Ухвала КАС ВС № 320/3895/20

УХВАЛА 11 жовтня 2021 року м. Київ справа № 320/3895/20 адміністративне провадження № К/9901/36147/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №320/3895/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі у поліції, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28 січня 2020 року № 162 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області» в частині відрядження для проходження стажування з 31 січня по 30 квітня 2020 року в ГУНП в Луганській області рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції; визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 березня 2020 року № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді зі звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 квітня 2020 року за № 114 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію»; поновити позивача на службі в поліції на посаді рядового поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції; стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з дня його звільнення по час винесення рішення у даній справі Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 березня 2020 року № 220 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у частині щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 квітня 2020 року № 114 о/с «По особовому складу» в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції, за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з 22 квітня 2020 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з 22 квітня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2020 року по 26 квітня 2021 року у розмірі 120 150 (сто двадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 10 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 9741 (дев`ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 90 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Згідно статтею 50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач перебував та був поновлений на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Березанського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції з 22 квітня 2020 року. Отже, посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції». Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №320/3895/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіМ.В. Білак О.А. Губська Ж.М. Мельник-Томенко