Постанова КЦС ВС № 592/4105/16-ц

Постанова Іменем України 06 жовтня 2021 року м. Київ справа № 592/4105/16-ц провадження № АДРЕСА_2-3740св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування будинковолодінням за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 листопада 2020 року у складі судді Хитрова Б. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача знести самочинно побудовану надвірну будівлю - приміщення під гараж, майстерню, кухню на стрічковому фундаменті з використанням металопрофілю, дошок, утеплювача та інших будівельних матеріалів площею 12х5,5 м, висотою приблизно 4,5 м, що знаходиться на території будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що йому на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією адресою. Власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який у 2015 році самочинно побудував на межі земельних ділянок надвірну будівлю площею 12х5,5 м, висотою приблизно 4,5 м та вольєр для собаки. На його думку, спорудження зазначених будівель та споруд здійснене з порушенням державних будівельних норм. Цим будівництвом створено перешкоди у користуванні його майном, оскільки будівлі затемнили освітлення сонячним світлом вікон у його ванній кімнаті та в літній кухні. У зв`язку з цим просив позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суди розглядали справу неодноразово. Ковпаківський районний суд міста Суми останнім рішенням від 30 листопада 2020 року позов задовольнив. Усунув перешкоди, які чинить ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві власності будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно побудовану надвірну будівлю - приміщення під гараж, майстерню, кухню на стрічковому фундаменті з використанням метало профілю, дошок, утеплювача та інших будівельних матеріалів площею 12х5,5 м, висотою приблизно 4,5 м, що знаходиться на території будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору та витрати на проведення експертиз в сумі 2 595,00 грн. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що порушення відповідачем будівельних норм та правил при будівництві спірної надвірної споруди підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2020 року № 1377, і, за відсутності можливості виконання перебудови цієї будівлі, права позивача як власника сусіднього домоволодіння підлягають захисту шляхом знесення самочинно побудованої надвірної будівлі. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Сумський апеляційний суд постановою від 11 лютого 2021 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 листопада 2020 року залишив без змін. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що справа перебуває на розгляді в суді тривалий час, і з часу подання позову (квітень 2016 року) відповідач не був позбавлений можливості усунути порушення, допущені при будівництві спірної надвірної споруди, однак не вжив будь-яких дій щодо приведення будівництва у відповідність із нормами і правилами, визначеними державними правилами та протипожежними нормами, не провів жодних перебудов. Заперечуючи проти висновку експерта в частині того, що допущені ним при будівництві порушення є незначними і можуть бути усунені шляхом демонтажу та переносу стіни будови на припустимі відстані, ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів технічної можливості здійснення таких перебудов. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи У березні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц та постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 592/4105/16-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи не виконали вказівок Верховного Суду у цій справі та безпідставно взяли до уваги повторний висновок експерта від 27 травня 2020 року № 1377, оскільки зі змісту цього висновку неможливо встановити, чи ознайомлений був експерт з постановою Верхового Суду від 09 січня 2020 року. Також, на виконання вказівок Верховного Суду перед експертом не було поставлено питання про те, чи існує можливість перебудови спірної будівлі з метою дотримання відстаней, і експерт взагалі це питання не досліджував, про що свідчить описова та мотивувальна частини повторного експертного висновку. Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. Тобто суд першої інстанції за відсутності належних та допустимих доказів того, що спірна будівля є об`єктом нерухомого майна, помилково застосував до спірних правовідносин статтю 376 ЦК України та Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». На ці обставини прямо вказував у своїй апеляційній скарзі відповідач, однак і суд апеляційної інстанції просто залишив їх поза увагою, не зазначивши жодних мотивів на спростування цих доводів. У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боровко Р. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 15 квітня 2021 року справа № 592/4105/16-цнадійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки на АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно з листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 08 квітня 2016 року за результатами перевірки викладених у зверненні ОСОБА_1 обставин щодо будівництва приміщення на АДРЕСА_1 працівники Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області склали акт перевірки від 16 грудня 2015 року та протокол про адміністративне правопорушення за частиною п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 16 грудня 2015 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області видало припис про усунення порушень та про зупинення підготовчих і будівельних робіт. Постановою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 30 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 4 250,00 грн (виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті). Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 02 серпня 2016 року № 896 встановлено, що при будівництві надвірної будівлі - приміщення під гараж, майстерню, кухню на стрічковому фундаменті з використанням металопрофілю, дошок, утеплювача та інших будівельних матеріалів площею 12х5,5 м, висотою приблизно 4,5 м, що знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_1 порушено пункт 3.25 додатку 1, таблиці № 1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень». Із цього висновку також видно, що будівля (гараж, майстерня, кухня) ОСОБА_2 розташована на відстані 0,24 м і 0,3 м, що порушує пункт 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Крім того, будівля розміщена на відстані від металевої огорожі 2,48 м від житлового будинку та 2,25 м від літньої кухні, що порушує додаток 1, таблиці № 1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Тобто надвірна будівля є перешкодою у користуванні належною позивачу земельною ділянкою та нерухомим майном. Згідно з висновком експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2020 року № 1377 розташування при будівництві надвірної будівлі - приміщення під гараж, майстерню, кухню, що знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає державним будівельним та протипожежним нормам щодо житлового будинку літ. «А-І», прибудови літ. «а», літньої кухні літ. «Б», прибудови літ. «б» у садибі № АДРЕСА_2, належній ОСОБА_1 . Порушені пункт 3.25 таблиці № 1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень» (чинного на момент будівництва), пункт 6.1.41, таблиці № 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов). Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок будівництва відповідачем спірної споруди було порушено освітлення вікон у ванній кімнаті та в літній кухні, які розташовані на території його домоволодіння. Встановивши зведення відповідачем самочинного будівництва суди залишили поза увагою, що позивач, який не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки на якій зведені спірні будівлі, зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав таким будівництвом, надавши відповідні докази, зокрема, докази затемнення кімнат, про що він зазначає в обґрунтування заявлених вимог. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Отже, позивач у цій справі зобов`язаний був довести не тільки факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника сусідньої земельної ділянки та будинку, а також обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб як знесення. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09 січня 2020 року зазначив, що суди не з`ясували, чи буде належним способом захисту порушеного права позивача знесення належного відповідачу нерухомого майна, чи є технічна можливість виконати перебудову нерухомого майна відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. Під час нового розгляду суди попередніх інстанцій не виконали вказівок Верховного Суду, а саме не з`ясували, яке саме право позивача порушене з огляду на підстави заявленого позову, на підставі відповідного висновку експерта не встановили технічної можливості/неможливості проведення перебудови відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами,та наявності згоди відповідача на проведення такої перебудови, при цьому задовольняючи позов застосували крайню міру - знесення самочинного будівництва. Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що лише відповідач має надати докази на підтвердження того, що усунення порушення прав позивача можливе без застосування крайнього заходу - знесення спірних будівель, оскільки обов`язок доведення обґрунтованості захисту прав позивача у такий спосіб, як знесення самочинної будівлі, покладено саме на нього. Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не вжили усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України. Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципівсправедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та на основі належних доказів встановити, чи порушується право позивача, наявність технічної можливості проведення перебудови у самочинно побудованих відповідачем приміщеннях та згоди відповідача на таку перебудову і, встановивши такі обставини, вирішити заявлений у цій справі спір. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов