Постанова 4856 № 120/6554/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6554/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 06 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Бень Я.О., представника позивача: Григоренка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ "Вердикт Капітал", в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича №64460232 від 11.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження та зобов`язати винести постанову про відмову його відкритті. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича №64460232 від 11.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 454 грн. з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №120/6554/21-а. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідач в судове засідання представник відповідача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.02.2021 ТОВ "Вердикт Капітал" звернулось до приватного виконавця із заявою №13837088 від 01.02.2021 про примусове виконання виконавчого напису №15465 від 27.01.2021, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 66 856,20 грн. 11.02.2021 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64460232. Позивач вважає, що постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні №64460232 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання чи перебування боржника, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із чим, звернулась з цим позовом до суду.

Мотивувальна частина. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Тобто, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках, приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: 1) за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або 2) за місцезнаходженням майна боржника. Підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, виконавчим округом приватного виконавця Мельника Ю.А. є м. Київ. Отже, приватний виконавець Мельник Ю.А. має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки позивач (боржник) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відтак місце реєстрації позивача (боржника) не належить до виконавчого округу приватного виконавця Мельника Ю.А. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Також, в силу положень статті 16 Закону №1403-VIII, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено. За правилами пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Крім того, пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У пункті 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5) зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. При цьому, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За змістом пункту 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Аналіз вищенаведених правових норм, дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку-виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Отже, у цій справі спірним є тлумачення положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника. Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 сформував правовий висновок щодо правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. При цьому, Верховний Суд у вищевказаній постанові зауважив про те. що визначення місця проживання та місця перебування наведено у Законі №1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов`язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов`язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання. Таким чином, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника фізичної особи та місцезнаходженням боржника юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, колегія суддів виходить з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV. Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у виконавчому написі міститься інформація як про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), так і про адресу місця проживання ( АДРЕСА_2 ). При цьому у кредитному договорі №500180044 від 09.06.2010, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, вказано, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 . Таким чином, з наведених обставин вбачається, що нотаріусом під час вчинення виконавчого напису самостійно зазначено адресу АДРЕСА_2 , як адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів зауважує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Окрім того, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності, відтак спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що саме виконавчим документом у цій справі встановлено фактичне місце проживання боржника. Разом з тим, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону № 1404-VIII, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону № 5492-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись. В свою чергу відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Окрім того, виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця. При цьому, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. З огляду на вищевикладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_1 має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання останнього. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Юрія Анатолійовича №64460232 від 11.02.2021 року про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню. Окрім того, матеріали адміністративної справи не містять доказів про наявність майна у позивача у виконавчому окрузі міста Києва, що також вказує на протиправність оскарженої постанови. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.