Ухвала КЦС ВС № 634/355/19

Ухвала 06 жовтня2021року м. Київ справа № 634/355/19 провадження № 61-11629св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна», відповідачі: ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив «Всеукраїнський кооператив Надія», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У березні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» (далі - СВК «Україна») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив Надія» (далі - СВК «ВК Надія») про визнання недійсними договорів емфітевзису. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 березня 2007 року між СВК «Україна» та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, площею 4,0433 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0380, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, та належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на землю серії ІІ-ХР № 021145, строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 03 вересня 2008 року за № 040870200054 та з вказаної дати розпочався строк дії договору оренди, який закінчувався 03 вересня 2018 року. Після смерті орендодавця за договором оренди ОСОБА_2 , власником зазначеної земельної ділянки став ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 серпня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1318. 01 березня 2007 року між СВК «Україна» та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,9229 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0378, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області та належала останньому на підставі державного акта на землю серії ІІ-ХР № 021145, строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 жовтня 2008 року за № 040870200304, та з указаної дати розпочався строк дії договору оренди, який закінчувався 08 жовтня 2018 року. Після смерті орендодавця за договором оренди ОСОБА_2 , власником зазначеної земельної ділянки став ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 серпня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1312. 01 березня 2007 року між СВК «Україна» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, площею 4,10 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0382, яка знаходиться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на землю серії ІІ-ХР № 021168, строком на 10 років. Договір оренди зареєстрований у Сахновщинському районному відділенні ХРФ ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 жовтня 2008 року за № 040870200254, та з вказаної дати розпочався строк дії договору оренди, який закінчувався 08 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 8 договорів оренди земельних ділянок від 01 березня 2007 року між СВК «Україна» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , договір укладений на 10 років. У разі закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на повний термін, якщо зацікавлена сторона не повідомила іншу про розірвання договору не пізніше 15 серпня. 22 січня 2017 року між СВК «Україна» та ОСОБА_1 укладені Додаткові угоди, згідно з якими термін дії договорів оренди земельних ділянок від 01 березня 2007 року продовжений до 08 жовтня 2028 року та 03 вересня 2028 року відповідно, і внесені зміни до зазначених договорів оренди шляхом викладення їх у новій редакції. Згідно з пунктом 8 договорів оренди земельних ділянок від 01 березня 2007 року, в редакції від 11 грудня 2017 року, строк дії договору складає 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, для цього повинен не пізніш як за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Таким чином, сторони вказаних договорів оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року, а саме: орендодавець ОСОБА_1 та орендар СВК «Україна», відповідно до норм ЗК України, Закону України «Про оренду землі», пункту 8 договору, дійшли домовленості щодо продовження терміну дії договорів оренди до 03 вересня 2028 року, 08 жовтня 2028 року, внесення змін до договорів, про що уклали Додаткові угоди у письмовій формі. СВК «Україна» у вересні 2018 року звернувся за реєстрацією Додаткових угод від 22 січня 2018 року до вказаних вище договорів оренди від 01 березня 2007 року, проте зареєструвати вказані угоди виявилося не можливим, оскільки від державного реєстратора стало відомо, що під час дії договорів оренди земельних ділянок, 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «ВК Надія» укладені: договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки, площею 4,0979 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0382, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року; договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) зазначеної земельної ділянки, площею 0,9229 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0378, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року; договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) зазначеної земельної ділянки, площею 4,0433 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0380, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року. Таким чином, на дату укладення, 04 квітня 2018 року договорів емфітевзису між відповідачами, спірні земельні ділянки перебували в оренді СВК «Україна» за договорами оренди від 01 березня 2007 року, термін яких не закінчився, а навпаки продовжений до 03 вересня 2028 року, 08 жовтня 2028 року, тобто відповідач не мав права одночасно здавати у користування земельні ділянки іншій особі. СВК «Україна» є добросовісним орендарем, оскільки скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди та дійшов згоди з ОСОБА_1 щодо продовження дії договорів оренди від 01 березня 2007 року, про що укладені Додаткові угоди. Договори про встановлення емфітевзису є незаконними, а тому недійсними на момент їх державної реєстрації. Посилаючись на викладене, СВК «Україна»просило визнати недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки, площею 4,0979 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0382, земельної ділянки 0,9229 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0378, земельної ділянки 4,0433 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0380, укладені 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «ВК «Надія», зареєстровані у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 05 квітня 2018 року. