Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/613/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/613/21 пров. № А/857/13864/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р.. Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційні скарги Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі № 260/613/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Іванчулинець Д. В., час ухвалення рішення 21.05.2021 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 02.06.2021 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в якому просив зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради ухвалити рішення про надання йому у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім`ї; зобов`язати Департамент міського господарства Ужгородської міської ради вчинити дії з розподілу та надання йому у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім`ї. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради щодо не вжиття своєчасних заходів для належного забезпечення житловою площею ОСОБА_1 . Зобов`язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради та Департамент міського господарства Ужгородської міської ради вжити заходів щодо своєчасного та належного забезпечення житловою площею ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Департамент міського господарства Ужгородської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач дійсно перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради в списках позачергової черги з 12 липня 2017 року за №118 (станом на 2018 рік був за №165) та в контрольних списках, як особа з інвалідністю з числа учасників АТО станом на 2021 рік за №11 (станом на 2017 рік був за №13). Однак забезпечити його житлом в установлений законом термін в 1-2 роки виконком не має можливості у зв`язку з тим, що дана категорія черговиків забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету. Зазначає, що зобов`язуючи департамент міського господарства та виконком позачергово забезпечити позивача житлом, порушуються вимоги чинного законодавства щодо черговості надання житла, а також відбувається втручання у виключну компетенцію виконкому щодо надання житла та розпорядження майном, що перебуває у власності територіальної громади міста Ужгорода. Звертає увагу, що 13 листопада 2018 року Ужгородською міською радою було направлено лист до Прем`єр-міністра України з проханням вирішити питання щодо внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 214 від 28 березня 2018 року у частині забезпечення права на компенсацію особам з інвалідністю внаслідок війни, поширити чинність зазначеної Постанови також на осіб з інвалідністю III групи, набутої внаслідок війни, що свідчить про вчинені дії з боку відповідачів щодо реалізації права позивача на отримання житла. Також зазначає, що позивач користується всіма пільгами, передбаченими ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- виконавчий комітет Ужгородської міської ради також оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років від дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке житло. Однак забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився з доводами апеляційних скарг і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити представників у судове засідання на 06 жовтня 2021 року, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки таке не підтверджено відповідними доказами; явка учасників справи у судове засідання не була визнанна судом обов`язковою, враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, неодноразово брав безпосередню участь у бойових діях у зоні АТО та отримав статус особи з інвалідністю 3 групи внаслідок бойовий дій 05 червня 2018 року, що підтверджується копією посвідчення встановленого зразка та довідкою МСЕК щодо поранення отриманого/пов`язаного із захистом Батьківщини. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 12 липня 2017 року у загальній черзі за №120 та у списку громадян, які користуються першочерговим правом отримання житлових приміщень за пільгою, передбаченою для інвалідів війни

11. У списку осіб з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 значиться за №32. Як особа з інвалідністю з числа учасників АТО - №

11. Судом також встановлено, що з 12 липня 2017 року по день розгляду справи по суті позивачу житло не надане. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльністю відповідачів порушуються права позивача, оскільки відповідачами не вжито належних заходів для вирішення питання надання житла у користування позивача протягом двох років з моменту взяття на квартирний облік, як це передбачено чинними на момент виникнення спірних правовідносин положеннями законодавства, а тому суд з метою захисту порушеного права позивача внаслідок встановленої бездіяльності вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради і Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради щодо не вжиття своєчасних заходів для належного забезпечення житловою площею позивача, і, як наслідок, зобов`язав відповідачів вжити заходів щодо своєчасного та належного забезпечення житловою площею ОСОБА_1 . Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Згідно з ч.2 ст.4 цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також ЖК України. П.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що учасникам бойових дій надається першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов`язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. П.18 ст.13 цього Закону передбачає, що особи з інвалідністю внаслідок війни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на позачергове забезпечення житлом, зокрема використовуючи житлову площу, що передається міністерствами іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Такі особи забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю 1 групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року. Відповідно до ч.1, 3 ст.46 ЖК України та підпункту 5.1.46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за №470, поза чергою жиле приміщення надається особам з інвалідністю внаслідок війни й прирівняних до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення. Згідно зі ст.31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР). як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Ч.1 ст.43 ЖК України передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Відповідно до ч.1 ст.46 ЖК України визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків. Згідно з ч.3 ст.46 ЖК України громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку. Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідні органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років від дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія цієї норми, таке житло. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має статус особи з інвалідністю (захворювання пов`язане із захистом Батьківщини) 3 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 червня 2020 року (а.с. 10). Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 12 липня 2017 року у загальній черзі за №120 та у списку громадян, які користуються першочерговим правом отримання житлових приміщень за пільгою, передбаченою для інвалідів війни №11. У списку інвалідів всіх війн, які згідно із законодавством мають право на позачергове поліпшення житлових умов за 2020 рік ОСОБА_1 знаходиться за №32 (а.с. 42). При цьому, у списку учасників бойових дій в зоні АТО, які отримали інвалідність та згідно з законодавством мають право на позачергове одержання житлової площі на 2021 рік ОСОБА_1 знаходиться за №11 (а.с. 39). Також, матеріалами справи підтверджується, що 25 вересня 2019 року рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за №345 за рахунок коштів міського бюджету громадянину ОСОБА_1 було встановлено автономне електричне опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . 03 грудня 2020 року розпорядженням міського голови № 570 ОСОБА_1 було надано кошти в сумі 11295,00 грн на покриття витрат на оплату вартості збільшення абонованої потужності. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , як учасник АТО з числа мешканців міста, користується пільгами на оплату житлово-комунальних послуг, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, щорічно до 05 травня йому виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет» та іншими, передбаченими законом пільгами. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Ужгородська міська рада підтримує учасників АТО, однак забезпечити позивача житлом в установлений законом термін в 1-2 роки виконком не має можливості у зв`язку з тим, що дана категорія черговиків забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, і його житлове питання буде вирішуватись при надходженні коштів з державного бюджету. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на ту обставину, що підстави для отримання позивачем житла позачергово за осіб, які перебувають перед ним у черзі на отримання житла та мають рівнозначні права, відсутні, оскільки надавши перевагу позивачу над іншими перед ним пільговиками буде порушенням. Разом з тим, відповідачі належних доказів на вчинення ними дій щодо забезпечення житлом позивача суду не надали, а покликаються лише на відсутність надходження коштів з державного бюджету, що свідчить про певну бездіяльність відповідачів у покладених на них у цій сфері обов`язках. Тому колегія суддів доводи відповідача в цій частині вважає безпідставними, оскільки доказів на спростування тих обставин суду не надано. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконавчого комітету Ужгородської міської ради ухвалити рішення про надання позивачу у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних норм, з урахуванням кількості членів його сім`ї та зобов`язати Департамент міського господарства Ужгородської міської ради вчинити дії з розподілу та надати позивачу у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім`ї, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що до компетенції адміністративних судів не належить розглядати спір про право. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся в суд з метою поновлення його прав у сфері житлових правовідносин, які він вважає порушеними відповідачами внаслідок незабезпечення його, як інваліда війни, житловим приміщенням згідно з п.18 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, у спірних правовідносинах відповідачі у межах та у порядку, встановленому законом, як суб`єкти владних управлінських повноважень, наділені повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію - пільгу, надану йому внаслідок проходження ним у минулому військової служби в силу особливого статусу, визначеного Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що бездіяльністю відповідачів порушуються права позивача, оскільки відповідачами не вжито належних заходів для вирішення питання щодо надання житла у користування позивача протягом двох років з моменту взяття на квартирний облік, як це передбачено чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормами законодавства, а тому є правильним висновок суду першої інстанції про те, що на підставі ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Ужгородської міської ради і Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради щодо не вжиття своєчасних заходів для належного забезпечення житловою площею позивача, а також зобов`язання відповідачів вжити заходів щодо своєчасного та належного забезпечення житловою площею ОСОБА_1 . Покликання відповідачів на втручання з боку суду у їх дискреційні повноваження та, як зазначають зобов`язання їх своєчасно та належно забезпечити житловою площею позивача, і це порушує права інших осіб, які передують черзі позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки такі безпідставні, так як суд першої інстанції лише зобов`язав відповідачів вжити заходів щодо вирішення питання надання житла у користування позивача протягом двох років з моменту взяття на квартирний облік, як це передбачено чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормами законодавства, що є іншим способом за своїм змістом вчинення дій, ніж той на який покликаються відповідачі. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі № 260/613/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 08 жовтня 2021 року.