Постанова 4854 № 815/2511/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/2511/18 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Болтушенка А.О., за участю представника апелянта Алексєєнко Р.І., представника позивача Чорного С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі відповідач, ГУ НП в Одеській області), в якому просив: скасувати наказ від 20 квітня 2018 року №581 о/с ГУ НП в Одеській області в частині звільнення його з посади слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції ГУ НП в Одеської області; скасувати наказ від 20 березня 2018 року № 810 ГУ НП в Одеській області в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності; зобов`язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на роботі (службі в поліції) на посаду, яку займав до звільнення «слідчий слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції ГУ НП в Одеської області» з 20 квітня 2018 року; стягнути на користь позивача за весь період вимушеного прогулу з ГУ НП в Одеській області середній заробіток. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року у справі № 126/667/18 провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП України закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки проведено повне, всебічне та неупереджене розслідування, у ході проведення якого встановленні факти порушення чинного законодавства, на підставі чого винесено обґрунтовані та законні накази, у зв`язку з чим, позов задоволенню не підлягає. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідач при звільненні позивача з органів внутрішніх справ ГУ НП в Одеській області при винесенні спірних наказів від 20 квітня 2018 року № 581 о/с та від 20 березня 2018 року № 810 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що керування позивачем транспортним засобом на іноземній реєстрації, в стані сп`яніння, відсутність при собі відповідних документів, передбачених правилами дорожнього руху, компрометує звання працівника поліції, підриває авторитет органів поліції в цілому та викликає негативний громадський резонанс. Також суди окремо звернули увагу, що не приймають до уваги постанови Берщадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року у справі №126/667/18, згідно якої провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною 1 статті 130 КУпАП України - закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на позицію Вищого адміністративного суду України щодо застосування статті 72 КАС України (у редакції яка була чинна станом на 15 грудня 2017 року), викладену у листі №2379/12/13-12 від 14 листопада 2012 року. Так, було зазначено, що висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що у постанові Берщадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року у справі № 126/667/18 лише зазначено, що в ході судового засідання не встановлено ознак, які б свідчили про умисну чи необережну форму вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що, на думку колегії суддів, не виключає наявність факту перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, не спростовує дисциплінарний аспект дій позивача та матеріалів відеозапису, що містяться в справі. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року в справі № 815/2511/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд підкреслив, що факт вчинення позивачем проступку, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є не доведеним, оскільки як уже зазначалося вище постановою Берщадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП України закрито саме у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З огляду на те, що факт вчинення позивачем проступку, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є не доведеним, наданню оцінки у цій справі підлягає лише факти вчинення позивачем дисциплінарних проступків, а саме: спізнення 19 лютого 2018 року без поважних причин на службу та нещирість під час проведення службового розслідування. Ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлено, якими доказами підтверджується факт неприбуття (запізнення) ОСОБА_1 19 лютого 2018 року до Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області для несення служби та не встановлено, в чому саме полягала нещирість позивача під час проведення службового розслідування, якими доказами підтверджується прояв нещирості позивача під час проведення службового розслідування. Після нового розгляду рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ від 20 березня 2018 року № 810 Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Скасовано наказ від 20 квітня 2018 року №581о/с Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення поліції Савранського відділення Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Савранського відділення поліції Балтського відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 21 квітня 2018 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 391 551,66 (триста дев`яносто одну тисячу п`ятсот п`ятдесят одну гривну 66 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам спарви, просить зазначене рішення скасувати та прийняте нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, апелянт наводить доводи на підтвердження факту керування позивачем автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Також вказує, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення низки дисциплінарних проступків, а не вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи лист ВАСУ від 14.11.2012 32379/12/13-12 суд може не брати до уваги постанову Бершадського районного суду від 23.03.2018 по справі №126/667/17, оскільки вона стосується інших правовідносин та предмету спору. Суд