Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5042/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5042/20 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив: визнати протиправним рішення від 27.12.2019 року №1 міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про національну поліцію" з посиланням на лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 19.12.2019 р. №5421/29/2/03-2019р.»; визнати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність; зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року в позові відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , колишній майор поліції - роти патрульної служби поліції особливого призначення «Кривбас» ГУНП в Дніпропетровській області, командир взводу, перебував на службі із 1998 року та є учасником бойових дій. Відповідно до свідоцтва про хворобу №94 від 16 грудня 2016 р. встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Постановою Медичної військово-лікарської комісії від 09.06.2017 р. встановлений причинний зв`язок захворювання: захворювання так, пов`язане з проходженням служби в поліції. У 2017 році позивач набув інвалідність II групи. 05.07.2017 р. позивачу призначено одноразову грошову допомогу на підставі підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про національну поліцію», а саме: в зв`язку із встановленням з 17.01.2017 р. другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції. Позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 144000,00 грн. у 2017 році. При повторному огляді відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 08.04.2019 р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО, забезпечення її проведення, інвалідність встановлено терміном до 01.04.2021 р. Під час повторного огляду згідно довідки до акта огляду медико - соціальної експертної комісії від 01.07.2019 р. встановлено третя група інвалідності від 25.03.2019 р., причина інвалідності - захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в АТО, забезпечення її проведення, інвалідність встановлено терміном безстроково. Крім того, 03.11.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , а 23 липня 2019 року позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни. 21.05.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з встановленням інвалідності. 08.01.2020 р. відповідач повідомив, що згідно з протоколом міжвідомчої комісії від 27.12.2019 р. №1 прийнято рішення відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про національну поліцію", що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням інвалідності відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", відповідач прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Відповідно до п.4 ч.1 статті 97 Закон України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Правовий статус ветеранів війни та учасників бойових дій визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 7 якого передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, до яких серед інших, віднесено поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Частиною 7 статті 13 (перше речення) вищевказаного закону передбачено, що особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Тотожні за сутністю положення містить і частина третя статті 100 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Як було зазначено вище, у 2017 році позивач набув інвалідність II групи. 05.07.2017 р. позивачу призначено одноразову грошову допомогу на підставі підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про національну поліцію», а саме: в зв`язку із встановленням з 17.01.2017 р. другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції. Сторонами не заперечується, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 144000,00 грн. у 2017 році. Поряд з цим, відповідно до ч.5 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Одночасно, згідно ч.7 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (друге речення) якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності, одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так, з адміністративного позову (а.с.2 зворотній бік) вбачається, що позивач звертався до відповідача з заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги згідно саме Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку зі встановлення інвалідності. Разом з тим, оскільки Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено необхідність вибору особою, яка в зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, за яким саме законом (одним) отримувати таку виплату та з огляду на ту обставину, що позивач вже її отримав (тобто зробив вибір закону, на підставі якого отримає виплату) за Законом України «Про Національну поліцію», колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для проведення виплати згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилання позивача на п.8 постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. №975, за яким якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачу не було встановлено ані вищої групи (мається на увазі за втратою працездатності, а не арифметично), ні іншої причини інвалідності, ні більшого відсотку втрати працездатності. Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції не врахував, що від 26.12.2018 р. МВС України видало наказ №1061, де були внесені зміни до Положення про діяльність медичної віськово-лікарської комісії МВС від 03.04.2017 р. (наказу №1061 від 26.12.2018 захворювання одержане під час участі в АТО".) та саме на цій підставі позивач має право на доплату згідно Закону України "Про національну поліцію" ст.99 в) III групи інвалідності - 250 розмірів прожиткового мінімуму, оскільки як було зазначено вище, позивач звертався до відповідача з заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги згідно саме Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (така сама правова підстава зазначена і в прохальній частині позову) у зв`язку зі встановленням інвалідності, при цьому відповідачем по даній справі ОСОБА_1 визначив саме Міністерство у справах ветеранів України, а не відповідний структурний підрозділ із системи органів внутрішніх справ. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.