Постанова КАС ВС № 826/7026/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м. Київ справа № 826/7026/15 адміністративне провадження № К/9901/5573/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., секретар судового засідання Буденко В.І., представники: позивача - Пасюков В.В., відповідача - Кокиза Н.В., розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.), У С Т А Н О В И В: У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» (далі - ТОВ "ТЕК"ГЕРМЕС", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДФС у м. Києві; далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило: -визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0003012207- про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 5' 858' 245,00 грн (в тому числі: за основним платежем - 4' 686' 596,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1' 171' 649,00 грн), від 10.04.2015 №0003022207 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 7' 974' 886,50 грн (в тому числі: за основним платежем - 5' 316' 591,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2' 568' 295,50 грн); визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час перевірки та оформлення акта перевірки від 26.03.2015 №176/1-26-50-22-07-36884163; визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту з ПДВ на підставі акта перевірки; зобов`язати відповідача вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки та зобов`язати відповідача відновити дані податкової звітності позивача. Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про порушення Товариством податкового законодавства, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання Товариством природного газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс», фінансові показники яких Товариство відобразило у податковому обліку, зменшивши оподатковуваний прибуток та збільшивши суму податкового кредиту, мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Як наслідок, на підставі акта перевірки відповідач протиправно здійснив коригування задекларованої Товариством суми податкового кредиту в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Заперечуючи проти позову, відповідач доводив правомірність спірних податкових-повідомлень рішень та дій щодо внесення до автоматизованої системи даних за результатами перевірки, посилаючись на встановлені під час перевірки обставини, які спростовують достовірність документів щодо придбання Товариством природного газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс». Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03.08.2015 у задоволені позову відмовив. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.05.2016 скасував постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнив ці позовні вимоги, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0003012207 та №0003022207; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 залишив без змін. Верховний Суд постановою від 10.10.2019 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 в частині задоволення позовних вимог скасував, справу у відповідній частині позовних вимог направив на новий розгляд до апеляційного адміністративного суду. За результатами нового розгляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.01.2020 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 скасував у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 №0003012207 та №0003022207. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», за результатами яких позивач сформував дані податкового обліку, були реальними, здійснені у межах його господарської діяльності, призвели до фактичної зміни його майнового стану, підтверджені належними обліковими та іншими документами та правильно відображені позивачем у податковому обліку. Застосувавши норми, зокрема статей 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) до встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції визнав податкові повідомлення-рішення, правомірності яких стосується спір, протиправними. ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати зазначену та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував (не застосував) норми матеріального права ( статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності") та порушив норми процесуального права (частину п`яту статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС) без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 20.11.2018 у справі №826/20929/14. Верховний Суд ухвалою від 14.05.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС. Позивач не реалізував процесуальне право надати відзив на касаційну скаргу. У суді касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, а представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам у справі . Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, доводи представника позивача, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі акта від 26.03.2015 №176/1-26-50-22-07-36884163 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок ТОВ «ГК «Газовий Альянс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» (далі - акт перевірки). Правовою підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства визначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК. У акті перевірки зафіксовано порушення Товариством правил податкового обліку, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року, березень, квітень 2013 року на загальну суму 5 316 591,00 грн, та підпункту 139.1.9 статті 139 ПК, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 4' 686' 596,00 грн. Підставою для таких висновків стали обставини щодо придбання Товариством природного газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс». Виключаючи з податкового обліку фінансові показники господарських операцій позивача із ТОВ «ГК «Газовий Альянс» (зменшуючи витрати за 2013 рік на 24 666294,00 грн та податковий кредит за липень 2012 року, березень, квітень 2013 року на 4686596,00 грн), контролюючий орган послався на отриману за результатами податкового контролю податкову інформацію щодо діяльності ТОВ «ГК «Газовий Альянс», на підставі якої було зроблено висновок, що останнє не могло здійснити постачання природного газу на адресу позивача, оскільки не мало для цього необхідних умов, формувало податковий кредит за податковими накладними, виписаними на безтоварні поставки ТОВ «Сетмаркет» та ТОВ «Лідергаз», стосовно яких встановлені обставини, які свідчать, що з їх використанням здійснювалося протиправне формування податкового кредиту та витрат іншими суб`єктами господарювання. Як на джерело такої інформації в акті перевірки зроблено посилання на акт Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 02.10.2014 № 590/22-010/37147753 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГК «Газовий Альянс». Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК ( в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК). Пунктом 198.2 статті 198 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК). Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно із частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений в частині другій зазначеної статті. Відтак, суми витрат та податкового кредиту, які включені до податкового обліку на зменшення сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, повинні бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають факт господарської операції. Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку з огляду на те, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Висновок суду апеляційної інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «ГК «Газовий Альянс» з придбання природного газу мали реальний характер, вмотивований тим, що на підтвердження виконання договорів купівлі-продажу газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс» позивач надав докази, достатні для встановлення факту постачання природного газу зазначеним контрагентом, а саме: акти приймання-передачі обсягів природнього газу між ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та позивачем; виписки банку щодо платежів з рахунку позивача на користь ТОВ «ГК «Газовий Альянс», договори постачання природного газу між позивачем та іншими суб`єктами підприємницької діяльності - покупцями, реєстри обсягів природнього газу, які фактично транспортовані газовими мережами ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПАТ «Чернівцігаз» безпосереднім споживачам природного газу, з якими позивач уклав договори постачання газу; договори постачання природного газу. Доказом постачання ТОВ «ГК «Газовий Альянс» природного газу на адресу позивача суд апеляційної інстанції визнав лист НАК «Нафтогаз України» від 11.06.2015, яким засвідчено, що відповідно до наявної в НАК «Нафтогаз України» інформації ТОВ «ГК «Газовий Альянс» передавало позивачу природний газ в обсязі 7253,363 тис.