Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/352/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року Справа № 903/352/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 липня 2021 року (повний текст складено 20.07.2021) у справі №903/352/21 (суддя Войціховський В.А.) за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" про стягнення 91 202,12 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 1, 2 статті 271, частини 13 статті 8 ГПК України. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 19 липня 2021 року у справі №903/352/21 позов Державного комунального підприємства "Луцьктепло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" про стягнення 91 202,12 грн. задоволено на суму 86 440,86 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 53 188,51 грн. суми основного боргу, 31 784,79 грн. пені, 1 158,43 грн. інфляційних втрат, 309,13 грн. трьох процентів річних, а всього 86 440,86 грн. та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 4761,26 грн. заборгованості закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Третій регіон" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2021 року у справі №902/1004/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 липня 2021 року у справі №903/352/21. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України). Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені скасувати частково; в решті рішення залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 листопада 2013 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" (споживач/відповідач) був укладений договір №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі - договір, а.с. 16-17), згідно з п.1.1 якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (теплову енергію) споживачу у приміщення по вул. Дубнівська, 36 у м. Луцьку, а споживач зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання). У відповідності до п.п. 1.2.-1.4. договору, теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Якість теплової енергії, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам правил, стандартів та інших обов`язкових для сторін нормативних документів. Кількість теплової енергії, що поставляється за цим договором, визначається за показами комерційного обліку теплової енергії (назва та номер лічильника зазначені в Додатку № 1 до договору). Пунктом 2.2.13. договору визначено, що споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу теплопостачальної організації штрафні санкції. Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2. договору, споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію (кабінет №313). Тарифи на момент підписання даного договору такі: 1 Гкал теплової енергії - 754,67 грн. та ПДВ - 150,93 грн. Тарифи встановлюються нормативно - правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію. Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком №1 даного договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється Сторонами в Додатку № 3 доданого до Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором (п. 2.2.16 договору). Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку: - передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який отримується споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до установленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати; - остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується споживачу до 20 числа розрахункового місяця в приміщені теплопостачальної організації (кабінет № 313). Нез`явлення споживача до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію. Договір набирає чинності 04.11.2013 року і діє безстроково (п. 6.1. договору). Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору у січні місяці 2017 року та у період з 01.10.2020 по 30.04.2021 включно (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) було відпущено відповідачу, а останнім прийнято, теплову енергію на загальну суму (вартістю) 67 328,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, які згідно п.3.2. договору є актами приймання-передачі теплової енергії (а.с. 20-26). Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за відпущену теплову енергію здійснив частково, на загальну суму 9 378,27 грн. Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 57 949,77 грн (67328,04 - 9378,27). На претензії від 25.01.2021 за №342/14 та від 12.04.2021 за №1249/14 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с. 27-28). Враховуючи викладене, ДКП "Луцьктепло" звернулося до суду про стягнення з ТОВ "Третій регіон" основного боргу в розмірі 57 949,77 грн, а також 31 784,79 грн пені, 1 158,43 грн інфляційних втрат та 309,13 грн відсотків річних (згідно заяви про збільшення позовних вимог, а.с.48). Як вбачається, в подальшому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено основний борг в розмірі 4 761,26 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №866 від 25.05.2021 (а.с.63). Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 53 188,51 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 275, 276 ГК України. При цьому, враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 4 761,26 грн, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині в зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. При цьому, колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника щодо відсутності обов`язку з оплати послуг постачання теплової енергії через невикористання теплової енергії, оскільки нараховування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року незалежно від обсягу спожитої теплової енергії. Крім того, відповідно до умов договору споживач взяв на себе обов`язок у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт. До 15 числа кожного року надавати теплопостачальній організації акт на промивання системи, акт гідравлічних випробуавань і акт готовності системи опалення до прийняття теплоносія (акт готовності до опалювального періоду) (п. 2.2.5 договору). Своєчасно проводити планово-попереджувальний ремонт трубопроводів, запірно-регулюючої арматури, тепловикористовуючого обладнання, приладів обліку енергії (п. 2.2.6 договору). Як встановлено судами обох інстанцій та зазначалося вище, на виконання умов договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013 позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, які відповідачем оплачені не були. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її повної оплати, відсутності обов`язку проведення повної оплати відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було. Укладений між сторонами у справі 27.11.2013 договір №6-208 сторонами змінений або розірваний не був, недійсним судом не визнавався, предметом судових розглядів не виступав, що, в свою чергу, свідчить про те, що його положення діють на даний час. Отже, відповідачем впродовж зміни тарифів виконавчим комітетом Луцької міської ради (2020-2021рр.) не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на визнання договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013 №6-208 недійсним в судовому порядку, в тому числі й шляхом подання зустрічного позову у даній справі, внесення змін до договору, не застосовано будь-яких заходів відносно встановлення тих чи інших обставин шляхом здійснення відповідних звернень, заяв до ДКП "Луцьктепло". Пунктом 6 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Сторони відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013 №6-208, погодили, що тарифи встановлюються нормативно - правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію. В даному випадку тарифи на відповідні послуги по оплаті теплової енергії встановлюються рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради. Відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2020 №517-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло", з 01 жовтня 