Постанова Київський апеляційний суд № 369/6787/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2021 року справа № 369/6787/20 провадження № 22-ц/824/10120/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Акціонерного товариства «Ацент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001705286 від 31.08.2018 року у розмірі 27651, 38 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 13999,96 грн та судовий збір у розмірі 1064,24 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову представник банку подав апеляційну скаргу. В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду в частині відмови позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг в банку та погодилася із ними. Крім того, зазначає, що банком надано до суду паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому визначено всі умови кредитування, строки, процентна ставка та ін., та який підписаний боржником. Посилається також на ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані кошти у розмірі 13999,96 грн в добровільному порядку боржником неповернуті. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів на підтвердження погодження сторонами відповідних умов. Однак, погодитись із таким висновком суду не можна. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом АТ «Акцент-Банк» посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №SAMABWFC00001705286 від 31.08.2018 року, з метою отримання кредитної картки. Відповідачем умови кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі 27651,38 грн., яка складається : 13999,96 грн - заборгованість за кредитом 13651,42 - заборгованість за відсотками Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження своїх вимог банком надано розрахунок заборгованості, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Акцент-Банк» від 31.08.2018 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку. Однак, в анкеті-заяві відсутня інформація щодо отримання відповідачем кредитної картки, її тип, строк дії, не встановлено бажаний кредитний ліміт. Крім того, анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а й отримав ці Умови та Правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід`ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, який враховано судом першої інстанції при постановленні рішення. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит, однак не виконувала покладені на неї зобов`язання за договором, у зв`язку із чим, позивач просив стягнути заборгованість станом на 07.05.2020 рік за тілом кредиту у розмірі 13999,96 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 13651,42 грн. Проте, матеріали справи не містять підтвердження надання вказаного представником позивача кредитних коштів та згоди відповідача на його отримання. Виписки по картковому рахунку до суду першої інстанції банком не надано. Представник банку як на підтвердження позовних вимог посилається на паспорт споживчого кредиту, який підписаний боржником, та в якому визначено умови кредитування. Однак, вказаний документ не підтверджує факт видачі відповідачу кредитних коштів. Крім того, паспорт містить умови кредитування за кредитними картками «Універсальна» та «Універсальна Gold», в той час як матеріали справи не містять відомостей щодо типу картки, яку отримала відповідач. Поряд із цим, інформація зазначена у паспорті споживчого кредиту є актуальною до 01.01.2019 року. Таким чином, банком не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також за відсотками, є необґрунтованими, а відтак у задоволенні позову слід відмовити. Представником позивача разом з апеляційною скаргою надано виписку по картковому рахунку. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, представником позивача не зазначено поважних причин неподання до суду першої інстанції доказів, а тому подана виписка по картковому рахунку судом апеляційної інстанції до уваги не береться. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції при постановленні рішення та частковому задоволенні позову неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів виходить за межі доводів та вимог апеляційної скарги та приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2021 року скасувати, постановити нове наступного змісту. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Судді