Постанова 4811 № 453/319/13-ц

Справа № 453/319/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л. Провадження № 22-ц/811/1754/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Івасюти М.В.; позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гороха В.В.; відповідачки ОСОБА_2 і її представника адвоката Мацепури Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тухляської сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сільської ради та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач та його брат ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га. У жовтні 2009 року позивач звернувся до Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області із заявою про надання йому земельної ділянки для обслуговування належної йому частини житлового будинку, проте рішення сільська рада не прийняла. Натомість 15 квітня 2011 року рішенням сільської ради відповідачці ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,1652 га по АДРЕСА_1 на території Тухлянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Позивач вважає, що зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування було порушено його право як суміжного землекористувача на земельну ділянку, розмір якої повинен визначатися пропорційно до часток співвласників. Крім того, надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства призвело до зміни її цільового призначення, оскільки вона призначалася для обслуговування житлового будинку, 1/2 частина якого належить позивачу на праві власності. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати незаконним рішення Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області від 15 квітня 2011 року № 111 та скасувати державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 (том 1, а.с. 3-4). Справа судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій розглядалася неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року всі попередні судові рішення (якими позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено) було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с. 197-199). За підсумками нового розгляду справи рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2014 року та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року) у задоволенні вищезгаданого позову ОСОБА_1 до Тухляської сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_2 відмовлено (том 1, а.с. 242-244; том 2, а.с. 60-63, 80-81). У березні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з Заявою про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами, якими вважає фальшивість письмових доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що під час ухвалення вищезгаданого рішення судом було встановлено, що рішенням Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області від 15.04.2011 року №111 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 » було затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,1652 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тухля Сколівського району Львівської області, та вказану земельну ділянку передано у власність згаданій заявниці, якій 12.10.2011 року Тухлянською сільською радою Сколівського району Львівської області і було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №136015, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462450001001132. Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.02.2021 року у кримінальному провадженні № 453/1595/2 (провадження №1-кп/453/31/21) інженера-землевпорядника Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 364 КК України, на підставі ст. 49 КК України. Цією ухвалою встановлено, що ОСОБА_4 , являючись посадовою особою органу місцевого самоврядування та працюючи інженером - землевпорядником Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області, 18 січня 2011 року вчинила службове підроблення, а саме: готуючи технічну документацію з підготовки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , умисно внесла завідомо неправдиві відомості в акт встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, що відводилась у приватну власність ОСОБА_2 , поставивши в зазначеному акті свій особистий підпис в графі «суміжний землекористувач» навпроти прізвища ОСОБА_1 . В подальшому цей акт був представлений для підпису Тухлянському сільському голові для скріплення відтиском печатки Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області, що призвело до безпідставної передачі у приватну власність ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 вищевказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1652 га. Окрім цього, ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 01.06.2020 року у справі № 453/499/15-к встановлено, що довідка Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області про реєстрацію особистого селянського господарства від 03.03.2011 року № 219, яка міститься в технічній документації з підготовки та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , складена із підробленням підпису Тухлянського сільського голови Плечія Я.І., що підтверджується висновком № 2509 комісійної криміналістичної експертизи з дослідження підписів від 15.07.2016 року (том 2, а.с. 90-92). Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року заяву позивача про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним рішення Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області № 111 від 15.04.2011 року «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_2 ». Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №136015, виданий ОСОБА_2 12.10.2011 року Тухлянською сільською радою Сколівського району Львівської області та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 462450001001132. Ухвалено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Вирішено питання судових витрат (том 2, а.с. 130-134). Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року оскаржила відповідачка ОСОБА_2 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його заяви про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 01.06.2020 року та від 05.02.2021 року у кримінальних провадженнях «аж ніяк не пов`язані з законністю процесу приватизації (відповідачкою/апелянтом) земельної ділянки», оскільки до цієї земельної ділянки « ОСОБА_1 не мав і немає жодного відношення», так як він не є суміжним землекористувачем, а «тому його підпис в акті погодження меж не є актуальним» (том 2, а.с. 140-145). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4); - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82). Матеріалами справи стверджується наступне. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2011 року, яке залишається в законній силі, встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (по 1/2 кожному з них) і що реальний поділ спірного будинковолодіння між його співвласниками не проводився. Також встановлено, що у встановленому чинним законодавством порядку земельна ділянка, на якій розміщено згадане будинковолодіння, для його обслуговування співвласникам цього будинковолодіння не виділялася та не закріплялася (том 1, а.с. 79-80). Відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували право позивача на спірну земельну ділянку, а відтак недоведеність позивачем порушення його прав передачею у власність відповідачки ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1652 га по АДРЕСА_1 , слугували правовою підставою для скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року всіх попередніх судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с. 197-199). Саме неподання позивачем при новому розгляді справи до суду першої інстанції доказів, які б підтверджували його права на спірну земельну ділянку, а відтак недоведеність позивачем порушення його прав передачею у власність відповідачки ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1652 га по АДРЕСА_1 , і стали правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року (том 1, а.с. 242-244). Відхиляючи апеляційну скаргу позивача та залишаючи вищезгадане рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року без змін, Апеляційний суд Львівської області в ухвалі від 08 липня 2014 року прийшов до висновку про те, що «суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову», «оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтверджували його право на спірну земельну ділянку площею 0,1652 га, як і доказів, що його права порушуються передачею у власність ОСОБА_2 вказаної ділянки» (том 2, а.с. 60-63). Відхиляючи касаційну скаргу позивача та залишаючи вищезгадані судові рішення без змін, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 03 вересня 2014 року зазначає, що «Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав на підтвердження своїх позовних вимог належних та допустимих доказів того, що надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,1652 га для ведення особистого селянського господарства порушує його права чи інтереси» (том 2, а.с. 80-81). Як вбачається з вищенаведеного, суди всіх інстанцій прийшли до висновку про недоведеність позивачем за відсутності правовстановлюючих документів - будь-яких його прав на спірну земельну ділянку, а відтак про недоведеність порушення його прав та інтересів наданням рішенням Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області № 111 від 15.04.2011 року земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 . Статтею 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення (пункт 1 роз`яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»). Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у звязку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вказана правова норма передбачає, що це мають бути обставини, вони повинні бути істотними, тобто, такими, що якби вони були відомі раніше, то суд ухвалив би інше рішення; вони є нововиявленими, а не новими обставинами, тобто, існували на час розгляду судом спору, вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. При цьому наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій ст. 423 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підставою перегляду будь-якого судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення, суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. В той же час, заява позивача про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами, а також долучені до неї матеріали, не містять жодних доводів, які б свідчили про наявність прав позивача на спірну земельну ділянку станом на час ухвалення судом згаданого рішення, а відтак наведене у ній станом і на 29 квітня 2014 року не могло слугувати правовою підставою для задоволення позовних вимог саме позивача ОСОБА_1 . Крім цього, погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем (яким позивач і не є) не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 709/809/17. За вищенаведених обставин в їх сукупності у суду були відсутніми правові підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами та задоволення його позовних вимог. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення в силі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384, 429 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 09 квітня 2021 року скасувати. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року за нововиявленими обставинами та залишити згадане рішення в силі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 06 жовтня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.