Постанова Східний апеляційний господарський суд № 905/2227/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 905/2227/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар, Донецька область, (вх. №1481 Д/2), на рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 (повний текст складено 29.03.2021) у справі №905/2227/20 (суддя Паляниця Ю.О.), за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро, до відповідача Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1", м. Вугледар, Донецька область, про стягнення 137375,00 грн., В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в розмірі 137375 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 137375,00 грн., а також 2102,00 грн. судового збору. Не погодившись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне: - судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача щодо наданого акту загальної форми №1350/1П від 30.09.2020 в якому фіксуються перевантаження у вагоні №60507001 на 5750 кг. та у вагоні №64274129 на 2400 кг. Разом з цим, судом не надано належної оцінки таким фактам, що у комерційному акті фіксуються показники по вагону №60507001 на 5180 кг., а у вагоні №64274129 на 2880 кг., тобто маса вантажу у комерційному акті не співпадає із масою вантажу у акті загальної форми; - судом не прийнято до уваги, що до позову не додано технічного паспорту на засіб вагоновимірювальної техніки з відміткою про проведення повірки на яких проводилось зважування вагонів на станції «Пологи»; - зважування вагонів проводилося на електронних вагах «Пульсар ВТВ-1СД». Процедура зважування передбачає відображення показників маси вантажу у вказаних вагонах шляхом друкування спеціальним засобом. Всупереч наведеному, у протоколі зважування дані вписано вручну; - судом першої інстанції не прийнято до уваги нестабільний фінансовий стан підприємства, фінансову залежність від бюджетного фінансування, наявність значного перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю. Також судом не надано належної оцінки такому факту, що з грудня 2019 року підприємство час від часу знаходилося у цілозмінному простої. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 сформовано колегію суддів апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. головуючий суддя, судді Плахов О.В., Тарасова І.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 залишено без руху; встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 у зв`язку із перебуванням судді Тарасової І.В. у відпустці сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Здоровко Л.М. У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, зокрема: поновлено Державному підприємству "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 вирішено розпочати з 30.06.2021 без повідомлення учасників справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 у зв`язку із перебуванням судді Здоровко Л.М. у відпустці сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Бородіна Л.І. Позивач в процесі розгляду апеляційної скарги надав відзив на останню, якою просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, Державним підприємством Шахтоуправління Південнодонбаське №1 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Новогродівка Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №50954783, зокрема, у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 вантаж вугілля кам`яне (вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Селидівська). При оформленні залізничної накладної №50954783 від 29.09.2020р. відповідачем зазначено масу вантажу у вагоні №60507001 57100 кг, у вагоні №64274129 62100 кг, у вагоні №58330861 62300 кг, у вагоні №60291580 63200 кг, у вагоні №60290657 64800 кг (відомість вагонів). Як свідчать розділи 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на 200 тонних вагонних заводських вагах. Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника. Під час прибуття вагонів №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №50954783, внаслідок чого, 30.09.2020р. здійснено переважування вантажу, що відображено в комерційному акті №463003/83/290 /290 від 30.09.2020р. Згідно із цим комерційним актом контрольне переважування вагонів №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 здійснювалось на справних 150 т електронних вагах №89 станції Пологи Придніпровської залізниці (повірка 03.09.2020р.); за результатами переважування виявилось наступне: - вагон №60507001: брутто - 85280 кг, тара 23000 кг, нетто 62280 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 5180 кг; - вагон №64274129: брутто 87180 кг, тара 22200 кг, нетто 64980 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2880 кг; - вагон №58330861: брутто - 87900 кг, тара 22700 кг, нетто 65200 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2900 кг; - вагон №60291580: брутто - 90760 кг, тара 24900 кг, нетто 65860 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2660 кг; - вагон №60290657: брутто - 91060 кг, тара 23800 кг, нетто 67260 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2460 кг. Одночасно, за змістом вказаного комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС; маркування подовжньою смугою жовтого кольору, по усій довжині вагона не порушено; виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм; перекоса кузова немає. Комерційний акт підписаний наступними особами: начальником станції Чистовим В.Є., начальником вантажного району Прокопенко Л.О. та приймальником поїздів Овчаренко Л.О. Вищевказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в розмірі 137 375 грн. Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення штрафу в розмірі 137375 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 137375,00 грн., а також 2102,00 грн. судового збору. При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ч.1. ст. 909 Цивільного кодексу України та ч.1. ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно ч.2. ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5. ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Статтею 6 глави 1 Статуту залізниць України встановлено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту). Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником. Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. Відповідно до ч.1. та ч.2. ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства дає змогу дійти висновку, що на залізницю покладено обов`язок складання комерційного акту, зокрема в разі невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, а обставини, зазначені в такому акті є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника. Як вже зазначалось вище, за результатами контрольної перевірки станцією Пологи був складений комерційний акт №463003/83/290 від 30.09.2020р. за накладною №50954783, відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагонів №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 на справних 150-ти електронних вагах №89 (державна повірка 03.09.2020) станції Пологи Придніпровської залізниці виявилось наступне: - вагон №60507001: брутто - 85280 кг, тара 23000 кг, нетто 62280 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 5180 кг; - вагон №64274129: брутто 87180 кг, тара 22200 кг, нетто 64980 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2880 кг; - вагон №58330861: брутто - 87900 кг, тара 22700 кг, нетто 65200 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2900 кг; - вагон №60291580: брутто - 90760 кг, тара 24900 кг, нетто 65860 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2660 кг; - вагон №60290657: брутто - 91060 кг, тара 23800 кг, нетто 67260 кг, що більше ваги, зазначеної в документі, на 2460 кг. Одночасно, за змістом вказаного комерційного акту вантаж прибув у справному вагоні, навантаження згідно документа п.2, 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС; маркування подовжньою смугою жовтого кольору, по усій довжині вагона не порушено; виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм; перекоса кузова немає. Вищевказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу. Отже, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено комерційним актом №463003/83/290 від 30.09.2020р., який є належним доказом в розумінні ст. 129 Статуту залізниць України, що підтверджує невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт. Як встановлено, на станції призначення Новогродівка Донецької залізниці, при перевірці вантажу у вагонах №60507001, №64274129, №58330861, №60291580, №60290657 за комерційним актом попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/83/290 від 30.09.2020р., не було виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу. Так, станцією призначення Новогродівка Донецької залізниці у розділі Є комерційного акту №463003/83/290 від 30.09.2020р. було зроблено відмітку Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено, як передбачено п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334. Достовірність таких відомостей підтверджено підписами: начальника станції Чистовим В.Є., начальника вантажного району Прокопенко Л.О. та приймальника поїздів Овчаренко Л.О. За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах тій масі вантажу, яка зазначена відправником у накладній №50954783 від 29.09.2020р. Умовами п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом № 644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України унормовано, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Зважаючи на той факт, що згідно накладної №50954783 від 29.09.2020р. провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №60507001 становила 5405 грн., №64274129 5480 грн., №58330861 5480 грн., №60291580 5555 грн., №60290657 5555 грн., а вантажовідправники в світлі приписів ст. 24 Статуту несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати, а саме 137375,00 грн., за неправильно зазначену масу вантажу. Доводи апелянта щодо наявності розбіжностей у акті загальної форми та комерційному акті при зазначенні надлишку вантажу у вагонах, не можуть бути підставою для звільнення його від сплати штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, зважаючи на наступне. Як вже зазначалось вище, в силу положень ст.129 Статуту комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Отже, саме комерційний акт є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника за неправильно зазначену масу вантажу. При цьому, на станція призначення Новогродівка Донецької залізниці не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною кількістю вантажу, про що було зроблено відповідну відмітку. Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що масу вантажу у вагонах було визначено таким же самим способом (шляхом зважування на вагах), а відповідачем не доведено зворотнього належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарскього процесуального кодексу України. Доводи скаржника, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що прямо суперечать матеріалам справи, оскільки спосіб визначення маси є ідентичним шляхом зважування. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги нестабільний фінансовий стан підприємства, фінансову залежність від бюджетного фінансування, наявність значного перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю, періодичне перебування підприємства у простої, у зв`язку із чим останній мав зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати, не приймаються апеляційним господарським судом, враховуючи наступне. Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, вжиття Відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений ст.ст. 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим. При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку. Дослідивши надані відповідачем документи та доводи клопотання про зменшення суми штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо залишення вищевказаного клопотання без задоволення, зважаючи на наступне: - відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності; - нарахований позивачем штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати встановлений Статутом залізниць України, який затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України, у зв`язку із чим у апеляційного суду відсутні підстави вважати його надмірно великим у порівняні з допущеним відповідачем правопорушенням; - відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від господарської відповідальності; - позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; - в розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Окрім того, відповідний штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Доводи відповідача були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 29.03.2021 у справі №905/2227/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна Суддя Л.І. Бородіна Суддя О.В. Плахов