Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/2472/21

06.10.21 22-ц/812/1622/21 Провадження 22- ц /812/1622/21 Провадження 22- ц /812/1741/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Бондаренко Т.З., суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання Горенко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/2472/21 за апеляційними скаргами Департамента праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди - В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що він є учасником бойових дій та має пільги, передбачені ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон від 22.10.1993 № 3551-ХІІ), серед яких - щорічна виплата до 5 травня разової грошової допомоги. В 2020 році позивачу Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради було виплачено - 1390 грн. Проте, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3384/20 від 26 лютого 2021 року дії департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради були визнанні протиправними та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Зазначає, що Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, будучи органом місцевого самоврядування - суб`єктом владних повноважень порушив майнові законні соціальні права на пільги позивача за захистом та відновленням яких він був змушений звертатись до суду, який став на сторону справедливості й визнав бездіяльність відповідача протиправною. Відповідач, в рамках розгляду справи №400/3384/20 ігнорував вимоги законодавства, яким регламентовані права та свободи позивача; протягом тривалого часу, відносно до установленого законодавством строку порушував його права, як учасника бойових дій та ветерана війни на соціальний захист та встановленні пільги; знехтував рішеннями у подібних справах Великої Палати ВС та Верховного Суду; не бажав примирення та не бажав досудового врегулювання спору. Вказані обставини, на думку позивача, мали причинно-наслідковий зв`язок й негативний вплив та викликали в позивача емоції, які досягли рівня страждання та приниження, а відтак завдали йому моральної шкоди. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради моральну шкоду 20400 грн. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з відповідача 450 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішення районного суду мотивовано тим, що в наслідок неправомірних дій Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, позивач відчув негативних емоцій і тому на його користь може бути стягнута моральна шкода в розмірі, який відповідає принципу розумності та справедливості. Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що після винесення рішення судом про бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради фактично не поновлено порушених прав позивача. І до тепер, він відчуває психологічне напруження та повне розчарування внаслідок порушення своїх прав органами держави. В своїй апеляційній скарзі Департамент праці та соціального захисту населення зазначає, що позивачем не доведено в чому саме полягають його моральні страждання та не надав тому доказів, зокрема доказів погіршення здоров`я, або настання інших втрат немайнового характеру. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Так, з матеріалів справи, вбачається, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, який має право на пільги, як учасник бойових дій, які визначено ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У квітні 2020 року позивачу, як учаснику бойових дій, була призначена та виплачена грошова допомога у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» та постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України» Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» - 1390 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3384/20 від 26 лютого 2021 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, яким визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги." За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Так, районний суд, враховуючи викладене, надав вірну оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, та вірно визначив норми матеріального права, якими вони регулюються, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що неправомірність дій відповідача, якими порушені права позивача, підтверджується висновком викладеним в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3384/20 від 26 лютого 2021 року, в наслідок чого позивач відчув негативні емоції та вимушений був докласти певних зусиль для відновлення свого порушеного права, що завдало йому моральні страждання. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, районний суд взяв до уваги, що позивач дійсно був вимушений вживати певні заходи щодо відновлення свого порушеного права, а саме оскаржувати дії відповідача до суду. Натомість, як зазначив районний суд, позивачем не надано суду доказу на підтвердження факту існування у нього емоцій, які досягли саме рівня страждання та приниження. Підтвердженням вказаних обставин, суд вказав, могли бути медичні документи або будь-які інші письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків, на підставі яких суд встановлює наявність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, та які відповідають вимогам статей 77-80 ЦПК України. В той же час районний суд правильно послався на практику Європейського Суду з прав людини, який зазначав, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). Аналогічний висновок міститься також в постанові ВС від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, де зазначено, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить її головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини. Навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Так, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Позивач саме посилався на факт порушення свого права державним органом, яким є відповідач, та на надмірну тривалість такого порушення, що викликало у позивача негативні емоції, які досягли рівня страждань та приниження та завдали йому моральної шкоди. За таких обставин, висновок районного суду щодо ненадання доказів на підтвердження факту існування у позивача емоцій, які досягли саме рівня страждання та приниження, не відповідають обставинам справи. Також при визначенні розміру моральної шкоди, судом не було враховано надмірне тривання факту порушення права. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди в 450 грн. не відповідає характеру порушеного права та його тривалості, та вважає за необхідне визначити її в розмірі 2000 грн. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. За вказаних обставин, оскаржуване рішення районного суду підлягає зміні та стягненні на користь позивача 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Так, доводи апеляційної скарги Департаменту праці та соціального захисту населення стосовно ненадання ОСОБА_1 доказів моральних страждань, також підлягають відхиленню з тих же самих підстав, оскільки тривалість негативних емоцій в зв`язку з порушенням прав позивача як військовослужбовця та учасника бойових дій з боку суб`єкта владних повноважень, необхідність вживання додаткових зусиль на захист порушених прав які гарантовані Законом, необхідність звернення до суду, свідчать про відповідні моральні страждання та приниження. Не можна також прийняти до уваги посилання в апеляційній скарзі відповідача на відсутність бюджетних коштів для відповідних виплат, оскільки таке не можна вважати поважною причиною. За вказаних обставин апеляційна скарга Департаменту праці та соціального захисту населення не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2021 року в частині розміру стягнення моральної шкоди змінити. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 11 жовтня 2021 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова