Постанова 4803 № 216/6869/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7398/21 Справа № 216/6869/20 Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач- ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року, ухваленого суддею Сидораком В.В. у місті Кривому Розі, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 06.02.2018. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п.2.1.1.12.7.1 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 14.10.2020 має заборгованість у розмірі 20 803 грн. 22 коп., яка складається з наступного: 15007 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 15007,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5796,22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає. Позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2018 та судові витрати. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року позовні вимоги Аакціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.02.2018, яка утворилась станом на 14.10.2020 та складається з простроченого тіла кредиту, в розмірі 15007 (п`ятнадцять тисяч сім гривень) 00 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 1516 (одну тисячу п`ятсот шістнадцять гривень) 34 копійки судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, АТ КБ «ПриватБанк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального і матеріального права, ставить питання про його скасування в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог в повному обсязі. Скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, вказуючи на те, Відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій позичальник особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та по за межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі та додаткові та супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та інше. Тобто, Відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Також, Позивач вказує на те, що Банк виконав умови договору та у виписці по рахунку проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту, натомість позичальник не звертався до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору а продовжував робити зняття та погашення коштів, а отже відповідач прийняв нові Тарифи та погодився з їх зміною, оскільки його дії вказують на прийняття пропозиції. Скаржник вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а остання його не повернула, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції ігнорує той факт, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Позивач зазначає, що Банком надані усі належні докази по справі, а тому при ухваленні рішення суд порушив норми ст.ст.76-77 ЦПК України, ст.ст.207,209,634,639, 1054-1056 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується і в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, щовідповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав договір № б/н від 06.02.2018 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 1100,00 грн., який 24.08.2018 було збільшено до 15000,00 грн., а 19.12.2019 зменшено до 0,00 грн. В подальшому розмір кредитного ліміту не збільшувався. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В заяві № б/н від 06.02.2018 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", складає між ним та Банком договір. Договором та зазначеними умовами передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.10.2020 року нарахована у розмірі 20 803 грн. 22 коп., яка складається з наступного: 15007 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 15007,00 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 5796,22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Позивач, обґрунтовуючи розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06.02.2018, посилається на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, виходив з того, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що між сторонами у письмовому вигляді було погоджено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, апідписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. Отже, для підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, у розмірі 5796,22 грн. позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має надати суду належні та допустимі докази щодо виду картки, наданої позичальникові. Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Натомість, АТ КБ«ПРИВАТБАНК» ненадав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу ОСОБА_1 кредитної картки, здійснивши нарахування відсотків виходячи з відсоткової ставки 3,5% на місяць, з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Паспорту споживчого кредитування, які не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, щодо типу виданої віповідачеві кредитної картки. Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не має правового значення для вирішення даного спору, а Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо використання кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD», порядок та умови використання яких не є тотожними. При цьому, в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем ОСОБА_1 06 лютого 2018 року, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 21 лютого 2018 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо (а.с. 12-13). На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5796.22 грн., оскілки нарахування такої заборговансоті не підтверджено належними доказами. З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення прострочених процентів за користування кредитними коштами, та зазначає, що доводи позивача, викладені у скарзі у цій частині є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.374,375,381-383 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 08 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: