Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1742/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1742/21 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідачаКравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року по справі №400/1742/21, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Лісовської Н.В., за адміністративним позовом Управління екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про анулювання дозволу, ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 19 березня 2021 року Управління екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до ТОВ «Екотранс» (надалі Відповідач 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), та просило анулювати дозвіл № 4810136300-468 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданий ТОВ «Екотранс» 18.10.2019 року. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року залучено до участі у справі в якості другого Відповідача Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (надалі Відповідач 2) (т. 3 а/с 205-207). Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що за інформацією Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (лист від 04.02.2021 № 515/2.2) Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області у термін з 07.09.2020 по 18.09.2020 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - ТОВ «ЕКОТРАНС» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено Акт від 18.09.2020 № 04/57, у якому зафіксовано перевищення дозволених нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ДВ № 70 -по вуглецю оксиду та речовинах у вигляді суспендованих твердих частинок (пил). Крім того, враховуючи численні звернення жителів мікрорайону Намив щодо шуму та смороду, які виникають в результаті господарської діяльності TOB «ЕКОТРАНС», Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області 23.10.2020 здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) підприємства. Проте, державні інспектори не були допущені на територію ТОВ «ЕКОТРАНС» (м. Миколаїв, вул. Проектна, 3-В), у зв`язку з чим складено акт № 04/11 про відмову у проведенні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. При цьому, як зазначено у листі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 04.02.2021 № 515/2.2, візуально працівниками Державної екологічної інспекції у Миколаївській області було зафіксовано, що стаціонарні джерела викиду працюють під навантаженням, про що свідчить дим з труби котельної. Апелянт також вказує на те, що відповідачем було неодноразово відмовлено працівникам Державної екологічної інспекції у Миколаївській області у проведенні позапланової перевірки. Апелянт зазначає, що ТОВ «ЕКОТРАНС» здійснювало господарську діяльність, на яку отримало Дозвіл, з порушеннями вимог чинного законодавства, проявом яких є перевищення затверджених гранично допустимих викидів, встановлених Дозволом, та протягом тривалого часу не виконувало приписи контролюючого органу щодо їх усунення. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та оцінено надані позивачем докази, які підтверджують порушення ТОВ «ЕКОТРАНС» вимоги екологічного законодавства, виявом яких є перевищення затверджених граничнодопустимих викидів, встановлених Дозволом № 4810136300-468 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Апелянт також зазначив, що суд 1-ї інстанції безпідставно стверджує, що існування соціальної напруги пов`язане з господарською діяльністю ТОВ «ЕКОТРАНС», не пов`язано з використанням Дозволу № 4810136300-468 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що 18.10.2019 року Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації ТОВ «Екотранс» (за адресою розташування виробничих потужностей) м. Миколаїв вул. Проектна, 3-в, видано Дозвіл № 4810136300-468 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, з умовами, які встановлюються в дозволі на джерела викидів (т. 1 а/с 11-26). 05.02.2020 року на адресу Управління екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшов лист з додатками та інформацією про виявлені 18.09.2020 року порушення Відповідачем 1 умов на викиди в атмосферне повітря, які встановлені Дозволом, та інформація про перешкоджання здійснення інспектування працівникам Екологічної інспекції (т. 1 а/с 27-29). Позивачем до суду разом із копією Листа від 05.03.2021 року були надані Протокол №16 вимірів від 14.09.2020 року (т. 1 а/с 30); Припис № 04/30 від 21.09.2020 року (т. 1 а/с 31); Акт позапланового заходу № 04/57 від 18.09.2020 року (т. 1 а/с 32-35); Акт № 04/13 від 19.11.2020 року про відмову в проведенні позапланової перевірки (т. 1 а/с 36); Акт № 04/14 від 23.11.2020 року про відмову проведення позапланової перевірки (т. 1 а/с 37). Позивачем не надано до суду Акти про відмову в проведенні позапланового заходу №04/11 від 23.10.2020 року та № 04/12 від 27.10.2020 року, на які Позивач посилається в позовній заяві та посилається як на доказ того, що Відповідачем 1 були вчинені перешкоди контролюючому органу Екоінспекції в проведенні перевірки дотримання вимог припису від 21.09.2020 року. Позивач також не надав суду й докази звернення працівників Екоінспекції до Заводського відділу поліції із заявою про перешкоджання Товариством проведенню позапланового заходу Екоінспекції. Відсутні в матеріалах справи і результати розгляду цієї заяви відділом поліції. В матеріалах справи містяться докази перебування інспекторів Екоінспекції на території ТОВ «Екотранс» 22.10.2020 року та 26.10.2020 року, а саме: доповідна записка (т. 3 а/с 158) та витяги з журналів відвідування (т. 3 а/с 159-161). Протоколом № 1/4 від 23.01.2021 року проведені дослідження рівня шуму підприємства та не встановлено перевищення допустимого рівня, що передбачений ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» в денний час (т. 3 а/с 100-103). При проведенні позапланового заходу у період з 26.02.2021 року по 11.03.2021 року Відповідачем 2 складено Акт № 109/1 від 11.03.2021 року про проведення перевірки, яким встановлено, що за результатами вимірювань на ДВ № 70 зафіксовано перевищення дозволених нормативів викидів по азоту діоксиду та вуглецю оксиду. Вимірювання акролеїну, вміст якого у викидах в атмосферне повітря не зафіксовано. Протокол вимірювання № 1 та № 2 від 03.03.2021 року додається (т. 3 а/с 103-114; 117-118;119-120). За результатами перевірки Відповідачем 2 складено припис № 70 від 16.03.2021 року, де відсутній термін, в який ТОВ «Екотранс» необхідно виконати цей припис (дата виконання припису не зазначена). Припис № 70 від 16.03.2021 року містить аналогічні вимоги: усунення перевищення дозволених нормативів по азоту та вуглецю оксиду, що й припис № 04/30 від 21.09.2020 року (т. 3 а. с.121-122). У Приписах № 04/30 від 21.09.2020 року та № 70 від 16.03.2021 року контролюючим органом зазначено, що для фіксації факту усунення встановлених перевищень викидів в атмосферне повітря провести вимірювання підрозділом Державної екологічної інспекції ПЗ округу, або іншою випробувальною лабораторією з відповідною сферою акредитації, в обов`язковій присутності держекоінспектора Відповідача

2. З 19.03.2021 по 22.03.2021 року Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу проведений позаплановий захід контролю та старшими держаними інспекторами Орловським В.М. та Кабашною Н.А. 22.03.2021 року складено Акт № 129, де зазначено, що за результатами вимірювань на ДВ № 70 не зафіксовано перевищення дозволених нормативів викидів забруднюючих речовин а атмосферне повітря по азоту діоксиду та вуглецю оксиду (т. 3 а/с 123-125). Відповідно до Опису виявлених порушень, який є невід`ємною частиною акту перевірки від 22.03.2021 року, зазначено, що Припис № 70 від 16.03.2021 року виконано (т. 1 а/с 131). V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Згідно із статтею 5 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (у редакції від 07.06.2020 року) (надалі Закон №1264-ХІІ) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Згідно із статтею 5 Закону 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. За приписами пунктів «г», «ї» статті 15 Закону № 1264-ХІІ до повноважень місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, у тому числі (…) відноситься видання (переоформлюють, видають дублікати, анулюють) дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення у випадках, передбачених законом та здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно із вимогами статті 19 Закону № 1264-ХІІ виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції, у тому числі (…), затверджують за поданням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів загальнодержавного значення, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення або навколишнього природного середовища за межами відповідно села, селища, міста (пункт «д»). За приписами статті 34 Закону № 1264-ХІІ завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Згідно із статтею 35 Закону № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Частина друга статті 35 Закону № 1264-ХІІ передбачає, що державному контролю у тому числі (…) підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря. Закон України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-XII) визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище. Відповідно до статті 2 Закону №2707-XII відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами. За приписами статті 10 Закону №2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, у тому числі (…) здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік. На підставі частини 1 статті 11 Закону №2707-XII для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частиною 5 статті 11 Закону №2707-XII передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Згідно з частиною 8 статті 11 Закону №2707-XII строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи необмежений. За приписами частини 11-12 статті 11 Закону №2707-XII дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови, що перелічені в цій статті. Відповідно до статті 12 Закону №2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства. Згідно зі статтями 27, 28 Закону №2707-XII контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю у галузі охорони атмосферного повітря визначається відповідно до закону. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає Закон № 2806-IV ((в редакції від 03.07.2020 року, яка була чина на час виникнення правовідносин між сторонами ). За приписами абзацу 5 частини 1 статті 4 Закону № 2806-IV виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру. Відповідно до абзаців 5-8 частини 7 статті 4-1 Закону України № 2806-IV дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Згідно з частиною першою статті 20-2 Закону 1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов. Частиною шостою статті 7 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами. Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява №36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі «Фадеева проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), згадане вище, пункти 89 та 94). У справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), nn. 100, 119 та 123). [...] Досконально вивчаючи процедури, що розглядаються, Суд розглядає, чи здійснили органи влади достатні дослідження, щоб оцінити ризик потенційно небезпечної діяльності (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), пункт 128, та рішення у справі «Джакомеллі проти Італії» (Giacomelli v. Italy), заява № 59909/00, пункт 86, ECHR 2006X11), чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, та чи було вжито всіх необхідних заходів для своєчасної реалізації цієї політики (див. рішення у справі «Ледяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others v. Russia), n. 104,...). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Апеляційний суд зазначає, що сторонами у справі не заперечується та не ставиться під сумнів правомірність видання ТОВ «Екотранс» Дозволу № 4810136300-468 від 18.10.2019 року на 77 джерел викидів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на абзац сьомий п. 7 ч. 7 ст. 4-1 Закону України № 2806-IV, наголошуючи, що ТОВ «Екотранс» проводить господарську діяльність з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Згідно з абзацам 12 частини 7 статті 4-1 Закону № 2806-IV анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. Таким чином, дозвільний орган, який видав припис та який у зв`язку з його невиконанням у встановлені терміни звертається до суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру, є саме суб`єкт владних повноважень, який його і видав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приписами № 04\30 від 21.09.2020 року та № 70 від 16.03.2021 року контролюючим органом зазначені аналогічні вимоги до ТОВ «Екотранс» про усунення встановлених перевищень викидів в атмосферне повітря ДВ №

70. Приписом № 04/30 від 21.09.2020 року встановлений місячний термін для усунення порушень (в строк до 22.10.2020 року), а Приписом № 70 від 16.03.2021 року взагалі не зазначений термін виконання. Апеляційний суд вважає, що такі дії контролюючого органу свідчать про неоднакове застосування своїх повноважень під час виконання контролюючих функцій, що дає підстави суду вважати, що наданий місячний термін для виконання припису № 04/30 від 21.09.2020 є недостатнім для усунення виявлених порушень. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з жовтня 2020 року по березень 2021 року ТОВ «Екотранс» було проведено ремонтні роботи ДВ № 70 (котла Е-10-1.4Д). У судовому засіданні в суді першої інстанції було з`ясовано, що задля приведення котла Е-10-1.4Д у відповідність та проведення ремонтних робіт, на 12 робочих днів запинялося виробництво (2 дні кожного місяця), проведено заміну колосникової решітки на котлі; заміну фільтрувальних рукавів; переварювання газоходів котла; проведено налагоджувальні роботи тощо. З матеріалів справи вбачається, що Екоінспекцією декілька разів (п`ять разів) здійснено інспекційні відвідування ТОВ «Екотранс»: - була проведена позапланова перевірка з 16.09.2020 р. по 23.09.2020 р. (результат перевірки Акт від 18.03.2020 та Припис № 04/30 від 21.09.2020 року); - 23.10.2020 та 26.10.2020 року були здійснені виходи на підприємство (що підтверджується записами журналів відвідування та не заперечується представником відповідача 2 в судовому зсіданні), але контролюючим органом ніяких замірів не проводилося, актів проведення перевірки не складалося; - була проведена перевірка з 24.02.2021 р. по 11.03.2021 р. (результатом перевірки став Акт перевірки від 11.03.2021 року та Припис № 70 від 16.03.2021 року); - була проведена перевірка з 19.03.2021 року по 22.03.2021 року (результатом перевірки став Акт № 129 від 22.03.2021 року про відсутність перевищення дозвільних нормативів викидів ДВ № 70 та виконання припису). Щодо перебування на підприємстві ТОВ «Екотранс» перевіряючих 19.11.2020 року та 23.11.2020 року ні позивачем, ні Відповідачем 2 не надано до суду належних та допустимих доказів. Окрім того, як вбачається з Актів № 04\13 та 04\14 (т. 1 а/с 36, 37) вони складені самостійно інспекторами без присутності представника Відповідача 1 та до ТОВ «Екотранс» не направлялися. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про невиконання ТОВ «Екотранс припису № 04/30 від 21.09.2020 року, таких Актів Відповідачем 2 не складалося. Крім того, позивачем не надано жодних пояснень, в чому саме полягає «недопуск» до проведення перевірки Відповідачем 1 у жовтні 2020 року (23 та 26 жовтня), з урахуванням того, що інспектори перебували на території підприємства, проте не провели перевірку виконання (та\або не виконання) Припису № 04/30 від 21.09.2020 року. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що на момент відкриття провадження в адміністративній справі 22.03.2021 року Екоінспекцією вже була проведена перевірка виконання приписів Відповідачем 1 № 04/30 від 21.09.2020 року та № 70 від 16.03.2021 року, та Актом перевірки № 129 від 22.03.2021 року встановлено відсутність перевищення дозвільних нормативів викидів ДВ № 70 та виконання підприємством припису. Тобто, підстави для звернення до суду з даним позовом були взагалі відсутні. Стосовно доводів апелянта про наявність великої соціальної напруги мешканців мікрорайонів «Намив» та «Ліски», пов`язаної з наслідками господарської діяльності ТОВ «Екотранс», апеляційний суд зазначає наступне: Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Разом з тим, з метою захисту права, визначальним є встановлення саме тієї дії, що призводить до такого порушення. Проте, ні Позивачем, ні Екоінспекцією не встановлено, що гуркіт та сморід, на які скаржаться мешканці прилеглих мікрорайонів, є виключно результатом діяльності ТОВ «Екотранс» (ДВ № 70), з огляду на те, що на цій території поряд розташована низка виробничих підприємств. Як вже зазначалось вище, з вересня 2020 року по березень 2021 року Відповідачем 1 вживалися заходи щодо усунення виявлених Екоінспекцією порушень та виконання Приписів. Тобто, на даний час, питання існування соціальної напруги, пов`язане з господарською діяльністю ТОВ «Екотранс», не пов`язано з використанням дозволу на поточні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Про що додатково свідчать проведені лабораторні дослідження, підтверджені Протоколом № 6 від 19.03.2021 року ТОВ «Ліміт Плюс» (т. 3 а/с 136-137), яке є сертифікованою установою, та проти достовірності цих лабораторних досліджень не заперечує й Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), засвідчуючи це Актом № 129 від 22.03.2021 року. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що при наявності проведеної 22.03.2021 року перевірки виконання Приписів Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), яка дійшла висновку, що приписи виконані, а порушення, виявлені 18.09.2020 року, підприємством усунуті, відсутні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні. Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління екології та природних ресурсів Миколаївської Обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів. Повне судове рішення складене та підписане 06 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.