Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 296/12251/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 296/12251/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сингаївський О.П. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 05 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , секретар судового засідання: Бень Я.О., за участю: позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону 1 лейтенанта поліції Назарука Ігоря Руслановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектора роти №4 батальйону 1 лейтенанта поліції Назарука Ігоря Руслановича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивовані тим, що винесена постанова є незаконною, оскільки при її складанні було грубо порушено норми чинного законодавства України та його права. На думку позивача, посадовою особою суб`єкта владних повноважень не було надано жодних належних та допустимих доказів його вини у вчиненні пред`явленого йому правопорушення. Крім того, зазначав, що оскільки правила дорожнього руху не порушував, тому інспектор не мав права вимагати реєстраційний документ на ТЗ. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Відповідач своїм правом, визначеним ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився про дату час та місце судового розгляду повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 14.12.2019 поліцейським роти №4 батальйону 1 УПП в Житомирській області ДПП лейтенантом поліції Назаруком І.Р. винесено серії ЕАК №1859266, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с.4). Зі змісту постанови встановлено, що 14.12.2019 о 01 год. 54 хв. в м. Житомирі по вул. Київській, 89, водій, керуючи транспортним засобом RENAULT ESPACE, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з увімкненим дальнім світлом, чим наражав на небезпеку інших учасників руху, та з непрацюючими задніми стопами, а також не пред`явив реєстраційного документа на ТЗ, чим порушив п.2.1.6. ПДР, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Позивач, не погодившись із даною постановою, звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пп. "б" п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно з пп. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Положенням статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII). При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху. На спростування доводів позивача та підтвердження того, що останній дійсно допустив порушення вимог ПДР, відповідачем надано відеоматеріали з камер нагрудного реєстратора. При огляді вказаних відеозаписів, судом апеляційної інстанції встановлено, що останні дійсно не містять відомостей руху транспортного засобу, водночас на вказаних відеозаписах зафіксовано розмову позивача з інспектором та встановлено, що під час спілкування, позивач не заперечував того, що він керував транспортним засобом проте зазначив, що рухався із ввімкненим ближнім світлом, на що інспектор запропонував позивачу надати докази його слів, а саме ввімкнути ближнє та дальнє світло фар, а також ввімкнути задні стопи з метою встановлення факту їх справності, проте позивач відмовився надавати будь які докази. Тобто, саме цей факт став причиною зупинки вказаного транспортного засобу та законної вимоги поліцейського пред`явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Натомість позивач двічі відмовився пред`явити реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив п.2.1.6. ПДР, що зокрема, підтверджується наданими доказами (відеофайл №20191214055845000166, 00 хв. 08 сек. та 03. хв. 40 сек.). Тобто доводи апелянта про те, що працівник патрульної поліції безпідставно пропонував позивачу пред`явити реєстраційний документ на транспортний засіб є безпідставними. Крім того, колегія суддів констатує той факт, що вказаним вище записами повністю спростовуються доводи позивача про те, що поліцейський під час зупинки транспортного засобу не оголосив його права та не надав йому можливості скористатися правовою допомогою. Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що не він керував транспортним засобом, оскільки дані пояснення суперечать його поясненням, наданим на місці пригоди, що також підтверджується вищеописаними відеозаписами. Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаних відеозаписах в повному обсязі доводить факт порушення позивачем правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України). Разом з тим, у разі надання відповідачем доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останній має спростовувати ці доводи. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18. Отже, зважаючи на те, що відповідачем надано суду належні та допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, а позивачем ці докази не спростовано, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.