Ухвала КГС ВС № 903/263/21

УХВАЛА 07 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 903/263/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. (доповідача), Білоуса В.В., Банаська О.О. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 за вх. № 7140/2021 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Юрчук М.І. та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у складі судді Вороняк А.С. у справі за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства. 13.04.2021 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/263/21 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. 12.05.2021 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/263/21 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у справі № 903/263/21. 10.06.2021 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у справі № 903/263/21 залишено без руху. 06.07.2021 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у справі № 903/263/21 та додані до неї документи повернуто скаржнику. 23.07.2021 ОСОБА_1 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 903/263/21. 26.07.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В. 16.08.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору у розмірі 2 270 грн. 21.08.2021 ОСОБА_1 отримано копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. 31.08.2021 ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги. 21.09.2021 ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду Волинської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 903/263/21 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. 04.10.2021 на адресу Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи № 903/263/21 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/263/21 визначено колегію суддів у складі: суддя доповідач - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., суддя - Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.10.2021. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги скаржнику з огляду на таке. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме 2 270 грн. Проте в порушення вимог встановлених ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 про залишення касаційної скарги без руху, скаржником не надано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 270 грн. Водночас, у заяві про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник посилаючись на норми статті 8 Закону України "Про судовий збір" якими передбачено, що Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі просить розстрочити або відстрочити сплату судового збору. Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржник зазначає, що перебуває у скрутному фінансовому становищі та має заборгованість перед фінансовими установами, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому і звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи неплатоспроможним. Також, скаржник звертає увагу суду, на те, що наразі виховує малолітню дитину та всі зароблені кошти витрачаються на забезпечення її базових потреб, та вказує, що всі відповідні докази містяться в матеріалах справи. Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З огляду на викладене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01). Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення мотивовано тим, що майновий стан заявника не дозволяє сплатити його в повному розмірі, а також, що скаржник виховує малолітню дитину. Верховний Суд зазначає, що належним доказом скуртного матеріального стану, що в свою чергу є підставою, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів станом на момент звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду та за попередній календарний рік. Близька за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 9901/77/20 (п. п. 29, 30). Водночас, ОСОБА_1 звернулась до Верховного суду з касаційною скаргою у липні 2021. Будь-яких доказів того, що у сукупності з доходами за 2020 рік, майновий стан скаржника на час звернення з касаційною скаргою був настільки не задовільним, що перешкоджав сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн, останньою не надано. Також, колегія суддів звертає увагу скаржника, що у матеріалах справи та матеріалах касаційної скарги відсутні докази що підтверджували б наявність у скаржника малолітньої дитини. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). Вимога про сплату судового державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. З урахуванням наведеного Суд зазначає, що скаржником на підтвердження права щодо розстрочення чи відстрочення сплати судового збору не надано належних доказів та не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом, що не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Оскільки скаржником не усунуто недоліків поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у справі № 903/263/21 скаржнику. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.05.2021 у справі № 903/263/21 повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді О. Банасько В. Білоус