Постанова 4819 № 766/24400/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/24400/18 Головуючий в І інстанції Майдан С.І. Номер провадження: №22-ц/819/1143/21 Доповідач Кутурланова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., секретар судового засідання Давиденко І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 26 березня 2021 року у справі за позовом адвоката Віштала Дмитра Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення боргу, В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року ОСОБА_3 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.09.2016 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути у строк до 01.07.2017 року, про що надав позивачу власноруч складену та підписану розписку. Посилаючись на те, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів і у добровільному порядку їх не виконує, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що станом на 09.10.2018 року еквівалентні 280800 грн. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 10 000 доларів США, що станом на 09.10.2018 року становить 280800 грн. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе боргові зобов`язання по своєчасному поверненню грошових коштів, а тому з нього підлягає стягненню борг у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однією із засад судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 ст.13 ЦПК України). Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розписки від 06.09.2016 року ОСОБА_2 надала у позику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США в термін до 01.07.2017 року (а.с.5,47). Оригінал розписки був досліджений в судовому засіданні. У листі від 01.09.2017 року ОСОБА_1 повідомив позивачку про неможливість повернення боргу у строк та зобов`язався повернути позику до 25.09.2017 року. З пояснень позивачки та її представника в ході розгляду справи в суді вбачається, що на момент звернення до суду з позовом та на час ухвалення судом рішення відповідач свої позикові зобов`язання не виконав. Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ( ст.1046 ЦК України ). Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України). У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Перевіривши наявні у справі докази, суд вірно встановив факт укладення договору позики та передання позивачем коштів у розмірі 10 000 доларів США позичальнику ОСОБА_1 , що підтверджується власноруч написаною відповідачем розпискою, а також власноруч написаним листом щодо продовження строку виконання зобов`язання до 25.09.2017 року. Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів часткового чи повного виконання позичальником боргових зобов`язань, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, давши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню не повернута ним сума. Доводи апеляційної скарги про те, що розписка написана не відповідачем, колегією суддів не приймається з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення факту написання чи підписання боргової розписки не ним, а іншою особою, якщо він заперечує проти вимог позивача з цих підстав, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на ті обставини, що розписка та підпис на ній належить не йому є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження даних обставин, при цьому клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи апелянтом не заявлялося а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що до суду не надано переконливих доказів на підтвердження передачі відповідачу грошових коштів, оскільки за своєю правовою суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду та переоцінки доказів і не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного тексту постанови 24.09.2021 року. Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В.Орловська