Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2963/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2963/20 пров. № А/857/10897/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 500/2963/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Осташ А. В., час ухвалення рішення 22.01.2021 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 22.01.2021 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення йому розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року суми підвищення пенсії в розмірі 100 %, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 04 вересня 2019 року набрала чинності постанова КМУ №804 від 14 серпня 2019 року. Відповідно до п.1 цієї Постанови виплата пенсій призначених на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органи внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Таким чином, вважає, що позовна вимога про виплату пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року є безпідставною, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять приписів щодо виплати призначеної/перерахованої пенсії частинами або у будь-яких відсотках від суми підвищення пенсії внаслідок її перерахунку. Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та від 14 серпня 2019 року № 804 містять положення, які регулюють процес виплати вже перерахованої пенсії, однак Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» делегував Кабінету Міністрів України лише право встановлювати умови, порядок та розмір проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Представник позивача Дарморіс О. М. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідач (апелянт) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому з врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відподача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11 жовтня 2013 року є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" 01 квітня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача. Позивач у вересні 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05 березня 2018 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 вересня 2020 року №4526-4567/Я-02/8-1900/20 позивачу повідомлено про відсутність підстав для зміни розміру пенсійної виплати (а. с.12-13). Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся в суд з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із скасуванням п.2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому з 05 березня 2019 року пенсія позивачу має виплачуватись у розмірі 100% суми підвищення пенсії. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Ст.46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, регулює Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Згідно з ч.1, 2, 4 ст. 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина статті в редакції згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, набрання чинності з 01 січня 2017 року). Таким чином, починаючи з 01 січня 2017 року законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою встановлено нові (підвищені) розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вимог ч.4 ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, якою визначався порядок перерахунку встановлених Постановою №704 складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. Вказаною Постановою, а саме: п.2 було передбачено поетапність виплат перерахованих відповідно до п.1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), яка проводиться з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови №103. Матеріалами справи підтверджується, що 01 травня 2018 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії відповідно до Постанови №103 з 01 січня 2018 року та основний розмір пенсії складає 51% грошового забезпечення, у підсумку 2941,68 грн. При цьому, згідно з Постановою №103 підвищення пенсії позивача складає 2941,68 грн, з них виплачувалося: 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 744,84 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 1117,26 грн; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення 1489,68 грн (а.с.11). Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 і додатку 2 Порядку №45. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав на те, що зміст ст.51, 52, 55, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії, що не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати. Таким чином, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, а також наслідки задоволення позову визначені ст.264, 265 КАС України. Згідно з наведеними нормами КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. У законодавстві України розрізняються поняття визнання нечинним та скасування. Скасування акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта з моменту його прийняття. Втрата чинності акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта на майбутнє, іншими словами, акт втрачає чинність з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. Кодекс адміністративного судочинства України також розрізняє ці поняття. Відповідно до п.1,2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Аналогічні положення містяться у ст.5 КАС України. Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що суд має право скасовувати індивідуальний акт, а нормативно-правовий акт лише визнати протиправним та нечинним. Згідно з ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тобто, набрання з 05 березня 2019 року рішенням суду законної сили, яким визнано нечинним п.2 Постанови №103, не впливає на спірні правовідносини за період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року, оскільки у вказаний період відповідні норми Постанови №103 були чинними, а тому відповідач при здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії в період з 01 січня 2018 року по 04 березня 2019 року діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийнято постанову №804 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, яка набрала чинності 04 вересня 2019 року, відповідно до п. 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. З огляду на те, що вказана постанова набрала чинності 04 вересня 2019 року, колегія суддів вважає, що виплата позивачу пенсії в розмірі 75% суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно). Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100% підвищення (перерахованого з 01 січня 2018 року) суми пенсії з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року в справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 14 серпня 2019 року №804 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, та визнано цю постанову протиправною та нечинною повністю. Однак скасування у судовому порядку Постанови №804 не впливає на результат вирішення цієї справи, тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплату пенсії за період з 04 вересня 2019 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач протиправних дій при виплаті позивачу пенсії, перерахованої на підставі Постанови № 804, не вчиняв, а сама постанова визнана нечинною лише у 2020 році. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку в частині визначення відсотків суми підвищення пенсії при здійсненні перерахунку з 05 березня 2019 року, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про підставність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахування раніше виплачених сум; а в решті задоволення позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наведених вище мотивів. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними та обгрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведені вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення із урахуванням висновків, зазначених у мотивувальній частині цього рішення. Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 500/2963/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року суми підвищення пенсії у розмірі 100 %, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахування раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 08 жовтня 2021 року.