Постанова 4855 № 640/18453/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18453/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила суд: - визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати гарантованої суми вкладу; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму невиконаного грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в загальному розмірі 439372,79 грн., з яких 200000,00 грн. - невиплачена сума гарантованого відшкодування коштів вкладу, 239372,79 грн. - інфляційна індексація простроченої суми за час прострочення (інфляційні втрати); - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 34208,22 грн.; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 55000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала на протиправність дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не виплати гарантованої суми у розмірі 200000,00 грн., право на отримання якої підтверджується рішеннями суду в справі № 826/4967/15. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати гарантованої суми вкладу. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу № 32048 від 17 червня 2014 року в розмірі 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись рішенням суду від 25.05.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині. Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2021. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 відкрито апеляційне провадження за скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2021 для спільного розгляду скарг позивача та відповідача. 01.09.2021 у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 06.10.2021 та ухвалено продовжити строк розгляду апеляційних скарг. У судовому засіданні 06.10.2021 представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги власної апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, стосовно апеляційної скарги позивача - заперечував проти її задоволення. Позивач у судове засідання не з`явилась, 05.10.2021 до суду від її представника надійшла заява про проведення судового засідання у відсутності сторони позивача. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 укладений договір банківського рахунку № 32048, відповідно до умов якого, банк відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень банку, зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Того ж дня, позивачка внесла кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 17 червня 2014 року на рахунок № НОМЕР_1 , у розмірі 200000,00 грн. без зазначення призначення платежу. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року № 424 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16 липня 2014 року № 57 з 17 липня 2014 року в ПАТ «Європейський газовий банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням виконавчої дирекції від 13 жовтня 2014 року № 111 було продовжено строк тимчасової адміністрації до 17 листопада 2014 року. Згідно постанови Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Європейський газовий банк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №121 від 18 листопада 2014 року «Про початок процедури ліквідації та виведення банку з ринку». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 150 від 18 грудня 2014 року «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК», з 19 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича. Позивачкою подано 26 вересня 2014 року до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним в АТ «ЄВРОГАЗБАНК», однак, позивачку так і не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. У зв`язку із тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ЄВРОГАЗБАНК» не включено ОСОБА_1 до повного Переліку вкладників АТ «ЄВРОГАЗБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, остання звернулася до суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 826/4967/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «ЄВРОГАЗБАНК» подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду згідно договору банківського рахунка №32048 від 17 червня 2014 року в сумі 200000,00 грн. У той же час, 11 грудня 2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 10691110087028819 про державу реєстрацію припинення АТ «ЄВРОГАЗБАНК», як юридичної особи. На час вирішення спору, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 826/4967/15 залишається не виконаною. Таким чином, встановлені обставини свідчать, що позивачка є вкладником АТ «ЄВРОГАЗБАНК» та підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; на рахунок у «ЄВРОГАЗБАНК» позивачкою внесена сума грошових коштів у розмірі 200000,00 грн. Разом з тим позивачку, в тому числі на виконання рішення суду, не було включено до Переліку вкладників «ЄВРОГАЗБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно, позивачка, як вкладник неплатоспроможного банку, не була включена в Загальний реєстр вкладників, який формується та затверджується Фондом гарантування на підставі Переліку. Отже, позивачка не отримала відшкодування коштів за вкладом в АТ «ЄВРОГАЗБАНК» у розмірі 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду. За позицією відповідача, Фонд гарантування проводить відшкодування вкладникам неплатоспроможних банків виключно у спосіб, встановлений Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якому, Фонд здійснює виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників. Оскільки виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою Фонду, а позивачку не було включено уповноваженою особою до Переліку вкладників, Фонд гарантування не мав жодних правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивачки до Загального реєстру. Крім того, у Фонду гарантування відсутні правові підстави для виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, в силу вимог частини сьомої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку із припиненням виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, внаслідок подачі документів державному реєстратору та внесення запису про припинення юридичної особи АТ «ЄВРОГАЗБАНК». Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд. Безпідставне не виключення позивачки до Переліку вкладників мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників АТ «Єврогазбанк», стало підставою для відмови у виплаті позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, що не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачці гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов`язку виплатити їй гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Відтак, обумовлена протиправна бездіяльність працівника Фонду призвела до невиплати позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду і, як наслідок, порушено права та гарантії позивачки, надані їй як вкладнику у відповідності до Закону № 4452-VI. Натомість, позивач в апеляційній скарзі наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції в частині висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь суми вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в загальному розмірі та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, а також, моральної шкоди в розмірі 55000,00 грн. У частині доводів апеляційної скарги відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує на те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацією АТ «Єврогазбанк» не надано уточнюючої інформації щодо включення позивача до списків осіб, які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування по вкладам, у зв`язку з чим, у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати такої суми, враховуючи ще й пряму вказівку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, до Реєстру внесено запис про припинення банку, як юридичної особи, що у силу Закону, вказує на відсутність підстав для стягнення будь-яких коштів в відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI. Цим Законом, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до визначених у статті 2 Закону № 4452-VI, термінів, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Згідно норм статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону № 4452-VI). До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини 5 статті 12 Закону № 4452-VI). Згідно з положеннями частин третьої, п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Так, частиною першою статті 35 Закону № 4452-VI, передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду. Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI). Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI). Тож, з наведеного слідує, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає, саме як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень, на що, цілком правильно звернув увагу і суд першої інстанції у межах спірних правовідносин, що є ключовим для правильного вирішення даного спору, з огляду на що, за дії/бездіяльність такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду. При цьому, частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI). Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень. Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку. Колегія суддів констатує, що позивач, як клієнт банку, яка уклала договір банківського рахунку в банку і якій банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI, є вкладником, а кошти на її банківському рахунку в сумі 200000,00 грн., є вкладом, на який поширюються основні завдання (функцій) Фонду щодо забезпечення такого вкладу державною гарантією у вигляді граничного розміру відшкодування коштів за цим вкладом. Згідно приписів Закону № 4452-VI, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду. Отже суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд. Колегія суддів враховує, що право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 826/4967/15, якою, окрім іншого, підтверджено і бездіяльність уповноваженої особи Фонду. Дійсно, норми частини сьомої статті 26 Закону № 4452-VI, є релевантними до даних правовідносин, однак, як вірно вказав суд першої інстанції, таке правове регулювання правовідносин між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду передбачено за умови правомірної поведінки учасника цих правовідносин - Фонду, натомість, у даному ж випадку, вимоги позивача обумовлені протиправною бездіяльністю Фонду, Уповноваженої особи Фонду, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, а тому, внесення запису в ЄДРПОУ про ліквідацію банку, як юридичної особи, за встановлених у справі обставин, не може бути підставою позбавлення позивачки права на отримання гарантованою державою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суми відшкодування за її вкладом. Тож, встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду - своєчасне не включення позивачки до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, мала своїм наслідком невиплату Фондом гарантованої суми відшкодування за вкладом позивачки, до того ж, саме Фонд виконує функції з організації виплати позивачці гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк»», і у вказаних відносинах у позивачки виникають майнові вимоги до держави в особі Фонду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість прийняття до уваги доводів відповідача щодо підстав невідшкодування Фондом гарантованої позивачці суми за вкладом з причин не включення її уповноваженою особою Фонду до Переліку вкладників, внаслідок чого, Фонд не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивачки до Загального реєстру та застосування процедури відповідного відшкодування, оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, яка у правовідносинах з іншими особами виступає, як представник Фонду у межах делегованих повноважень і відповідальність за дії/бездіяльність уповноваженої особи несе Фонд. Саме через протиправну бездіяльність уповноваженої особи Фонду, Фондом було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, яка є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд. Безпідставне не виключення позивачки до Переліку вкладників мало наслідком відсутність інформації щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників АТ «Єврогазбанк», та стало підставою для відмови у виплаті позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, що не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті позивачці гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов`язку виплатити їй гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Дійсно, неможливість для позивачки отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який, незважаючи на рішення у справі № 826/4967/15, яке набрало законної сили, відмовив позивачці у виплаті належних їй сум банківського вкладу, що, у свою чергу, становить втручання у її право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Отже, порушене право позивачки підлягає захисту, шляхом стягнення на її користь з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 200000,00 грн. У частині позовних вимог про необхідність врахування індексу інфляції за час прострочення зобов`язання, стягнення 3 процентів річних та моральної шкоди, колегія суддів зауважує таке. Відповідно до пунктів 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. У пункті 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI, передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Тож, у період дії тимчасової адміністрації/ліквідації банку, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, фінансові санкції не застосовуються, а тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення на користь позивача з Фонду гарантування вкладів трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов`язання та інфляційних втрат. Враховуючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не вступав з позивачем в жодні договірні відносини та під час тимчасової адміністрації не передбачено можливість нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частина п`ята статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, позивачем не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо, а сам лише факт порушення прав позивача, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час, як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо висновків про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позаяк, вказане питання було вирішено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021, яка не є предметом апеляційного розгляду. Підсумовуючи, колегія суддів наголошує на тому, що до припинення банку відповідач (Фонд) мав достатньо часу для виконання зобов`язань перед позивачем щодо виплати їй відшкодування коштів за вкладом, в тому числі і після винесення судового рішення, яким було визначено статус позивача, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за її вкладом. Однак, зобов`язання не виконав. Зважаючи на вищенаведене, припинення банку, як юридичної особи, не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням, адже, таким чином, порушується право позивача на мирне володіння своїм майном та нівелюється зміст судового рішення, яким визначено право позивача на виплату гарантованого відшкодування за вкладом, що є неприпустимим. При обранні способу відновлення порушеного права позивача, колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача висновків суду першої інстанції за наслідком розгляду спору не спростовують, та не дають підстав для скасування чи зміни рішення від 25.05.2021. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено 11.10.2021.