Постанова Донецький апеляційний суд № 226/1055/21

Єдиний унікальний номер 226/1055/21 Номер провадження 22-ц/804/2426/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 06 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Гапонова А.В., Кішкіної І.В. за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу що виникла з кредитних правовідносин за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 червня 2021 року (головуючий у суді першої інстанції Коваленко Т.О.), - В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 06 квітня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - Банк виклало вимоги про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості що утворилася станом на 17 березня 2021 року в розмірі 11 189,12грн, з яких кредитні кошти 9 053,17грн та 2 135,95грн заборгованість за простроченими відсотками. Існування такої заборгованості Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань взятих на підставі кредитного договору від 29 березня 2019 року. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 22 червня 2021 року позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку кредитні кошти 7 481,73грн та судові витрати в розмірі 1517,86грн. На думку суду позивачем в судовому засіданні не підтверджені обставини щодо існування домовленості з приводу процентної ставки за кредитом, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умов щодо наведених обставин, які були би погоджені позичальником на прізвище « ОСОБА_1 » та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив що було волевиявлення позичальника з приводу наведених істотних умов договору, при цьому судом першої інстанції дано правову оцінку факту підписання з боку позичальника Паспорту споживчого кредиту, однак суд вважав що даний документальний доказ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, передує укладенню договору і не являється самим договором, на підставі чого дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач висловив вимогу про скасування рішення суду в частині відмовлених позовних вимог. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та банком кредитний договір. Та суд не врахував, що відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та ознайомившись і скріпивши своїм підписом Паспорт споживчого кредиту, який містить чіткі умови кредитування погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. На думку заявника, обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору, погашення кредитних коштів та сплату процентів в розмірі що був обумовлений сторонами. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності представника Банку від представника якого надійшло клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 29 березня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір кредитування у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в якій відображені інформація щодо сторін договору, яка скріплена їх підписом /а.с.14-15/. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», наданий Банком в підтвердження позовних вимог, не містить жодних відомостей, які би давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин така довідка була складена та хто ознайомлений з такою довідкою /а.с.18/. Паспорт споживчого кредиту в розділах «3.Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4.Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживання» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001%, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 43.2% і 42% залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту на рівні 86,4% та 84%; та вказаний документ містить дату 29 березня 2019 року і підпис ОСОБА_1 /а.с.16-17/. В розрахунку наданому Банком зазначено що за договором № б/н від 29 березня 2019 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 станом на 17 березня 2021 року мається заборгованість в загальному розмірі 11 189,12грн, з яких заборгованість за кредитом 9053,17грн та 2 135,95грн заборгованість за простроченими відсотками /розрахунок а.с.10-12/. Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що мала місце зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 по рахунку НОМЕР_1 що стартував з 29 березня 2019 року, а саме: 29.03.2019року встановлено кредитний ліміт 4000,00грн; 27.01.2019року збільшено кредитний ліміт до 9 000грн, 14.07.2020 кредитний ліміт зменшено до 8 999,23грн; з 06.08.2020 року,17.08.2020року,28.08.2020року, 08.09.2020року та 23.09.2020року відбулось зменшення кредитного ліміту який було визначено на рівні 8 973,28грн; 07.10.2020 року кредитний ліміт зменшено до 0,00грн /а.с.12/. Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що між Банком та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір без номеру за яким було видано кредитну картку 4149.…5738 дата відкриття 29 березня 2019 року термін дії 01/23 /а.с.13/. Банківська Виписка за період з 29 березня 2019 року по 01 березня 2021 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувався карткою Банку 4149….5738 отримував готівку в банкоматах та відділенні банку, витрачав кошти на придбання товарів та здійснював поповнення картки в терміналі і відділеннях Банку /а.с.66-68/. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та позивач уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі який визначений судом як різниця між коштами отриманими позичальником за відрахуванням сплачених сум в рахунок погашення процентів та коштами, які позичальник погасив; наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, на думку суду позивачем в судовому засіданні не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини у справі щодо вимог в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому зокрема одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1054 ЦК України/. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту в якому умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його розпис. Щодо розроблених Банком умови договору приєднання апеляційний суд погоджується із правовим висновком суду першої інстанції з приводу того, що такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена. Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору. Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Разом з тим, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмовому документі, Паспорті споживчого кредиту. Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Паспорті споживчого кредиту. Зміст зобов`язання в наведеному Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Анкети-заяви, наданого Банком розрахунку, Банківської Виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами на рівні 42(3,5)% та 43,2(3,6)%. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи містять належний та допустимий доказ, який підтверджує факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами. Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстав для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції. Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Паспорту споживчого кредиту та помилково вважав що зазначений документальний доказ не впливає на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов і ґрунтуючись на припущеннях розцінив належний та достатній доказ не врахувавши взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено здійсненні з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної, часткового скасування судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку процентів за користування кредитними коштами заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 11 189,12грн, що з урахуванням задоволених позовних вимог становить 3 707,39грн (з яких 1571,44грн нестягнута заборгованість за тілом кредиту та 2135,95 заборгованість за простроченими відсотками). Рішення суд в частині вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 7481,73грн та в частині судових витрат слід залишити без змін. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а розмір судового збору при зверненні з апеляційною скаргою складав 3405,00грн, то з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір за апеляційну інстанцію в розмірі що підтверджений позивачем. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 червня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за кредитним договором. Задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 1571(одну тисячу п`ятсот сімдесят одну),44грн та 2135,95 заборгованість за процентами та судовий збір в розмірі 3405(три тисячі чотириста п`ять),00грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року. Судді: