Ухвала КЦС ВС № 519/723/20

Ухвала 01 жовтня 2021 року м. Київ справа № 519/723/20 провадження № 61-15256ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту», третя особа - Ради трудового колективу Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту»(далі - ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту»), третя особа - Ради трудового колективу ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту», у якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ від 10 липня 2020 року № 84-ос про звільнення із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з прогулом без поважних причин та поновити його на посаді начальника Чорноморського відділу забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту»; 2) стягнути з ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 16 липня 2020 року; 3) стягнути з ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту»на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року і постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 16 серпня 2021 року. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Ураховуючи наведене, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником є поважними, підтверджені відповідними доказами, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не сплачено судовий збір. Касаційна скарга містить посилання на те, що заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , крім скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, заявив інші вимоги, зокрема: про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16. Ураховуючи наведене, позивач звільнений від сплати судового збору лише за вимоги щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки пред`являючи позов, ОСОБА_1 не розрахував суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на його користь з відповідача, зазначивши лише початкову дату, необхідну для розрахунку такої (16 липня 2020 року), тому розмір судового збору підлягає розрахунку, виходячи з розрахунку мінімальної ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, за подання касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 681,60 грн (2 102,00 грнх0,4х200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 3, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 червня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 жовтня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик