Постанова 4855 № 320/12060/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12060/20 Головуючий у 1 інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Бориспільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно ОСОБА_1 , а саме не проведення перерахунку пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора № 20-909зп від 08.05.2020 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити виходячи з розміру, встановленому у довідці Офісу Генерального прокурора № 20-909зп від 08.05.2020 р., з моменту винесення судом відповідного рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Бориспільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно ОСОБА_1 , а саме не проведення перерахунку пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.12.2019, виходячи з розміру, встановленому у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VІ від 08 липня 2011 року «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та вказує на те, що право позивача на перерахунок та виплату без обмеження граничним розміром раніше призначеної пенсії за вислугу років - відсутнє. 28 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а також, просить постановити нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.12.2019 р., виходячи з розміру, встановленому у довідках Офісу Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020 р. та № 21-762зп від 27.08.2021 р., з розрахунку 80% із середнього заробітку без обмеження максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 . Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 31.07.2012 року отримує пенсію за віком, що підтверджено постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2017 року у справі № 359/8247/16-а, копія якої наявна в матеріалах справи. Офісом Генерального прокурора на ім`я ОСОБА_1 видана довідка від 08.05.2020 року № 21-909зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 р. № 7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». Відповідно до зазначеної довідки, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача з урахуванням усіх її складових, за нормами чинними станом на 06.09.2017 року становить 54865, 06 грн. ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до Бориспільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з відповідним зверненням (заявою) про перерахунок пенсії, з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 08.05.2020 року. 06 липня 2020 року від Бориспільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 надійшов лист № 1000-02-08-8/43960, відповідно до якого, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що перерахунок пенсії проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівника органів прокуратури. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ). Згідно частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Відтак, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06 липня 2020 року № 1000-02-08-8/43960 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та вказано що перерахунок пенсії проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівника органів прокуратури. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно підпункт1 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого, визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у зразковій справі № 825/506/18. Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Водночас, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Однак у грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання Рішення № 7-р(II)/2019: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019, має право на перерахунок пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно з положеннями статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріали справи свідчать, що 08 травня 2020 року Офісом Генерального прокурора на ім`я ОСОБА_1 видано довідку № 21-909зп про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7(II)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №657 за відповідною (прирівняною) посадою директора науково-дослідного Інституту, яка становить всього 54865,06 грн. (а.с. 61). Як було вищезазначено, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії, відповідно до Закону № 1789-ХІІ, долучивши до вказаної заяви довідку № 21-909зп від 08 травня 2020 року Оскільки, у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019, частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ набрала чинності 13 грудня 2019 року, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з цієї дати позивач має право на перерахунок пенсії. Даний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 січня 2021 року у зразковій справі №560/2120/20. Щодо посилання апелянта на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VІ від 08 липня 2011 року «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та доводів про те, що право позивача на перерахунок та виплату без обмеження граничним розміром раніше призначеної пенсії за вислугу років - відсутнє, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в позовних вимогах не просив визначити відсотковий розмір заробітної плати для перерахунку пенсії та не вказував на обмеження пенсії максимальним розміром, отже, вказані обставини не були предметом спору у даній справі та їм не надавалася оцінка судом першої інстанції. Також, із резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року вбачається, що судом першої інстанції не зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача із конкретного відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, а також, не зобов`язано відповідача виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправною бездіяльність Бориспільського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно ОСОБА_1 , а саме не проведення перерахунку пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.12.2019, виходячи з розміру, встановленому у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. З приводу вимоги позивача викладеної у відзиві на апеляційну скаргу щодо необхідності постановити нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.12.2019 р., виходячи з розміру, встановленому у довідках Офісу Генерального прокурора № 21-909зп від 08.05.2020 р. та № 21-762зп від 27.08.2021 р., з розрахунку 80% із середнього заробітку без обмеження максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, слід зазначити наступне. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року подано не було. Також, слід зазначити, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом в позовних вимогах не просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 80% із середнього заробітку без обмеження максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, тобто вищевказана вимога не була предметом позову і їй не надавалася оцінка судом першої інстанції. В силу вимог частини 5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Крім того, слід зазначити, що довідка Офісу Генерального прокурора від 27.08.2021 р. видана після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Водночас, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.