Постанова 4807 № 335/9574/19

Дата документу 28.09.2021 Справа № 335/9574/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/9574/19 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І. Провадження № 22-ц/807/3022/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Альфа страхування», третя особа: Управління Національного банку України в Запорізькій області про захист прав споживачів шляхом стягнення суми страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Страхова компанія «Альфа страхування», третя особа: Управління НБУ в Запорізькій області про захист прав споживачів шляхом стягнення суми страхового відшкодування. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року позов залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався приписами ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, якими встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що позивач повторно не з`явився у судове засідання, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись, на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином він повідомлявся належним чином є помилковими, оскільки повістки про виклик до суду не надходили ні на його адресу, ні на адресу його представника. Скаржник також не погоджується з висновком суду про те, що його представник ОСОБА_2 не мала права подавати до суду заяви про відкладення розгляду справи з підстав закінчення строку договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги укладений між Адвокатом та Клієнтом, не є обов`язковим для надання суду щодо підтвердження повноважень Адвоката по справі, оскільки його вимагання суперечить п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України. В матеріалах судової справи міститься ордер, який було виписано Адвокатом Левицькою Ю.В. на представництво Клієнта у судовій інстанції. Ордер не має терміну дії і надає право Адвокату здійснювати належні та допустимі дії в інтересах клієнта на будь-якій стадії судового процесу. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її з вищевказаних підстав. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст. 257 ЦПК України. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Частиною 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Умовою для застосування ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ Страхова компанія «Альфа страхування», третя особа: Управління НБУ в Запорізькій області про захист прав споживачів шляхом стягнення суми страхового відшкодування. Судове засідання призначено на 13 листопада 2019 року з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 36). З матеріалів справи також вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався з річних підстав. Встановлено, що підставою для залишення заяви без розгляду стали неявки позивача у судові засідання, призначені на 02 березня 2021 року, 28 квітня 2021 року, 10 червня 2021 року. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про місце та час проведення судового засідання, шляхом направлення судових викликів за адресою, зазначеною ним у позові. З протоколу судового засідання від 02 березня 2021 року, вбачається, що судове засідання було відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача (т. 1 а.с. 222). Судова повістка, направлена адресу ОСОБА_3 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулась до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 224). 28 квітня 2021 року у зв`язку з неявкою сторін, судове засідання було відкладено на 10 червня 2021 року (т. 1 а.с. 227). Судова повістка про призначення розгляду справи на 10 червня 2021 року, направлена адресу ОСОБА_3 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулась до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 228). Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року позов ОСОБА_1 , залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне. Так, відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 23 січня 2019 року по справі №761/15565/16-ц Верховний Суд вказав, що положення цивільного процесуального законодавства не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового повідомлення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання. Таким чином, суд першої інстанції зазначивши про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, дійшов висновку, який не відповідає матеріалам справи. Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Суд повинен забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до правосуддя, що гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., в контексті забезпечення права особи на ефективний засіб юридичного захисту передбаченого ст. 13 даної Конвенції. Ця Конвенція підлягає застосуванню національними судами відповідно до правил ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44). Право доступу до правосуддя, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, може зазнавати обмежень, що застосовуються на розсуд держави-члена. Суд повинен встановити "розумну пропорційність" зазначених обмежень меті їх запровадження, а також з`ясувати, чи не звужується вказане право в результаті їх застосування. (справа "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії" рішення від 23 червня 1995 року). З урахуванням позиції Європейського Суду, колегія суддів також звертає увагу на те, що зазначена справа у провадженні суду перебуває з жовтня 2016 року, тобто більше чотирьох років. Отже, судом першої інстанції також не враховано, що залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку позбавляє позивача права на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції. За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо його неналежного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, знайшли своє підтвердження. Разом з тим, безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо помилкового посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження адвоката Левицької Ю.В. на представництво інтересів позивача. Так, в матеріалах справи містяться угода про надання правової допомоги та договір про надання правової допомоги, укладені між ОСОБА_4 та адвокатом Левицькою Ю.В. (т. 1 а.с. 54, 55-56). Термін дії угоди та договору, сторонами визначено до 30 грудня 2020 року та 31 грудня 2021 року, відповідно. Ордер на надання правничої (правової) допомоги, про який в апеляційній скарзі зазначає ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутній. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 07 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: