Постанова Київський апеляційний суд № 757/27781/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2021 року м. Київ справа № 757/27781/20-ц провадження № 22-ц/824/11411/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у складі судді Козлова Р.Ю. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 28 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначила, що 07 грудня 2007 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем у Центрально-Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1020. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджувала, що діти проживають разом з позивачем, що підтверджується відповідною довідкою з місця проживання. Зазначала, що вона зі свого боку прикладає усі зусилля для матеріального забезпечення, однак її фінансові можливості є недостатніми для повноцінного забезпечення усім необхідним їх спільних з відповідачем дітей. Звертала увагу суду, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в указаному розмірі, є працездатним чоловіком, не має будь-яких інших аліментних зобов`язань, відтак, з метою захисту прав неповнолітніх дочок, вважала належними до стягнення з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 28 000 гривень щомісячно на обох дітей від дня пред`явлення цього позову та до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 5 000 грн на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією щомісячно починаючи з 03 липня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 19 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі одного прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого законодавством станом на дату винесення постанови, на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією до повноліття дітей, починаючи з 29 серпня 2020 року. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідачем не заперечується той факт, що він, як батько, неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов`язаний утримувати своїх дітей, так як це передбачено вимогами чинного законодавства. Звертає увагу суду, що рівень доходу та якості життя громадян в м. Києві, де позивачка особисто обрала місце свого проживання та місце проживання дітей і де на праві приватної власності володіє житлом, є значно вищим ніж в регіонах, зокрема у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, де зареєстрований і фактично проживає відповідач. Зауважує, що згідно наказу (розпорядження) №12 від 07 вересня 2020 року про прийняття на роботу вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працевлаштований в ТОВ «Гранит КР» на посаді «технічний директор» з посадовим окладом у розмірі 7 454 грн на місяць. Зазначає, що доводи позивача про її незадовільне фінансове становище не відповідає дійсності, так як остання має реальну можливість брати участь у фінансовому утриманні дітей та володіє нерухомим майном. Також позивачем у червні 2020 року, безпосередньо перед переїздом на постійне місце проживання до м. Києва, було відчужено земельну ділянку площею 0,0653 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та домоволодіння, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що згідно довідки від 06 вересня 2019 року № 06/09-2, нарахова заробітна плата відповідача ОСОБА_2 за березень - серпень 2019 року на ТОВ « Гранит КР» склала 28 415 грн. Щодо долученої позивачем копії закордонного паспорту відповідача в якості доказу «постійного відвідування іноземних країн» зазначає, що більшість відвідувань іноземних країн відповідачем були зроблені в якості сімейного відпочинку з позивачем та спільними дітьми ще в період спільного проживання. Зазначає, що у відповідача відсутні три депозитні рахунки, зокрема, в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ АБ «Укргазбанк» та АТ «Пумб», на які вказує позивач. Відповідачем неодноразово зазначалося, що безпідставним є посилання позивача на одержання відповідачем ОСОБА_2 прибутку від ведення ним підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця. 03 серпня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з матеріального становища відповідача, а також з того, що приймати участь у матеріальному утриманні неповнолітньої дитини є обов`язковим як для матері, так і для батька, у зв`язку з чим стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 5 000 грн на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією щомісячно починаючи з 03 липня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах закону. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 07 грудня 2007 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у Центрально-Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №1020. Сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження. Діти проживають разом з позивачкою, що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію місця проживання фізичної особи. З матеріалів справи вбачається, що відповідач знаходиться у працездатному віці та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). За змістом частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. З матеріалів справи вбачається, що станом на 06 вересня 2019 року відповідач був офіційно працевлаштований у ТОВ «Гранит КР» на посаді технічного директора, дохід якого за період з березня 2019 року по серпень 2019 року склав 136 960 грн (а.с. 87). Станом на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції володів транспортним засобом Toyota Land Cruiser, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно копії нотаріально завіреної заяви від 02 січня 2020 року ОСОБА_1 підтвердила, що обізнана про придбання її чоловіком ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 за грошові кошти, які не є їх спільною сумісною власністю, є особистою приватною власністю чоловіка. Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи свій незадовільний майновий стан, який перешкоджає останньому сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей у заявленому позивачем розмірі, посилається на довідку від 06 жовтня 2020 року видану ТОВ «Гранит КР», згідно якої ОСОБА_2 перебуваючи на посаді технічного директора товариства отримав за період з березня 2019 року по серпень 2019 року заробітну плату у розмірі 28 415 грн. Також стверджував, що довідка про його доходи, надана стороною позивача, є недостовірним доказом, оскільки у матеріалах справи відсутній оригінал такої довідки. Проте, такі доводи є необґрунтованими, стороною відповідача не спростовано відомості, викладені у довідці від 06 вересня 2019 року, та не надано доказів того, що вона містить неправдиву інформацію. Така довідка отримана стороною позивача раніше, містить підпис керівника та всі необхідні реквізити і не викликала сумніву у суду. На противагу даній довідці відповідач лише у жовтні 2020 року надав довідку з іншими відомостями своєї заробітної плати, яка також є лише копією, оригінал такої довідки у матеріалах справи відсутній. Наразі, апелянтом не спростовано інформацію, викладену у нотаріально завіреній заяві ОСОБА_1 , щодо купівлі відповідачем ОСОБА_2 нерухомого майна, а також володіння автомобілем Toyota Land Cruiser, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 станом на час розгляду справи судом першої інстанції Окрім того, як убачається з матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_2 був офіційно зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач з власної ініціативи припинив підприємницьку діяльність лише 26 січня 2021 року, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1 921 гривня, з 1 липня - 2 013 гривень, з 1 грудня - 2 100 гривень. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно положень статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків. Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, ураховуючи встановлені судом обставини щодо доходу відповідача, зважаючи на рівність обов`язку батьків по утриманню дитини, задовільний стан здоров`я відповідача та його працездатний вік, який не заважає останньому отримувати достатній дохід, колегія суддів, виходячи з принципу співмірності для забезпечення прав дитини, доходить висновку, що розмір аліментів, який стягнутий судом першої інстанції, є таким, що не перевищує фінансову спроможність ОСОБА_2 . Отже, встановлені у справі обставини свідчать про можливість відповідача належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання, а саме: сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання дітей до досягнення ними повноліття. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 5 000 грн на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією щомісячно починаючи з 03 липня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття, правильними, оскільки приймаючи таке рішення, суд першої інстанції правомірно виходив з фінансових можливостей відповідача та враховував саме інтереси дітей, на користь яких стягувалася вказана сума грошей. У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів. З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, в повній мірі відповідає потребам та інтересам дитини, а судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти в такому розмірі на утримання своїх неповнолітніх дітей не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права. З огляду на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів уважає, що місцевий суд всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик