Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/13376/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/13376/17 Головуючий в І інстанції Майдан С.І. Номер провадження 22-ц/819/1515/21 Доповідач Орловська Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: головуючого Орловської Н.В. суддів: Кутурланової О.В. Майданіка В.В. секретар Дундич А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гонтаренко Артем Костянтинович, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019р. у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні комунальним майном шляхом виселення, В С Т А Н О В И В: 10.08.2017р. представник Херсонської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні комунальним майном шляхом виселення із кв. АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтував тим, що з метою захисту комунальної власності проведено комісійне обстеження кв. АДРЕСА_1 щодо безпідставного та протиправного використання нерухомості, що належить Херсонській міській раді. Відповідно до акту від 20.10.2016 року про проведення обстеження зазначеної квартири на предмет проживання невідомих осіб встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПП «Жилтранс» квартира АДРЕСА_1 не приватизована, знаходиться в комунальній власності. Станом на 20.10.2016 року ніхто не має законних підстав для використання житла, оскільки ОСОБА_2 , який 20.06.2014 року отримав ордер на вселення, помер у жовтні 2014 року. Після смерті ОСОБА_2 його син ОСОБА_3 не набув права користування квартирою, оскільки рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24.11.2016 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16.03.2017 року, відмовлено в задоволенні його позову до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права користування вказаним жилим приміщенням. На час обстеження (20.10.2016) зазначеної квартири встановлено, що ОСОБА_1 з сім`єю вселився самовільно. Надати документи, що підтверджують право власності або право користування на зазначену квартиру, а також звільнити її відповідач відмовився. У зв`язку з викладеним та у відповідності до положень ст. 391 ЦК України, ст. 109 та ч.3 ст.116 ЖК України, просив усунути Херсонській міській раді перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 без надання іншого житла, стягнути судові витрати. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року позовні вимоги задоволені. Постановлено: Усунути Херсонській міській раді перешкоди у користуванні кв. АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача ОСОБА_1 без надання іншого житла. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської міської ради судові витрати в розмірі 1600,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за даними бухгалтерського обліку ПП «Жилтранс» кв. АДРЕСА_1 належить до комунальні власності. Після смерті наймача ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.02.2017 року ніхто не зареєстрований. Суд визнав доведеним факт неправомірного вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки останнім не надано суду жодних доказів які б спростовували дану обставину, а тому дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача згідно ч.3 ст.116 ЖК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гонтаренко Артем Костянтинович, просить заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019р. скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом не були встановлені істотні обставини, а тому постановлене рішення суперечить вимогам процесуального законодавства та нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Поза увагою суду залишилась та обставина, що позивачем заявлений негаторний позов про захист порушеного права на розпорядження спірним майном, яке на думку позивача належить до комунальної власності. Проте, на підставі рішення Фонду державного майна м. Херсона від 03.07.2003р. видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру ОСОБА_4 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку спадкоємець прийняв шляхом подання 16.05.2013р. відповідної заяви за місцем відкриття спадщини. Враховуючи, що у встановленому порядку право власності спадкодавця ОСОБА_4 на вказане майно не заперечено, а свідоцтво не скасовано, тому права власника не можуть бути обмежені, у тому числі і право спадкування. Такими чином, у справі наявний спір про право власності на спірну квартиру, в ході якого підлягають доведенню належність спірної квартири до комунальної власності, а у випадку доведення таких прав та за наявності їх порушень, належним способом його відновлення може бути вимога про витребування нерухомого майна за правилами ст. 387 ЦК України. Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого позову. Крім того, вважає, що судом порушені вимоги ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд та судові повістки за місцем свого проживання та реєстрації не отримував, що вказує на відсутність умов для постановлення заочного рішення, у перегляді якого суд першої інстанції відмовив. У відзиві на апеляційну скаргу представник Херсонської міської ради посилається на безпідставність її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки факт проживання ОСОБА_1 у спірній кватирі підтверджено актами обстеження, що складені у період із 20.10.2016р по 27.08.2018р. Отже, процесуальні документи надіслані судом за місцем фактичного проживання відповідача. На вимогу надати документи про паво проживання у спірній квартирі відповідач відмовився, про що складено акт від 15.02.2017р. Про неправомірність зайняття відповідачем спірної квартири свідчить рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14.11.20114р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.02.2015р., якими відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, оскільки розпорядженням Фонду комунального майна м. Херсона від 12.08.2003р. скасовано розпорядження Фонду від 03.07.2003р. та свідоцтво про право власності видане ОСОБА_4 втратило чинність. Вказане розпорядження ОСОБА_4 не оскаржувалось. Весь житловий фонд, розташований на території міста Херсона, окрім державного та приватного, передано до власності територіальної громаді в особі Херсонської міської ради на підставі рішення Херсонської обласної ради від 20.03.1992р.№

32. Вказане майно може передаватись у власність в порядку приватизації. В подальшому Херсонська міська рада зареєструвала за собою право власності. Крім того, ОСОБА_1 своє право на приватизацію використав у 1999р. та є співвласником іншої квартири по АДРЕСА_2 . Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 13 травня 2017р. (що передувало часу звернення позивача із позовною заявою, яка подана до суду 10.08.2017р.) власником спірної кватири АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого Фондом комунального майна м. Херсона 3.07.2003р. згідно розпорядження № 14191 від 3.07.2003. Дата внесення запису про реєстрацію права власності на це майно вказана 5.08.2003р. Жодних відомостей про скасування вказаного запису чи рішення про реєстрацію права власності за відомостями вказаного Державного реєстру матеріали справи не містять. Разом із тим, позивач, обґрунтовуючи своє право на судовий захист у обраний ним спосіб посилається на те, що спірна квартира належить до житлового фонду комунальної власності, право на яку виникло у Херсонської міської ради на підставі рішення Херсонської обласної ради від 20.03.1992р.№

32. За визначенням ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992р. приватизація це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. У відповідності до частин першої, третьої та п`ятої статті восьмої цього Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у порядку господарського віданні або оперативному управлянні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача у власність громадян квартир здійснюється на підставі рішень органів приватизації та оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. З наявних у справі письмових доказів вбачається, що на підставі розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона № 14191 від 3.07.2003р. спірна квартира в порядку приватизації передана у власність ОСОБА_4 , згідно якого 3.07.2003 видано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 . Право власності останньої на квартиру зареєстровано 5.08.2003р. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_5 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , спадкоємець за заповітом, ОСОБА_1 у встановленому ст. 1268 та ч.1 ст.1269, ст. 1270 ЦК України порядку подав заяву про прийняття спадщини (а.с. 122-124). Як вбачається зі змісту позовної заяви та доводів представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу, позивачем заперечується право власності спадкодавця на спірну квартиру, і як наслідок, право відповідача на спадкування цього майна із тих підстав, що приватизація спірної кварти за ОСОБА_4 скасована розпорядженням Фонду комунального майна м. Херсона № 3-С від 12.08.2003р., у зв`язку із чим постановлено вважати такими, що втратили чинність розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона № 14191 від 3.07.2003р. та свідоцтво про право власності НОМЕР_1 видане 3.07.2003р. (а.с.16). Принцип незворотності дії законів і нормативно-правових актів у часі закріплений у ст.58 Конституції України, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). У рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначається, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. У справі, що розглядається сторони визнали ту обставину, що розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона № 3-С від 12.08.2003р. про скасування приватизації постановлено після реалізації рішення Фонду від 03.07.2003р. та видання свідоцтва про право власності ОСОБА_4 , реєстрація якого відбулась 03.08.2003р. За змістом частин першої та шостої ст. 86 ЦК України (1963р) та положень ст. 2 Закону України «Про власність», що діяли на час виникнення вказаних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини, щодо володіння і користування майном. У відповідності до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Для цілей визначення наявності у особи права володіння нерухомим майном має бути застосований принцип реєстраційного підтвердження володіння, що свідчить про набуття щодо нього всіх повноважень власника. (постанова ВП ВС від 4.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц). Окрім встановленого факту реєстрації 05.08.2003р. права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , факт такої реєстрації зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 26.04.2021р. (а.с.160). Проте позивач на підтвердження свого права на зазначене майно посилався на інформацію, викладену у листі начальника реєстраційної служби Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 12.07.2013р., де зазначається, що на підставі розпорядження Фонду комунального майна м. Херсона від 12.08.2003р.№ 3-С у реєстрі прав власності на нерухоме майно погашено право власності ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_1 . Станом на час виникнення цих правовідносин питання захисту права власності врегульовані ст. 145 ЦК України (діяв із 1.01.1964р. по 1.01.2004р.), де передбачалось право власника на витребування майна від добросовісного набувача та ст. 48 Закону України «Про власність» № 885-Х11 від 1.02.1991р., що діяв із 15.04.1991р. та втратив чинність 20.06.2007р. згідно Закону України № 997-У від 27.04.2007р. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що жодних підтверджень факту відновлення права власності позивача у спосіб, встановлений ст. 48 Закону України «Про власність» матеріали справи не містять. Посилання позивача на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 14.11.20114р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.02.2015р., не є належним підтвердженням прав власності позивача на спірну квартиру, оскільки зазначеним рішенням розглянутий спір між тими ж сторонами щодо наявності у ОСОБА_1 права власності на спадкове майно за відсутності у спадкоємця правовстановлюючого документа, тоді як обставин припинення права власності на спірне майно та належності спірної квартири до комунальної власності вказаними судовими рішеннями не встановлювались. Отже, у справі, що розглядається має місце спір з приводу правомірності набуття права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру. Захист майнових прав та інтересів Херсонської міської ради та можливого припинення права власності набувача шляхом скасування розпорядження ФКМ м.Херсона після того, як цей індивідуальний акт вичерпав свою дію внаслідок його реалізації після реєстрації суб`єктивного права власності за ОСОБА_4 порушує Конституційні гарантії стабільності суспільних відносин у сфері захисту прав власності у відповідності до ст. 86 ЦК України ( що діяв із 1.01.1964р. по 1.01.2004р.). Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про власність», який діяв із 15.04.1991р та втратив чинність 20.06.2007р., передбачено, що захист права власності здійснюється судом. Підстави припинення права власності визначені ст. 346 ЦК України, що діє із 1.01.2004р. Виходячи із викладеного слід дійти висновку, що право власності спадкодавця на спірну квартиру у встановленому законодавством порядку припинено не було. За визначенням ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до інших осіб (спадкоємців), право спадкування яких у відповідності до приписів ст. 1223 цього Кодексу, з часу відкриття спадщини, дня смерті спадкодавця. (ч.2 ст. 1220 ЦК України). Таким чином, наявність у ОСОБА_1 права спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 не передбачає необхідності спеціального ордеру на вселення чи перебування на квартирному обліку. Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом позовної заяви вбачається, що підставою для судового захисту позивачем зазначає наявність перешкод для розпорядження спірним нерухомим майном та стверджує про належність цього майна до комунальної власності, тоді як наведені вище фактичні обставини свідчать про наявність спору саме із приводу правомірності переходу прав власності в порядку приватизації до ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є відповідач. Отже, у випадку встановлення таких порушень, ефективним способом відновлення майнових прав власника є витребування спірного майна, тоді як захист майнових прав Херсонської міської ради шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення відповідача за наявності спору про право власності на об`єкт нерухомості не відновлює прав позивача на це майно. Станом на час подання повної заяви про захист майнового права позивача підлягає вирішенню за правилами і у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України. Суд першої інстанції наведені фактичні обставини справи не врахував, норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини не застосував, а тому помилково вважав, що підставою для виселення ОСОБА_1 із спірної квартири є відсутність у останнього доказів правомірності вселення та наявності права користування квартирою. Таким чином, заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01.04.2019 р. відповідно до ст. 376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Херсонської міської ради відмовитию Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції і ухвалено нове про відмову у задоволені позовних вимог, тому сплачений відповідачем до суду першої інстанції в сумі 454 грн. та до апеляційного суду в сумі 2400 грн. підлягає стягненню на його користь з позивача. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гонтаренко Артем Костянтинович, задовольнити. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2019р. скасувати і постановити нове. У задоволенні позовних вимог Херсонської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні комунальним майном шляхом виселення відмовити. Стягнути із Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 2854 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2021 року. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В. Кутурланова ________________ В.В.Майданік