Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/16876/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/16876/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р. (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/16876/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі ТУ ДСА), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування в сумі 226 229,29 грн.; зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 р., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 18 квітня 2020 р. по 27 серпня 2020 р. в загальній сумі 226 229,29 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 р. позов задоволено, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 226229,29 грн.; зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року у загальній сумі 226229,29 грн. В апеляційній скарзі відповідач ТУ ДСА просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про протиправність дій з обмеження суддівської винагороди позивача та наявність підстав для перерахунку суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. у зв`язку з визнанням неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2020 р. № 294-ІХ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. № 553-ІХ. Зазначає, що Конституційним Судом України в резолютивній частині рішення від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 чітко визначено про втрату чинність положеннями приведених законів щодо обмеження розміру суддівської винагороди з 28.08.2020 р. Тому вважає, що Рішення Конституційного Суду України не може впливати на спірні правовідносини, які виникли до прийняття цього рішення, рішення не має ретроактивності. На думку апелянта,

мотивувальна частина рішення Конституційного Суду України в частині необхідності виплати суддям компенсації, пов`язаної з тимчасовим обмеженням суддівської винагороди, не є нормою права, обов`язкової для виконання. Крім того, вказує, що оскільки існував дефіцит бюджетних коштів на оплату праці у 2020 році, не можна прийти до висновку, що кошти 100% були виділені державою для оплати суддівської винагороди, а додаткові кошти на оплату суддівської винагороди не виділялись у спірному періоді. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Господарського суду Дніпропетровської області. За період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачу виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області 07-51/1502/20 від 20.10.2020 року суддівська винагорода позивача за період з 01.04.2020 року по 30.09.2020 року склала: у квітні 2020 року: посадовий оклад 64861,71 грн., доплата за вислугу років 38917,03 грн., обмеження на карантин - (- 28131,51 грн.); у травні 2020 року: посадовий оклад 75672,00 грн., доплата за вислугу років 45403,20 грн., щорічна відпустка - 54483,84 грн., матеріальна допомога до відпустки- 75672,00 грн., обмеження на карантин - (- 73845,20 грн.); у червні 2020 року: посадовий оклад 41619,60 грн., доплата за вислугу років 24971,76 грн., обмеження на карантин - (- 40614,86 грн.); у липні 2020 року: посадовий оклад 59221,57 грн., доплата за вислугу років 35532,94 грн., щорічна відпустка - 26320,70 грн., обмеження на карантин - (- 57791,90 грн.); у серпні 2020 року: посадовий оклад 37836,00 грн., доплата за вислугу років 23079,96 грн., відпустка - 60537,60 грн., обмеження на карантин - (- 37300,96 грн.). Суд першої інстанції вважав, що оспорювані дії відповідача та, як наслідок, зменшення нарахування і виплати суддівської винагороди у спірний період є протиправними, тому дійшов висновку, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частини 2,3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року, оскільки після винесення рішення Конституційним Судом України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року № 553-IX. Суд визнає приведені висновки необґрунтованими, адже судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді господарського суду Дніпропетровської області. За відомостями, які містяться в довідці господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 р. № 07-51/1502/20, (а.с. 14) в період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. ОСОБА_1 нараховувалась суддівська винагорода із обмеженням її розміру: у квітні 2020 р. 28 131,51 грн., у травні 2020 р. 73 845,20 грн.; у червні 2020 р. 40 614,86 грн.; у липні 2020 р. 57 791,90 грн.; у серпні 2020 р. 37 300,96 грн. Загальна сума обмеження суддівської винагороди за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р. складає 226 229,29 грн. Також судом встановлено, що Господарський суд Дніпропетровської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який в питання розпорядження бюджетних коштів підпорядковується безпосередньо Державній судовій адміністрації України. Саме Господарським судом Дніпропетровської області здійснювалось нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди в обмеженому розмірі у спірному періоді. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII). Особливості забезпечення функціонування судової влади визначені статтею 146 Закону № 1402-VIII, частиною другою якої встановлено, що забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Статтею 148 Закону № 1402-VIII встановлені засади фінансування судів. Частиною першою статті 148 цього Закону визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності. Частиною четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Згідно зі статтею 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, затвердженим головою ДСА України 05.09.2015 р., встановлено, що цей орган здійснює організаційне забезпечення діяльності та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Дніпропетровської області. Таким чином, відповідач в цій справі ТУ ДСА не виконує функції розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня стосовно Господарського суду Дніпропетровської області, а таким розпорядником бюджетних коштів є саме суд, в якому працює позивач. Відповідно, відповідач ТУ ДСА у будь-якому випадку не може здійснювати нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 р. по 27.08.2020 р., а такий обов`язок належить Господарському суду Дніпропетровської області. Суд звертає увагу, що відповідачем ТУ ДСА у відзиві на позовну заяву зазначались такі обставини, зокрема, стосовно того, що позов звернутий до неналежного відповідача, проте судом першої інстанції ці обставини не враховано, не вирішено питання про заміну неналежного відповідача. Тобто, позивачем оскаржено до суду дії ТУ ДСА, позовні до Господарського суду Дніпропетровської області не звернуті, а судом першої інстанції цю особу не залучено до участі в справі як відповідача. За приписами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Таким чином, фактично позивачем звернуто позовні вимоги до особи, яка не має відповідати за позовом, до належної особи позовні вимоги не звернуті, така особа (Господарський суд Дніпропетровської області) не зазначена позивачем як відповідач. Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Тобто, позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, пред`явивши позовні вимоги до особи, яка не залучена до участі в справі як відповідач. В силу принципу офіційного з`ясування обставин справи, закріпленого у частині четвертій статті 9 КАС України, суд першої інстанції відповідно до приписів статті 48 КАС України мав залучити особу, яка має відповідати за позовом, до участі в справі в якості відповідача. Зважаючи на те, що судом першої інстанції такі дії не вчинені, а суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень на такі дії, позовні вимоги не можуть бути задоволені. Апеляційна скарга задовольняється судом частково, адже судове рішення скасовується судом з інших підстав, ніж зазначено апелянтом. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р. в справі № 160/16876/20 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р. в справі № 160/16876/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити в справі № 160/16876/20 нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 06.10.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко