Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16841/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16841/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 23.06.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Дергеокадастру у Київській області та Головного управління Дергеокадастру у Львівській області, в якій позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ №10-1848/15-21-сг від 27 квітня 2021 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області скасувати рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 площею 0,1000 га. для індивідуального садівництва внесені до Державного земельного кадастру 24 травня 2021 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (розробник ФОП ОСОБА_2 ). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки, що заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою та, відповідно, не можливості вирішення таких в рамках однієї справи. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Разом з цим, заборони щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлені частинами 4, 5 статті 172 КАС України. Так, за приписами частин 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Проаналізувавши матеріали позовної заяви колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не містить достатніх обґрунтувань для визначення можливості розгляду заявлених позивачем позовних вимог в одному провадженні. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам. Вказані обставини виключають можливість повернення заяви позивача на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу на положення частини 6 статті 172 КАС України згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. В даному випадку, враховуючи зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, колегія суддів вважає можливим роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом судом першої інстанції, та/або зобов`язання позивача надати додаткові обґрунтування щодо необхідності вирішення заявлених вимог в одному провадженні, відтак суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення частини 6 статті 172 цього Кодексу. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України. Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року скасувати. Справу № 640/16841/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 05.10.2021 року)