Постанова 4855 № 826/15764/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15764/16 Суддя першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бєлової Л.В., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі - Відповідач, ВКДКА) про: - визнання незаконним рішення ВКДКА від 22.06.2016 року №VII-014/2016 у справі за скаргами ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року та скасування його; - прийняття нового рішення, яким задовольнити скарги ОСОБА_1 в повному обсязі та скасувати зазначені рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року та припинити провадження у справі щодо адвоката ОСОБА_1 за відсутністю складу дисциплінарного проступку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення ВКДКА прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та за чинного на момент його ухвалення правого регулювання, а доводи ОСОБА_1 щодо порушення територіальної підвідомчості дисциплінарного провадження, відсутності повноважень Ради адвокатів України на затвердження Регламенту ВКДКА та неврахування аргументів скарги Позивача не знайшли свого документального підтвердження. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки дисциплінарного проступку, по-друге, ВКДКА не мала повноважень приймати скаргу від ОСОБА_2 , по-третє, розгляд дисциплінарної справи здійснювався з порушенням територіальної юрисдикції, по-четверте, про дату, час та місце розгляду скарги Позивача не було повідомлено, по-четверте, рішення ВКДКА прийнято з порушенням принципу правової визначеності, по-п`яте, судом всупереч позиції Верховного Суду взагалі не досліджувалася суть дисциплінарного проступку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ВКДКА просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відхилення скарги на рішення КДКА регіону виключає її розгляд по суті та означає залишення без змін такого рішення. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та згідно регламенту, яким діяв на момент його ухвалення. Крім того, зауважує, що спірне рішення зумовлене існуванням у діях Позивача ознак дисциплінарного проступку, що є виключною компетенцією КДКА регіону чи ВКДКА, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.06.2021 року у справі №826/15590/15. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 07.12.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на поведінку адвоката ОСОБА_1 , який, будучи обраним конференцією адвокатів м. Севастополя членом ВКДКА, представником у ВКДКА від м. Севастополя, не з`явився на засідання ВКДКА, призначене на 07.12.2012 року. Відповідно до листа голови ВКДКА № 0136 від 24.01.2013 року скарга ОСОБА_2 відносно адвоката ОСОБА_1 направлена для розгляду до КДКА Закарпатської області. Рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 01.04.2013 року порушено дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 . Рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 строком на шість місяців. Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, оскаржив їх до ВКДКА, звернувшись з відповідними скаргами від 19.04.2013 року та 10.06.2013 року. На засіданні ВКДКА від 22.07.2016 року доповідачем, членом ВКДКА, був внесений проект рішення, яким запропоновано скарги Позивача задовольнити, оскаржувані рішення ДП КДКА та КДКА скасувати; ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у дисциплінарній справі відносно позивача. За запропонований проект рішення проголосувало «за» - 11 членів комісії, «проти» - 6 членів, «утрималися» - 2 члена ВКДКА. У зв`язку з відсутністю за наслідками голосування встановленої законодавством більшості голосів скарги Позивача були відхилені, про що зазначено у рішенні ВКДКА. За результатами голосування ВКДКА прийнято рішення № VII-014/2016 від 22.07.2016 року у справі за скаргами адвоката ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року, яким скарги Позивача на рішення ДП КДКА та рішення КДКА про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців залишено без задоволення, а оскаржувані рішення залишені без змін (на підставі п. 3.45 Регламенту ВКДКА). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 33, 34, 36, 37, 38-42, 52 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), а також ряду підзаконних актів, що регламентують діяльність органів адвокатури та адвокатів, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на дотримання Відповідачем порядку та процедури розгляду скарг Позивача. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до ст. 2 Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. За правилами ст. 33 Закону адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Статтею 34 Закону визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Приписи ч. 1 ст. 36 Закону регламентують, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Отже, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, що виразився, зокрема, у порушенні правил адвокатської етики, порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. За нормами ст. 37 Закону дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі. Процедуру здійснення дисциплінарного провадження на кожній із вказаних вище стадій, як вірно зауважив суд першої інстанції, врегульовано статтями 38, 39, 40 і 41 Закону. Відповідно до ст. 42 Закону адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи. Як було встановлено раніше, Позивач звернувся до Відповідача із скаргами від 19.04.2013 року та 10.06.2013 року у зв`язку з тим, що рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 01.04.2013 року порушено дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , а рішенням Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців; рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 строком на шість місяців. Відповідно до пункту 3.37 Регламенту ВКДКА, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 4-5 липня 2014 року №78 (далі - Регламент ВКДКА, у редакції, який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення), скарга на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури реєструється у ВКДКА та у розумний строк передається члену ВКДКА, із урахуванням пропорційності навантаження на членів комісії та їх спеціалізації, для вивчення, перевірки і підготовки матеріалів до засідання ВКДКА. Згідно п. 3.2 Регламенту ВКДКА про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання ВКДКА, члени ВКДКА та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання, не пізніше як за десять днів до дня його проведення шляхом повідомлення, відправленого засобами поштового зв`язку або кур`єром, або електронною поштою та розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА. Матеріали справи свідчать про те, що адвокат ОСОБА_1 повідомлявся за 10 днів про проведення засідань ВКДКА відповідними листами (а.с. 148-150), в яких зверталася увага, що явка останнього не є обов`язковою. Пунктом 3.39 Регламенту визначено, що ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА. Як було встановлено раніше, на засіданні ВКДКА від 22.07.2016 року доповідачем, членом ВКДКА, був внесений проект рішення, яким запропоновано скарги Позивача задовольнити, оскаржувані рішення ДП КДКА та КДКА скасувати; ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у дисциплінарній справі відносно Позивача. Разом з тим, згідно рішення ВКДКА № VII-014/2016 від 22.07.2016 року у справі за скаргами адвоката ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року у зв`язку з відсутністю за наслідками голосування встановленої законодавством більшості голосів скарги Позивача залишені без задоволення, а оскаржувані рішення залишені без змін. При цьому, за запропонований проект рішення проголосувало «за» - 11 членів комісії, «проти» - 6 членів, «утрималися» - 2 члена ВКДКА. У контексті наведеного судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів. Приписи ч. ч. 5-6 ст. 52 Закону визначають, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії. Засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів комісії. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймаються шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Згідно п. п. 3.45 та 3.46 Регламенту рішення ВКДКА приймаються за наслідками загального обговорення. Рішення про задоволення скарги вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів ВКДКА від загальної кількості її членів. У разі відсутності за наслідками голосування встановленої законодавством більшості голосів, скарга вважається відхиленою, про що зазнається у рішенні ВКДКА про відмову у задоволенні скарги. Рішення ВКДКА викладається письмово з наведенням мотивів його прийняття і підписується головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем ВКДКА. Зважаючи на викладене, а також з огляду на те, що стосовно проекту рішення про задоволення скарг Позивача не проголосувала більшість з 30 членів ВКДКА, тобто 16 членів, скарги ОСОБА_1 в установленому порядку відхилені та вважаються такими, що залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Крім того, у відповідності до роз`яснення щодо порядку прийняття рішення ВКДКА, затвердженого рішенням РА України від 19.11.2013 року № 248, коли за задоволення скарги особи на рішення КДКА або за іншу внесену пропозицію не проголосувало шістнадцять (і більше) членів ВКДКА, вона вважається відхиленою, що також є рішенням ВКДКА, яке не потребує окремого голосування. Отже, мотивом для відмови у задоволенні скарги згідно положень Закону та Регламенту ВКДКА є саме відсутність необхідної кількості голосів для прийняття рішення у вигляді задоволення скарги. У розрізі наведеного, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що положеннями чинного на час прийняття спірного у цій справі рішення законодавства не було встановлено обов`язку ВКДКА розглядати по суті скаргу у випадку, якщо вона визнана відхиленою у порядку п. 3.45 Регламенту ВКДКА. Таким чином, аргументи Апелянта про те, що Відповідачем не були враховані доводи його скарг є такими, що не узгоджуються з наведеними вище приписами п. 3.45 Регламенту ВКДКА. З приводу твердження ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, а рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 16.05.2013 року прийняті без наявних на те підстав, з порушенням територіальної юрисдикції та порядку повідомлення Позивача про дату, час та місце проведення засідань, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що предметом оскарження у цій справі є саме рішення ВКДКА від 22.07.2016 року, а не рішення КДКА відповідного регіону, що виключає можливість надання оцінки згаданим рішенням КДКА у межах розгляду цієї справи. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі №810/1972/17, від 20.06.2019 року у справі №641/463/16-а, від 05.07.2019 року у справі 815/2954/17, від 05.07.2019 року у справі 820/3167/18, від 10.06.2021 року у справі №826/15590/15, адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 від 11.03.1980). У свою чергу, Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Таким чином, з огляду на викладену вище правову позицію Верховного Суду, правову оцінку рішенню ВКДКА слід надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану Відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності. Відтак, вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, а саме Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури тощо. А тому, встановлення складу дисциплінарного проступку, як і наявності або відсутності підстав для прийняття відповідного рішення, є дискреційними повноваженнями відповідної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Посилання Апелянта про те, що положення Регламенту ВКДКА у редакції 04-05.07.2014 року не можуть бути застосовані до порядку прийняття рішення ВКДКА на засіданні 22.07.2016 року щодо розгляду скарг Позивача, оскільки розгляд справи за скаргою розпочато 21.06.2013 року у порядку, встановленому Регламентом ВКДКА у редакції 07.12.2012 року із змінами від 13.01.2013 року, судовою колегією відхиляються, оскільки, як свідчать матеріали справи, Рішенням Національної асоціація адвокатів України Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 року № 78 затверджено Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та визнано таким, що втратив чинність, Регламент Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджений Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 07.12.2012 року (із змінами від 18.01.2013 року). Відтак, приймаючи рішення про результати розгляду скарг позивача № VII-014/2016 від 22.07.2016 року, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діяли правомірно, керуючись положеннями Регламенту ВКДКА у редакції 04-05.07.2014 року, тобто процесуальним актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Бєлова Н.М. Єгорова Повний текст постанови складено « 06» жовтня 2021 року.