Постанова 4852 № 160/13568/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/13568/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М. розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (суддя Озерянська С.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора просить: - визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати у період з 27.03.2020 року по 31.08.2020 року ОСОБА_1 заробітної плати згідно з положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 27.03.2020 року по 31.08.2020 року; - визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати згідно з положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, у період з 27.03.2020 по 31.08.2020; - стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену заробітну плату у період з 27.03.2020 по 31.08.2020 у сумі 101 924 грн.; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 збитки, завдані застосуванням щодо нього пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020, у вигляді недоотриманої заробітної плати 506 536 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року позов було задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 27.03.2020 року по 31.08.2020 року включно відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 37 836,00 грн. за період з 27.03.2020 року по 31.08.2020 року з урахуванням фактично проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Позивачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з держави України в особі офісу Генерального прокурора на користь позивача збитків, завданих застосуванням щодо нього положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020, у вигляді недоотриманої заробітної плати в сумі 506 536грн. скасувати частково. Стягнути з держави України в особі Офісу генерального прокурора на користь позивача збитки, завдані застосуванням щодо нього положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020, у вигляді недоотриманої заробітної плати в сумі 506 536грн. в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що т. 81 ЗУ «Про прокуратуру» встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Також зазначено про неврахування рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №1-223/2018 та те, що втрата нормативно правовим актом чинності не тотожна неконституційності. Також зазначено про неможливість застосування норм Постанови КМУ №505 в аспекті положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Дніпропетровською обласною прокуратурою також подана апеляційна скарга, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що рішенням Конституційного Суд України від 26.03.2020 №6-р/2020 надано оцінку порядку нарахування заробітної плати прокурорів в редакції Закону №1697- VIІ на час звернення з конституційним поданням червень 2018. Офісом Генерального прокурора також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було враховано те, що саме Закон №1697- VIІ (зі змінами внесеними Законом №113-ІХ), а не Бюджетний Кодекс України (норма якого визнана неконституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур відповідно до Постанови КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, яка є чинною. Позивач свою апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційних скарг відповідачів заперечував. Представник відповідачів апеляційні скарги відповідачів підтримав, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач з 2005 року працював в органах прокуратури Дніпропетровської області. Відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області № 1489 к від 24.07.2015 обіймав посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Дніпропетровської області. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 року № 1012 к, позивача звільнено з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 року на підставі рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора. 21.10.2020 позивачем здійснено запит до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому він просив надати: інформацію щодо розмірів окладу, встановлених за посадами, які позивач обіймав працюючи в органах прокуратури в період з 01.07.2015 по 31.08.2020 (помісячно). Листом від 29.10.2020 № 27-83 вих- 20 Дніпропетровською обласною прокуратурою надано відповідь, в якій зазначено, що посадовий оклад на займаних позивачем посадах прокуратури Дніпропетровської області, відповідно до постанови КМУ від 31.02.2012 № 505 зі змінами, за період з 01.07.2015 по 31.08.2020 становив: з 01.07.2015 по 12.10.2015 щомісяця 1757 гривень - прокурор відділу, з 13.10.2015 по 31.10.2015 щомісяця 1834 гривень - прокурор відділу, з 01.11.2015 по 30.11.2015 щомісяця 1834 гривень - прокурор відділу, 01.12.2015 по 05.09.2017 щомісяця 2291 гривень - прокурор відділу, з 06.09.2017 по 31.01.2020 щомісяця 6303 гривень - прокурор відділу; з 01.02.2020 по 30.04.2020 щомісяця 5703 гривень - прокурор відділу; з 01.05.2020 по 31.07.2020 щомісяця 6303 гривень - прокурор відділу; з 01.08.2020 по 31.08.2020 щомісяця 5 703 гривень - прокурор відділу. Позивач звернувся з даним позовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». За висновками суду першої інстанції, позивачу з 01.07.2015 по 26.03.2020 нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII, у розмірі встановленому законом. Також судом першої інстанції було зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. В частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Дніпропетровською обласною прокуратурою не було здійснено нарахування заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про протиправність таких дій відповідача. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Частиною дев`ятою статті 81 Закону передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною першою статті 90 Закону визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Частинами першою і другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2 і 6). Постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763 і від 9 грудня 2015 року №1013 внесені відповідні зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін як до Постанови КМУ №505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури. Зміни до Постанови КМУ №505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно прийнятого Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як визначено частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року. Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття указаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Таким чином, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Щодо апеляційних скарг відповідачів. Абзацом 3 п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Зазначений Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався. Як вбачається з матеріалів справи, наказом прокурора Дніпропетровської області від 19.08.2020 № 1012 к, позивача звільнено з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31.08.2020 на підставі рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора. Таким чином, позивач у спірний період з 27.03.2020 по 31.08.2020 не мав статусу прокурора, ані обласної, ані окружної прокуратури, тому на нього не поширювалося положення норм частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо розмірів посадових окладів прокурора окружної чи обласної прокуратури. Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що дії відповідача щодо нарахування посадового окладу позивачу з 27.03.2020 по 31.08.2020 на підставі приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», відповідали приписам чинного на той час законодавства. З наведеного вбачається, що апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення грошових коштів скасувати в частині задоволених позовних вимог. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності та дій протиправними, стягнення грошових коштів залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш