Ухвала КЦС ВС № 686/25693/19

Ухвала 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 686/25693/19 провадження № 61-15384ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача та відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») і Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі - ПрАТ «ВФ Україна») на свою користь 44 600 грн на відшкодування майнової шкоди та по 40 000 грн - на відшкодування моральної шкоди. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на підставі договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ощадбанк» відкрило йому поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти). 03 жовтня 2018 року на його мобільний телефон надійшов вхідний телефонний дзвінок з номера « НОМЕР_1 ». В ході розмови невідома особа, яка представилася працівником АТ «Ощадбанк», повідомила про блокування його карткового рахунку. Для розблокування рахунку він мав повідомити код, надісланий оператором мобільного зв`язку у вигляді SMS-повідомлення на номер його мобільного телефону. Коли він повідомив вказаній особі код підтвердження 6617,від його імені було здійснено зміну SIM-карти мобільного телефону та списано з його банківського рахунку 44 600 грн. За його зверненням до поліції було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, і триває досудове розслідування. Він не сприяв своїми діями втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка б давала змогу здійснювати платіжні операції, а також повідомив АТ «Ощадбанк» про необхідність блокування банківської картки. Однак бездіяльність відповідачів призвела до завдання йому майнової шкоди в розмірі 44 600 грн. У зв`язку із втратою вказаних коштів йому було спричинено моральну шкоду, так як він зазнав душевних страждань, в нього порушені життєві плани, він змушений звертатися до суду та правоохоронних органів за захистом своїх прав. Завдану моральну шкоду він оцінив у 80 000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року - без змін. 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн. Ціна позову в цій справі становить 124 600 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 686/25693/19 є малозначною в силу вимог закону. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2020 року у справі № 577/4224/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 759/423/19, не заслуговує на увагу, оскільки у зазначених судових рішеннях викладені встановлені судами обставини, які не є подібними до обставин цієї справи, в якій встановлено, що позивач особисто повідомив сторонній особі код на підтвердження зміни його SIM-карти, що призвело до списання коштів з його банківського рахунку. Тобто в цій справі, на відміну від справ № 6-71цс15, № 202/10128/14-ц, № 501/4443/14-ц, № 577/4224/16-ц, № 759/423/19, встановлено, що позивач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Крім того, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача та відшкодування шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко