Ухвала КАС ВС № 620/6821/20

УХВАЛА 11 жовтня 2021 року м. Київ справа № 620/6821/20 провадження № К/9901/30723/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Єресько Л. О., Шевцової Н. В., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, з участю третіх осіб: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Борзнянського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину суми суддівської винагороди. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року змінено та викладено абзац 3 резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».». В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна судова адміністрація України подала касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, залишено останню без руху, надано заявникові десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору, а також зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції скаржником подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку на касаційне провадження та його поновлення, а також лист про неможливість сплати судового збору у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків. Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке. Згідно з частиною третьої статті 2 цього КАС України основними засобами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Частинами першою та другою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. За правилами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено положення щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Отже, сплата судового збору є обов`язком сторони, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати є неприпустимим. Обставини, що пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення такої сплати. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що не погоджуючись з ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року про повернення касаційної скарги, повторно подано касаційну скаргу через 27 дні з моменту отримання цієї ухвали. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження посилається на велике навантаження відділу претензійно-позовної роботи. Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Як зазначалося вище, положеннями частини другої статті 44 КАС України закріплено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, положеннями процесуального закону учасників справи зобов`язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №810/4224/17 від 16 жовтня 2019 року № №808/1937/17. Як зазначено в пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про те, що при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, або в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте, таким правом не скористався, а тому обставина, зазначена скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, не може бути підставою для поновлення такого строку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, з участю третіх осіб: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Борзнянського районного суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Л. О. Єресько Н. В. Шевцова