вправі відступити від правової позиції викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів. Висновок Савранської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є сумнівним щодо достовірності, оскільки не містить вихідного номеру, а тому не відомо чи був він зареєстрованим. Особа ст. сержанта ОСОБА_2 , якого внесено у висновок не встановлена, підстави його присутності під час медичного огляду не відомі. У поясненнях безпосереднього керівника позивача ОСОБА_3 , прямого керівника ОСОБА_4 не встановлено відомості, що ОСОБА_1 направлено на медичний огляд за вимогою керівництва. Навпаки, в даних поясненнях вказано, що своє запізнення позивач обґрунтовував зміною графіку перевезення маршрутного таксі. За результатами службового розслідування позивачу інкримінується саме спізнення 19.02.2018, а не прогул, як зазначив суд. Крім того, судом не з`ясовано питання здійснення позивачем іншої оплачуваної діяльності в період з 2018 по 2021 рік та стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у завищеному обсязі внаслідок тривалого розгляду даної справи. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді слідчого слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції ГУНП в Одеської області. На підставі наказу ГУ НП в Одеської області від 19 лютого 2018 року № 489 службовою особою ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Одеської області проведено службове розслідування за фактом вчинення слідчим слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції ГУНП в Одеської області рядовим поліції ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), за результатами якого складено висновок службового розслідування від 16 березня 2018 року. Згідно із вказаного висновку службового розслідування встановлено, що 19 лютого 2018 року біля будинку № 10 по вул. Ю. Коваленко у м. Бершаді, Вінницької області, автопатрулем управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ був зупинений автомобіль «КІА-Фронтера», водій якого не виконував вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу. Працівниками патрульної поліції відповідно до підпункту 2.1. Правил дорожнього руху запропонували водію пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій, який перебував за кермом, вийшов та представився слідчим СВ Саврансьского ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області рядовим поліції ОСОБА_1 . У ході подальшого спілкування працівники патрульної поліції відчули від ОСОБА_5 різкий запах алкоголю з ротової порожнини та помітили почервоніння очей і нестійку ходу. Усвідомлюючи, що рядовий поліції ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно зі статтею 130 КУпАП, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2008 року, № 1103 Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, працівники патрульної поліції запропонували позивачу пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі, на що останній погодився. ОСОБА_1 був доставлений до Бершадської ЦРЛ та згідно висновку №12 від 19 лютого 2018 року позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння. Відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол серії БД № 090487 від 19 лютого 2018 року за частиною першою статті 130 КУпАП, який був ознайомлений зі своїми правами та змістом протоколу, однак відмовився від його підписання, у зв`язку з чим, були запрошені свідки для фіксації такої відмови. Таким чином, за порушення пункту 2.4. Правил дорожнього руху відносно ОСОБА_1 була складена постанова Серії БР №752075 за частиною першою статті 122 КУпАП. Окрім того, рядовий міліції ОСОБА_1 у порушення підпунктів 1-2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, Присяги працівника поліції, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України Головного управління від 28 квітня 2016 року № 876, без поважних причин для виконання службових обов`язків 19 лютого 2018 року до Савранського ВП Балтського ВП ГУ НП в Одеській області не прибув, про причину відсутності на службі керівництву не доповів. Лише о 10:30 рядовий поліції ОСОБА_1 прибув до Савранського ВП для виконання службових обов`язків. Про факт запізнення був складений відповідний акт (вих..№41/2-5118) (т.1, а.с. 50). При цьому, згідно з рапорту начальника Савранського ВП Балтського ВП полковника поліції Березовика І.В. № 41/2-517, останній доповів про подію, яка сталась за участю рядового поліції ОСОБА_1 , начальнику Балтського ВП полковнику поліції ОСОБА_6 , при цьому у ньому вказано, що ОСОБА_7 виїхав за межі гарнізону згідно рапорту від 16 лютого 2018 року, зареєстрованого в канцелярії Савранського ВП Балського ВП за № 41/2-483. Однак, у ході службового розслідування встановлено, що рапорт рядового поліції ОСОБА_8 ,, завізований полковником поліції ОСОБА_4 , зареєстрованим у журналі № 34 вихідної кореспонденції Савранського ВП Балтського ВП не був. За таких обставин, висновком службового розслідування рекомендовано за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, затвердженого Законом України 22 лютого 2006 року № 3460-IV, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2.4 2.5 Правил дорожнього руру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 19 лютого 2018 року автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та без відповідних документів, спізнення 19 лютого 2018 року без поважних причин на службу та нещирості під час проведення службового розслідування, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, рядовий міліції ОСОБА_1 слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУ НП в Одеської області, звільнено зі служби у поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію». Наказом