м3 в квітні 2013 року. Як на джерело такої інформації в листі зроблено посилання на копії актів приймання-передачі природного газу між ТОВ «ГК «Газовий Альянс» та ТОВ «ТЕК «Гермес» (а.с. 62, т.1-й). Апеляційний суд відхилив довід ГУ ДФС про відсутність у ТОВ «ГК «Газовий Альянс» ліцензій на здійснення видів діяльності, пов`язаних з постачанням природного газу, як свідчення того, що ТОВ «ГК «Газовий Альянс» не могло здійснити постачання природного газу, обсяги придбання якого позивач оформив зазначеними вище документами. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ТОВ «ТЕК «Гермес» станом на час, за який була проведена перевірка, мав ліцензію на право здійснення торгівлі газом через місцеві (локальні) трубопроводи, видану Національною комісією регулювання електроенергетики України на термін з 04.03.2010 по 04.03.2015. Транспортування ж природного газу в силу норм Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» здійснюється газотранспортними підприємствами, у зв`язку з чим позивач та/або ТОВ «ГК «Газовий Альянс» не повинні та не могли отримати відповідні ліцензії. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 №2467-VI (далі Закон №2467-VI) (втратив чинність з 01.10.2015 згідно із Законом України від 09.04.2015 № 329- VI). Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2467-VI діяльність, пов`язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб`єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, крім діяльності інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", на яких вимога щодо отримання таких ліцензій не поширюється. Ліцензія на провадження діяльності, пов`язаної з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб`єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (частини друга, третя статті 6 Закону №2467-VI). Частиною третьою статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ (втратив чинність згідно із Законом України від 02.03.2015 №222- VIІІ) встановлено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом; зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами (пункти 14, 15, 16 частини третьої цієї статті). Згідно з преамбулою зазначеного Закону його дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання. Станом на липень 2012 року, березень, квітень 2013 року діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 N 10 та № 11 відповідно (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2010р. за № 27/17322 та N 28/17323 відповідно) (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.03.2011 №553) (далі - Ліцензійні умови), нормами розділів ІІ яких визначені умови провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим та регульованим тарифом. Так, провадження господарської діяльності з постачання газу можливе при виконанні, зокрема таких умов: наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами згідно з вимогами чинного законодавства. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами. Загальний обсяг постачання газу не повинен перевищувати обсяг, заявлений ліцензіатом при отриманні ліцензії чи скоригований у процесі діяльності; наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України, а також договорів з газотранспортними підприємствами про зберігання у підземних сховищах газу, що надійшов до газотранспортної системи за договорами купівлі-продажу ліцензіата і не був поставлений споживачам; дотримання ліцензіатом установлених НКРЕ нормативів достатності власних активів та інших показників (вимог), що обмежують ризики з операцій на ринку газу; забезпечення обліку поставленого споживачам газу спільно з газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами; наявності договорів з уповноваженим органом у сфері енергозбереження, визначеним Кабінетом Міністрів України, та/або газотранспортними та/або газорозподільними підприємствами на виконання робіт, пов`язаних з обмеженням та відключенням від газопостачання споживачів-боржників. Верховний Суд в постанові від 20.11.2018 у справі №826/20929/14, застосувавши норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Ліцензійних умов, зробив висновок, відповідно до якого наявність ліцензії у постачальника природного газу є обов`язковою, а відсутність такої ліцензії у суб`єкта господарювання виключає можливість здійснення ним поставок природного газу. Внаслідок неправильного застосування (незастосування) наведених норм матеріального права та без врахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування в зазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «ГК «Газовий Альянс» не повинно було мати ліцензію на здійснення господарської діяльності щодо постачання природного газу. Помилковість такого висновку спричинила і помилку апеляційного суду в оцінці наданих позивачем документів, якими оформлені операції з постачання природного газу ТОВ «ГК «Газовий Альянс», як достовірних. Відповідно до частини третьої статті 90 КАС суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також у взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. При оцінці документів, наданих позивачем, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги неспростовані в судовому процесі доводи відповідача, що у ТОВ «ГК «Газовий Альянс» відсутні ліцензія щодо здійснення діяльності на ринку природного газу; договір на зберігання природного газу до його продажу, на транспортування природного газу; стосовно попередніх постачальників природного газу по ланцюгу поставок заходами податкового контролю встановлені обставини, які також виключають можливість здійснення ними діяльності на ринку природного газу. Відсутність у ТОВ «ГК «Газовий Альянс» встановлених правовими нормами умов на здійснення діяльності на ринку природного газу виключає можливість поставок газу цим суб`єктом господарювання позивачу. З врахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем підстави позову, а саме, що операції з придбання природного газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс» мали реальний характер та підтверджені належними документами, відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права. Верховний Суд послідовно дотримується позиції, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, що надання платником податків контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо контролюючий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. У цій справі відповідач довів, що надані позивачем документи, на підставі яких він збільшив витрати за 2013 рік на за 2013 рік на 24 666294,00 грн та податковий кредит за липень 2012 року, березень, квітень 2013 року на загальну суму 4686596,00 грн за операціями з придбання природного газу у ТОВ «ГК «Газовий Альянс», містять недостовірні дані щодо факту здійснення господарської операції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства. У зв`язку з цим у суду апеляційної інстанції не було передбачених статтею 317 КАС підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для часткового задоволення позову. Згідно з частиною першою статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Відтак, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 - залишенню в силі. У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС на Головне управління ДПС у м. Києві. Керуючись статтями 52, 250, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) задовольнити. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЄ.А. Усенко О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх