Постанова 4857 № 300/3714/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3714/20 пров. № А/857/12306/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І., представника позивача Ясінця В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (прийняте в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську, суддею Скільським І. І.) у справі № 300/3714/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 12.11.2020 № ІФ11622/1676/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працю найманої особи без належного оформлення з нею трудових відносин не використовувала, що свідчить про недопущення нею порушень вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Зазначає, що ОСОБА_2 вона не знає, трудовий договір з ним не укладала, про факт заготівлі ним дров позаду орендованого приміщення кафе їй взагалі не відомо. Крім того, факт роботи ОСОБА_2 було виявлено 06.10.2020, тобто поза межами проведеного інспекційного відвідування з 13.10.2020 по 15.10.2020. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Управління Держпраці в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке фіксувалося технічними засобами, а саме фототехнікою, встановлено, що за місцем фактичного здійснення діяльності у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходився громадянин ОСОБА_2 . Згідно наданих пояснень ОСОБА_2 від 06.10.2020 він працює у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого згідно наявної у справі документації є ОСОБА_1 та допомагає їй колоти дрова. Також зазначив, що трудовий договір з ним ще не укладали. Таким чином, позивач здійснила фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення з ним трудових відносин, чим порушила вищезгадані норми трудового законодавства. У судовому засіданні представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 06.10.2020 № 1065-Д та направлення від 06.10.2020 № 15-10/6394 посадовими особами управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . Термін дії направлення з 06.10.2020 по 20.10.2020. У ході здійснення даного заходу контролю у формі інспекційного відвідування ОСОБА_1 господарської одиниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами управління Держпраці складено акт інспекційного відвідування, яка використовує найману працю від 15.10.2020 № ІФ11622/1676/АВ. Цією перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України і Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 та фактично допустила до роботи найманого працівника ОСОБА_2 без оформлення трудового договору з ним в письмовій формі та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Відповідно до акту інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ІФ11622/1676/АВ/П від 15.10.2020 та протокол про адміністративне правопорушення № ІФ11622/1676/АВ/П/ПТ від 15.10.2020. 12.11.2020 уповноваженою посадовою особою винесено постанову про накладення штрафу за № ІФ11622/1676/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 50 000 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 працював саме на позивача спростовуються обставинами справи та є безпідставними, а тому, на переконання суду, висновки контролюючого органу про факт роботи ОСОБА_2 у позивача без укладення трудового договору є непідтвердженими. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону № 877-V). Згідно із статтею 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі також - Порядок № 823). Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 19 Порядку №

823. Положеннями пункту 11 Порядку № 823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення. Пунктом 27 Порядку № 823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509). Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України. Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, За змістом статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зі змісту наведених норм видно, що правовою підставою ля прийняття постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті інспекційного відвідування, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами. Тобто, для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Як підтверджено матеріалами справи, висновок відповідача про порушення позивачем частини 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України ґрунтується на тому, що під час відвідування 06.10.2020 в рамках здійснення контрольного заходу кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено факт роботи ОСОБА_2 , який на час інспекційного відвідування колов дрова на території кафе. Факт допуску ОСОБА_2 до виконання робіт без укладання трудового договору слідує з його пояснень від 06.10.2020, згідно з яких він допомагає колоти дрова без укладення трудового договору. Суд зазначає, що приміщення кафе, у якому позивач здійснює підприємницьку діяльність та земельна ділянка, на якій розміщено вказане приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договорів купівлі-продажу від 18.09.2017 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, належить ОСОБА_3 . Позивач орендує у ОСОБА_3 частину нежитлового приміщення для здійснення нею підприємницької діяльності. Так, згідно письмових пояснень, наданих посадовим особам відповідача, громадянин ОСОБА_2 зазначив роботодавцем ОСОБА_3 , а не позивача ОСОБА_1 адреса кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посада - допомагаю колоти дрова, працює з 06.10.2020, трудовий договір не укладався. Суд вважає недостатніми обґрунтування того факту, що ОСОБА_2 фактично був допущений як працівник до роботи без оформлення трудового договору, позаяк доказів на підтвердження обставин, що викладені в акті інспекційного відвідування, відповідачем не надано. Не підтверджує вказаного факту і надана суду фотографія громадянина на фоні заготовлених дров, оскільки неможливо встановити хто на цій фотографії та де саме вона зроблена. При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_2 вказаних робіт за дорученням керівника, з фіксацією конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку, що свідчить про відсутність трудових відносин, ознаками яких є також систематичність та тривалий характер виконання трудової функції. Також, як зазначив суд першої інстанції, позаплановий захід контролю у формі інспекційного відвідування відповідачем проведено з 13.10.2020 по 15.10.2020, проте вказані пояснення були відібрані у громадянина ОСОБА_2 06.10.2020, тобто поза межами проведеного інспекційного відвідування, що не дає підстав вважати такий доказ допустимим. Також, як встановлено судом першої інстанції, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.11.2020, яка набрала законної сили 03.12.2020, адміністративну справу щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Згідно з висновком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_2 в ФОП ОСОБА_1 та існує ряд розбіжностей щодо часу проведення інспекційного відвідування та встановлення факту порушення. Таким чином, обставини, встановлені у вказаній постанові, спростовують факт порушення позивачем статті 265 КЗпП. Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З урахуванням наведеного вище, обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки в цьому випадку є суперечливими та не встановлені чіткі обставини правопорушення, а тому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту існування трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , і отже про безпідставність висновку інспекторів праці про допущення позивачем порушення частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року в адміністративній справі № 300/3714/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 08 жовтня 2021 року.