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року у складі судді Нестеренко О. С., позов СВК «Україна»задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки, площею 4,0979 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0382, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «ВК Надія», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки, площею 0,9229 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0378, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «ВК Надія», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) земельної ділянки, площею 4,04339 га, кадастровий номер: 6324885500:02:000:0380, укладений 04 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та СВК «ВК Надія», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на дату укладення договорів емфітевзису між відповідачами - 04 квітня 2018 року, спірні земельні ділянки перебували в оренді СВК «Україна» за договорами оренди від 01 березня 2007 року, термін яких не закінчився, а навпаки продовжений до 03 вересня 2028 року та 08 жовтня 2028 року. Відповідач не мав права одночасно здавати у користування земельні ділянки іншій особі. СВК «Україна» є добросовісним орендарем, оскільки скористався своїм переважним правом на укладання договору оренди та дійшов згоди з ОСОБА_1 щодо продовження дії договорів оренди від 01 березня 2007 року, про що укладені Додаткові угоди. За період дії строку договорів оренди земельних ділянок належних ОСОБА_1 , СВК «Україна» належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконував свої обов`язки орендаря, використовував земельні ділянки за призначенням, сплачував відповідачу орендну плату. СВК «ВК Надія» при укладенні договору оренди землі з ОСОБА_1 не врахував переважне право СВК «Україна» перед іншими особами на укладення договору оренди землі, не попередив СВК «Україна» про намір розірвання договору оренди землі, не розірвав його й уклав новий договір оренди землі 04 квітня 2018 року, що суперечить вимогам та правилам, передбаченим чинним законодавством України. Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову СВК «Україна». Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд безпідставно вважав, що позивач, як добросовісний орендар, висловив свій намір продовжити дію договорів, для чого уклав із ОСОБА_1 додаткові угоди від 22 січня 2018 року. Зазначені угоди не були зареєстровані у встановленому законом порядку,у зв`язку з чим на їх підставі у орендаря не виникло право оренди на строк до 2028 року. Крім цього, суд не взяв до уваги зміст пункт 8 договорів оренди від 01 березня 2018 року, відповідно до якого, договір вважається продовженим на повний термін, якщо зацікавлена особа не повідомила іншу сторону письмово про розірвання договору не пізніше 15 серпня. Після укладення додаткових угод від 22 січня 2018 року, на виконання пункту 8 договорів оренди від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 листами від 03 травня 2018 року повідомив СВК «Україна» про своє не бажання продовжувати дію договорів оренди від 01 березня 2007 року та запропонував повернути земельні ділянки 08 жовтня 2018 року. Всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України СВК « Україна» не надала суду належних та допустимих доказів на спростування факту направлення на його адресу листів - попереджень ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року та доказів повідомлення ОСОБА_1 про свій намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк. Встановлені у справі фактичні обставини дозволяють зробити висновок про те, що сам факт укладення між відповідачами договорів емфітевзису від 04 квітня 2018 року, за якими право користування спірними земельними ділянками виникло після спливу строку договору оренди, на взаємовідносини між СВК «Україна» та ОСОБА_1 не впливають. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 693/19/18. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У серпні 2020 року СВК «Україна» подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020року в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, 04 квітня 2018 року у справі № 594/376/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на касаційну скаргу згідно з яким лише після проведення державної реєстрації Додаткові угоди мали набути чинності і саме з цього моменту можуть розглядатися як підстава виникнення правовідносин та як самі правовідносини. Державну реєстрації договорі емфітевзису вчинено відповідно до вимог закону, без порушення прав орендаря земельної ділянки. У вересні 2020 року СВК «ВК Надія» подано відзив на касаційну скаргу згідно з яким факт повної бездіяльності позивача наприкінці строку дії договорів оренди позбавляє можливості визнати договори емфітевзису неправомірними з мотивів порушення прав орендаря СВК «Україна». Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О. від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 26 серпня 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , на підставі подань секретаря Другої судової палати, розпорядженням від 22 вересня 2021 року № 1776/0/226-21, 22 вересня 2021 року справу на підставі повторного автоматизованого розподілу справи між суддями передано судді Верховного Суду Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Всеукраїнський кооператив Надія» про визнання недійсними договорів емфітевзису, за касаційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020року призначити до судового розгляду на 27 жовтня 2021 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик