Постанова 4823 № 739/1108/21

Справа № 739/1108/21 Головуючий у 1 інстанції Іващенко І. К. Провадження № 33/4823/471/21 Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 жовтня 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Наполова М.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з неї на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. Судом встановлено, що 04 липня 2021 року о 16:08 год. на вулиці Шевченко, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки «BMW» моделі « X5», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками явного алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння рук). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер 6820» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила положення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову. В підтвердження своїх вимог зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не підтверджує її вину у вчиненні даного правопорушення. Працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 256 КУпАП. Вказує, що вона не відмовлялась від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місті зупинки транспортного засобу, а лише просила працівника поліції, який складав протокол, роз`яснити її права та пред`явити свідоцтво на повірку та сертифікат відповідності на прилад «Драгер 6820». Пояснення свідка ОСОБА_2 відсутні в матеріалах справи, в суді першої інстанції його не було допитано, тому його пояснення не можуть бути належним доказом. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги її позитивну характеристику. Заслухавши доводи ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з вказаних в ній підстав, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені вірно. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 472123 (а.с.2), поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтвердили, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовився виконати вимоги п 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3-4); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який підтверджує наведені вище докази, зокрема, при перегляді відеозаписів встановлено, що працівники поліції після зупинки транспортного засобу з підстави того, що вона не була пристебнута ременем безпеки та притягнення водія до відповідальності за дане правопорушення, повідомили, що у останньої виявили ознаки алкогольного сп`яніння, із зазначенням їх переліку, і неодноразово пропонували їй пройти огляд щодо стану алкогольного сп`яніння, на що вона у присутності двох свідків відмовилася. Цим доказам суд дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні. Доводи ОСОБА_1 про те, що працівником поліції їй не було роз`яснено її права є безпідставними, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, останній були роз`яснені її права. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 9.11.2015 року, також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери, працівниками поліції було надано ОСОБА_1 та її захиснику свідоцтво на повірку та сертифікат відповідності на прилад «Драгер 6820», тому доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні. Твердження ОСОБА_1 про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 відсутні в матеріалах справи, також є необґрунтованими, спростовуються наявністю в матеріалах справи поясненнями свідка ОСОБА_2 (а.с. 4). Крім того, те, що суд першої інстанції не викликав в судове засідання свідків, не може свідчити про незаконність постанови суду, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що свідки були присутні та засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження визначення стану на алкогольне сп`яніння. Аналіз доказів у сукупності підтверджує, що ОСОБА_1 роз`яснено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також настання можливих наслідків у разі незгоди водія, які полягають у складенні протоколу про адміністративне правопорушення. На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги закону щодо засвідчення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на неї адміністративного стягнення, не вбачається. За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяС. О. Акуленко