Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/14690/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/14690/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 08 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 09.02.2016 року пенсії в розмірі 70 % відповідної суми грошового забезпечення; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 09.02.2016 року пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з розрахунку 70% відповідної суми грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Житомирській області як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Наказом Національної поліції України від 08.02.2016 №78 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) частини 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". Відповідно до свідоцтва про хворобу від 26.01.2016 №11, складеного госпітальною військово-лікарською комісією центрального госпіталю МВС України на час звільнення зі служби позивач мав захворювання, які пов`язані із захистом Батьківщини та з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На момент призначення пенсії вислуга років позивача склала 26 років. Пенсія обчислена у розмірі 68% грошового забезпечення за вислугу 26 років відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". У липні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у просив встановити йому з моменту призначення пенсії, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та виплатити різницю між виплаченою та недоплаченою пенсією. Листом від 06.08.2020 року №№13692-14126/Г-02/8-0600/20 відмовив позивачу та повідомив, зокрема, про те, що особи які не визнанані військово-лікарськими комісіями непридатними до служби в органах Національної поліції України права на обчислення пенсії за вислугу 20 років - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення не мають. Позивач, вважаючи протиправною відмову, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ підставою для призначення позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії, так як свідоцтво про хворобу позивача відповідає вимогам Порядку №85. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 6 лютого 2001 року № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85). Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців. Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку». Таким чином, свідоцтво про хворобу №11 від 26.01.2016 є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу). При цьому, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії. Аналогічну правову позицію було висловлено в постановах Верховного Суду від 10 серпня 2020 року у справі № 705/7195/16-а, від 16 лютого 2021 року у справі №750/10356/16-а. Враховуючи викладене, колегія суддів відихляє доводи апелянта про те, що особи, які не визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до служби в органах Національної поліції України права на обчислення пенсії за вислугу 20 років - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 процентів відповідних сум грошового забезпечення не мають. Окрім того, на час виникнення спірних відносин до затвердженої наказом №85 форми свідоцтва про хворобу не вносилось будь-яких змін у зв`язку з прийняттям закону №580-VIII. Наказ Національної поліції України від 08.02.2016 №78 о/с "По особовому складу" про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) частини 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" є чинним, спори з приводу скасування цього наказу відсутні. Оскільки вислуга позивача складає 26 років, то до основного розміру пенсії у 55% необхідно додати 18% за 6 років вислуги понад 20 років, та розмір пенсії позивача повинен складати 70% (55%+18%) з урахуванням максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Отже, підсумовуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять належного спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції, які в повному обсязі відповідають встановленим обставинам по справі, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.