2020 року вступили в силу нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Згідно даного рішення, ДКП "Луцьктепло" встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію за умовно-змінною та умовно-постійною частиною тарифу. Умовно-змінна частини тарифу - плата за фактично спожиту теплову енергію за даними лічильника теплової енергії. Ця плата нараховується лише під час Опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування теплової енергії в частині витрати на придбання природного газу та електроенергії. Умовно-постійна частина тарифу - плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата). Ця плата передбачає умовно-постійну частину економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до умовно-змінної частини тарифу (витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків). Обґрунтованість відповідних видатків перевірена та підтверджена при встановленні тарифу. Величина умовно-постійної частини залежить від теплового навантаження, яке вказане в договорі. Нараховування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії. Як встановлено судами обох інстанцій, відповідно до зазначеного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, для споживачів, в тому числі і для ТОВ "Третій регіон" з 01.10.2020 умовно-змінна частина становить 729,37 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 56811,24 грн/(Гкал/год) (без ПДВ). Також 01 лютого 2021 року виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №52-1 "Про встановлення скоригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло". Відповідно до вказаного рішення для ТОВ "Третій регіон" з 01.02.2021 умовно-змінна частина становить 1061,12 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 65636,99 грн/(Гкал/год) (без ПДВ). Таким чином, нарахування вартості наданих послуг з теплопостачання в цілому по особових рахунках ТОВ "Третій регіон" відповідають умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013 №6-208, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради та положенням чинного законодавства України. Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 1 158,43 грн інфляційних нарахувань та 309,13 грн відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку. Відповідно до п.5.4 договору, при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу. Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору, суд першої інстанції задоволив пеню в розмірі 31 784,79 грн за період з 01.12.2020 по 14.05.2021. При цьому, судом першої інстанції було враховано, що при пред`явленні відповідних вимог про стягнення суми пені, останні було обраховано з врахуванням положень ст.1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду в цій частині колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька. Остання є власником майна підприємства. Основним видом господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим юридичним особам міста Луцька. Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання". Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Зазначеною нормою встановлено, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання людиною, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів. Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме: 1) у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальним підприємством і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198) з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України; 2) у сфері житлово-комунальних/комунальних встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу), та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N

630. Тобто у контексті Закону України "Про теплопостачання" споживачем є власник, або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем, власник окремого приміщення (кінцевий споживач), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні/комунальні послуги. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що: комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Тобто кінцевий споживач, який уклав договір про житлово-комунальні послуги з власником чи балансоутримувачем отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, частина четверта статті 19, частина третя статті 24 Закону України "Про теплопостачання" містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб`єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб`єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно з положеннями Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). За змістом укладений договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, між теплопостачальним підприємством і власником приміщення, а не договором про надання житлово-комунальних послуг між власником та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово - комунальних послуг. Такий договір укладається на основі типового договору, затвердженого постановою КМУ №630 від 21.07.2005. З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії отримував теплову енергію, як товарну продукцію, та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги, а відтак на нього не поширюються ні норми Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" в чатині визначення розміру пені, ні норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національногобанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, апеляційний суд вважає, що ДКП "Луцьктепло" при цьому не врахувало положення ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", на що суд першої інстанції уваги не звернув, та як наслідок не надав цьому належної правової оцінки. Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.5.4. договору передбачена майнова відповідальність, колегія суддів визнавши розрахунок пені, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно з урахуванням приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшла висновку що до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 374,26 грн за період з 01.12.2020 по 14.05.2021. При цьому, у стягненні 30 410,53 грн пені слід відмовити, оскільки її нараховано та, відповідно, пред`явлено до стягнення безпідставно. Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п.п. 1,2,4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 19 липня 2021 року в частині стягнення пені прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, і неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на що, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково, а рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення пені скасувати частково, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволити частково у сумі 1 374,26 грн, у стягненні 30 410,53 грн пені - відмовити; в решті рішення залишити без змін. В зв`язку з частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, присуджений до стягнення з відповідача судовий збір у відповідності до ст.129 ГПК України, підлягає коригуванню з врахуванням розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 19 липня 2021 року у справі №903/352/21 в частині стягнення пені скасувати частково. Пункти 1,2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: "Позов задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" (с. Облапи, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 37706901) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 53 188,51 грн. основного боргу, 1 374,26 грн. пені, 1 158,43 грн. інфляційних втрат, 309,13 грн. трьох відсотків річних та 1 513,09 грн. витрат по сплаті судового збору. В позові в частині стягнення 30 410,53 грн пені - відмовити." В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" (с. Облапи, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 37706901) 1 197,90 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

6. Справу №903/352/21 повернути Господарському суду Волинської області. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В.