслідок пожежі загинули її рідний дядько ОСОБА_2 та двоюрідний брат ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки, що розташовані на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, які належали спадкодавцям на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯБ № 220683 та серії ЯБ № 220594 від 10 червня 2005 року. Як рідна племінниця та двоюрідна сестра спадкодавців вона звернулася до нотаріальної контори, щоб вступити в спадщину після смерті рідного дядька та двоюрідного брата, але їй було повідомлено, що відповідно до частини першої ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини пропущений. Спадкові справи після смерті рідного дядька та двоюрідного брата не заведені. Крім неї інших спадкоємців немає, оскільки її мати ОСОБА_4 померла раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона у встановлений законом строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштовувала поминальні обіди, замовляла пам`ятники тощо, а коли майже закінчувався строк на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини сильно захворіла, оскільки загострилася хронічна хвороба пошкодження поперекового відділу хребта, що потребувало тривалих наступних лікувальних заходів та реабілітації. Отже, чимало коштів витратила на лікування та підтримку здоров`я, ліки, реабілітацію, що поставило її у вкрай скрутне матеріальне становище. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходженням спадкового майна; 3) складні умови праці, які зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що не змогла своєчасно подати заяву про прийняття спадщини через те, що влаштовувала поминальні обіди, замовляла пам`ятники, а коли майже закінчувався шестимісячний строк після смерті родичів, то загострилася хронічна хвороба пошкодження поперекового відділу хребта, що потребувало тривалого лікування і реабілітації, а також витрачання коштів на лікування. Дані обставини поставили її у вкрай скрутне матеріальне становище. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Суд не розібрався в даному питанні та не дослідив його належним чином. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та їх представники до суду не з`явилися. Позивач та відповідач просять розглянути справу без їх (представника) участі. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Племінники спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина третя ст.1266 ЦК України). Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини ( частина четверта ст.1266 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (зі змісту частин першої та другої ст.1220 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України). За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина друга ст.1272 ЦК України). Частиною третьою статті 1272 ЦК Українипередбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. У пункті 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рідний дядько ( ОСОБА_2 ) та двоюрідний брат ( ОСОБА_3 ) позивача загинули 02 лютого 2014 року внаслідок пожежі (а.с.13,15,17). До складу спадщини увійшли, у тому числі, земельні ділянки (а.с.18-19). На час відкриття спадщини матері позивача в живих не було, оскільки вона ( ОСОБА_4 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16). Спадкодавці ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (син) на день своєї смерті постійно проживали та були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Кичкирівського старостинського округу від 14 листопада 2019 року №№5/518, 5/519, від 18 листопада 2020 року №5/115 (а.с.22-23,38). Окрім померлих у вищевказаному будинку разом із спадкодавцями ніхто не проживав та не був зареєстрованим. У померлих малолітніх, неповнолітніх, недієздатних або цивільна дієздатність яких обмежена спадкоємців не було. Із листа Радомишльської державної нотаріальної контори від 13 листопада 2020 року №761/01-16 слідує, що спадкові справи до майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заведені. Спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців, про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися (а.с.37). Отже, позивачу ОСОБА_1 , яка із спадкодавцями на час їхньої смерті разом постійно не проживала та зареєстрована не була, належало до 02 серпня 2014 року подати до відповідного органу заяви про прийняття спадщини після смерті рідного дядька та - двоюрідного брата (а.с.7-11,14). Таких дій остання не вчинила. Відповідно до змісту частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зі змісту частин п`ятої та шостої ст.81 ЦПК України). Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Радомишльська лікарня» підтверджується, що позивач із 18 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року знаходилася на амбулаторному лікуванні з діагнозом: ОКЗ поперекового відділу хребта (а.с.25). Інших доказів у підтвердження причин пропуску строку звернення до компетентного органу із заявами про прийняття спадщини після смерті рідного дядька та двоюрідного брата доводи апеляційної скарги не містять, а відтак -матеріали справи. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач лише з 18 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року знаходилася на лікування, але остання не надала жодних доказів у підтвердження того, що існували непереборні та істотні обставини з 02 лютого 2014 року по 17 липня 2014 року, а також в останній день 02 серпня 2014 року подати заяви до прийняття спадщини. Окрім того, доказів у підтвердження проведення позивачем поминальних обідів, замовлення пам`ятників померлим, понесення витрат на своє лікування також не надано. Приймається до уваги й та обставина, що позивач знаходилася не на стаціонарному, а на амбулаторному лікуванні (така організація медичної допомоги передбачає відвідування самим хворим лікувального закладу на відміну від стаціонарного лікування, яке надається з розміщенням пацієнта у лікарні). Установивши, що підстави, на які посилається позивач, не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги грунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції відповідно до положень ст.89 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі на начебто усунення позивача судом від спадкування відмовою у задоволення позову є підміною поняття, оскільки усунення від права на спадкування врегульовано ст.1124 ЦК України, яка передбачає абсолютно інші юридичні підстави. За таких обставин, рішення залишається без змін за положеннями ст.375 ЦПК України, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 лютого 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: