Постанова Київський апеляційний суд № 759/13980/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Шахової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 30 липня 2021 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 ,- В С Т А Н О В И В: Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 30 липня 2021 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ч.4 ст. 122 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з вказаною постановою суду потерпіла ОСОБА_1 оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави закриття провадження в адміністративній справі подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального адміністративного закону, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставно закрив провадження у справі. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів ОСОБА_1 викладених нею у апеляційній скарзі; вислухавши пояснення ОСОБА_1 , її представника та ОСОБА_2 , перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню за таких підстав. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Разом із цим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_2 належно виконані. Закриваючи провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 122 КУпАП суд першої інстанції виходив з того, протокол про адміністративне правопорушення, а також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 перевищила встановлені обмеження швидкості руху. Апеляційний суд в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. Обов`язково робиться посилання на той нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні. Відповідно до протоколу серії ААБ № 196986 13.05.2021 в м.Київ, Ірпінська Дорога перехрестя з вул. Наумова, водій ОСОБА_3 , керуючи т.з. Шевроле д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, що призвело до неконтрольованого заносу, внаслідок чого т.з. Лексус Р Ікс 350 д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку для уникнення зіткнення різко змінив напрямок руху та здійснив зіткнення з т.з. Фотон д.н.з. НОМЕР_3 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вимог п. 12.1. ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. За диспозицією ч. 4 ст. 122 КУПАП в редакції на день ДТП 13.05.2021 передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що поліцейські неправильно зазначили в протоколі частину статті 122 КУпАП, та замість частини 5 вказали частину

4. Проте, вважаю необґрунтованими доводи апелянта про наявність суперечностей у формулюванні інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення, оскільки правом оскарження протоколу потерпіла не скористалася. В той час, як направила до управління патрульної поліції м.Києва заяву щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 винесено протокол ААБ № 212373 від 31 серпня 2021 року з якого вбачається, що 13.05.2021 в м.Київ, Ірпінська Дорога перехрестя з вул. Наумова, водій ОСОБА_3 , керуючи т.з. Шевроле д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, що призвело до неконтрольованого заносу, внаслідок чого т.з. Лексус Р Ікс 350 д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку для уникнення зіткнення різко змінив напрямок руху та здійснив зіткнення з т.з. Фотон д.н.з. НОМЕР_3 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.1.5, 2.3, 12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Тобто, громадянку ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій. Склад проступку включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об`єкт адміністративного проступку, - об`єктивну сторону проступку; - суб`єкт адміністративного проступку; - суб`єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння. При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж - не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється. За таких обставин, ОСОБА_2 хоча і є суб`єктом адміністративного правопорушення за ст.122 ч.4 КУпАП, але в його діях відсутня об`єктивна сторона та причинний зв`язок, якій є обов`язковою кваліфікуючою ознакою правопорушення, яке ставилося у провину ОСОБА_2 . В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст.122 ч.4 КУпАП, на думку суду, є недоведеним. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 30 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.В.Шахова