Головного управління Національної поліції в Одеської області № 810 від 20 березня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області» за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2.4 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 19 лютого 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та без відповідних документів, спізнення 19 лютого 2018 року без поважних причин на службу та нещирості під час проведення службового розслідування, відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, рядового поліції ОСОБА_1 , слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУ НП в Одеській області, звільнено зі служби. Вищезазначений наказ від 20 березня 2018 року № 810 було реалізовано наказом ГУ НП в Одеській області від 20 березня 2018 року № 547 о/с та звільнено ОСОБА_1 з від 20 березня 2018 року. Підставою для видання оскаржуваних наказів слугував Висновок службового розслідування від 16 березня 2018 року. Постановою Берщадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року у справі № 126/667/18, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП України закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 03 квітня 2018 року. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених судом обставин, позивачем не допущено своєї відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня, так як останній з`явився на службі о 10:20 год. 19.02.18, що фактично визначається відповідачем. Судом не визнано співмірним вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції з фактичними обставинами, які цьому передували та покладені в його основу. Крім того, такої самостійної підстави для дисциплінарної відповідальності як «нещирість» під час службового розслідування взагалі не передбачено в національному законодавстві України. Зазначена обставина може бути врахована під час обрання виду дисциплінарного стягнення, однак сама по собі не є проступком. Належним способом захисту порушеного права є саме поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено судом, а не зобов`язання відповідача до відповідних дій. Оскільки 20.04.18 останній робочий день позивача перед звільненням, суд вважав, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 21.04.18. Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції та за відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.308 КАС України, враховуючи, що предметом апеляційного перегляду є лише рішення суду в частині задоволення позову, не надає правової оцінки висновкам суду в частині відмови у позовних вимогах. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі також - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут, Закон № 3460-IV). Так, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Згідно з частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету. Частиною першою статті 2 Закону № 3460-IV визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина першої статті 5 Закону № 3460-IV). Статтею 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. Відповідно до статті 14 Закону № 3460-IV при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Судова колегія звертає увагу, що станом на момент проведення службового розслідування позивач діючих дисциплінарних стягнень не мав, що підтверджується висновком службового розслідування від 16.03.2018 (т.1, а.с. 74). Судом першої інстанції вірно зазначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України 12 березня 2013 року № 230, (далі Інструкція № 230). Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами особи рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Положеннями п 3.3 Інструкції № 230, передбачено, що проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення. В п. 3.2 Інструкції № 230, вказано, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії. Відповідно до п. 8.1 Інструкції № 230, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Згідно з п. 8.7 Інструкції № 230, висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником. Згідно пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Приписами п. 5.4 Інструкції № 230 передбачено, що якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Під час касаційного перегляду справи Верховним Судом встановлено, що оскаржуваними наказами позивача фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності за: 1) керування 19 лютого 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та без відповідних документів чим грубо порушено Правила дорожнього руху; 2) спізнення 19 лютого 2018 року без поважних причин на службу; 3) нещирості під час проведення службового розслідування. Дані порушення попередньо до прийняття оскаржуваних наказів встановлено в ході проведеного службового розслідування, за результатами якого складено висновок від 16.03.2018. При цьому, Верховним Судом встановлено, що факт вчинення позивачем проступку, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є не доведеним, оскільки постановою Берщадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2018 року по справі №126/667/18 (набрала законну силу 03.04.2018), провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 122-2, частиною першою статті 130 КУпАП України закрито саме у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За умови набрання вищевказаної постанови Берщадського районного суду Вінницької області законної сили та її оцінки Верховним Судом в контексті спірних правовідносин, питання неможливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення Правил дорожнього руху та керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння вже вирішено судом касаційної інстанції, що виключає необхідність оцінки судом апеляційної інстанції відповідних доводів апелянта в рамках даного провадження. Посилання апелянта на право суда на відступ від правової позиції Верховного Суду в даному випадку є помилковим. Судова колегія звертає увагу, що обставини дійсності керування позивачем автомобіля в стані алкогольного сп`яніння слід було доводити в ході розгляду Берщадським районним судом Вінницької області справи №126/667/18 або при оскарженні постанови, прийнятої за результатом її розгляду. Щодо обставин спізнення 19 лютого 2018 року без поважних причин на службу, то судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не допущено своєї відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня, так як останній з`явився на службі о 10:20 год. 19.02.18, що підтверджується актом №8 від 19.02.2018, згідно якого запізнення склало 1 год 20 хв. (т.1, а.с. 50). У висновку службового розслідування від 16.03.2018 помилково не надано жодної оцінки поясненням позивача щодо поважності обставин його запізнення, які полягали у здачі крові в Савранській ЦРЛ для проведення експертизи на стан алкогольного сп`яніння (т.1, а.с. 28) та відсутності можливості попередження керівництва через розряджений телефон (т.1, а.с.70-73, 74-78). З аналогічних підстав не оцінено пояснення начальника Савранського ВП Балтського ВП ГУ НП в Одеській області Березовенка І.В., заступника начальника Савранського ВП Балтського ВП ГУ НП в Одеській області Щоріса К.А. від 16.03.2018, які зазначили, що позивач на робоче місце з`явився о 10:20 та пояснив своє запізнення зміною графіку маршрутного таксі, яким він приїздить на роботу (т.1, а.с. 61,63). Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апелянта про помилковість зазначення судом першої інстанції, що поважною причиною запізнення 19.02.2018 слугувало направлення позивача на медичне обстеження саме керівництвом органу, де він проходив службу, оскільки дані обставини не підтверджуються матеріалами справи та поясненнями позивача від 22.02.2018, проте дана обставина не спростовує вірність висновків про неспівмірність виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції з фактичними обставинами, які цьому передували та покладені в основу даного стягнення (т.1, а.с. 73). Судова колегія звертає увагу, що незалежно від наявності чи відсутності поважних причин допущеного ОСОБА_1 спізнення на 1 год 20 хв воно мало разовий характер, а тому не могло вважатися грубим порушенням. Крім того, за умови відсутності факту попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, застосування такого заходу як звільнення зі служби в поліції є необґрунтованим, оскільки в системі видів дисциплінарних стягнень визначених ч.1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України воно є найтяжчим. Щодо «нещирості» під час проведення службового розслідування, то вірними є висновки суду першої інстанції, що такої самостійної підстави для дисциплінарної відповідальності взагалі не передбачено в національному законодавстві України. Зазначена обставина може бути врахована під час обрання виду дисциплінарного стягнення, однак сама по собі не є проступком. Враховуючи, що прийняттю оскаржуваних наказів передує службове розслідування, результати якого фіксуються відповідним висновком, то при вирішенні спірних правовідносин суд насамперед надає оцінку результатам такого розслідування, а не наведеним на стадії судового розгляду поясненням ГУ НП в Одеській області щодо встановлених ним розбіжностей в поясненнях ОСОБА_1 . Слід звернути увагу, що у висновку службового розслідування від 16.03.2018 здійснено посилання, що пояснення ОСОБА_1 містять суперечливі відомості та вказують на його нещирість, проте жодним чином чітко не визначено в чому полягає зазначене. Якщо відповідач під «нещирістю» мав на увазі відмінність пояснень позивача та інспекторів поліції, що здійснили його затримання, то в постанові Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2018 по справі №126/667/18 зазначено, що під час розгляду справи в суді не встановлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем взагалі, оскільки належним автомобілем він не керував. Вищенаведене в цілому спростовує доводи апелянта, що ним проведено повне та всебічне службове розслідування, оскільки висновок службового розслідування відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим. Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, а тому судом до спірних правовідносин вірно застосовано положення Кодексу законів про працю України. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За такого правового регулювання вірними є висновки суду першої інстанції, що скасовуючи спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення позивача зі служби в органах поліції, поновлення позивача слід здійснити на посаді слідчого слідчого відділення Савранського відділення Балтського відділу поліції ГУ НП в Одеській області з 21 квітня 2018 року. Щодо стягнення з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що, згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, з урахуванням вірно проведених розрахунків, викладених в мотивувальній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу у сумі 391 551,66 грн підлягає стягненню з ГУ НП в Одеській області. Доводи апелянта, що судом не з`ясовано питання щодо працевлаштування позивача в період 2018-2021 року та як наслідок стягнуто грошове забезпечення у завищеному розмірі є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням ч.2 ст. 235 КЗпП України та Порядку №

260. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 07 жовтня 2021 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко