Постанова 4873 № 910/1904/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" вересня 2021 р. Справа№ 910/1904/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників сторін: від позивача: Пшесмецька Т.М. від відповідача: Мариніч Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 (повне рішення складено 30.06.2021) у справі № 910/1904/21 (суддя Марченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 3 087 894,83 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. В лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ята стража комплект» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 2 392 108, 38 грн основного боргу, 133 080, 96 грн інфляційних втрат, 364 796, 53 грн пені, 139 539, 66 грн 7 % штрафу, 58 369, 30 грн 3 % річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом). Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору від 20.06.2019 № 21016-2019/20-121-11-19-08304 «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова

133. Енергоблок №

5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження моніторингу і діагностики стану водно-хімічного режиму (ВХР) технологічних середовищ АЕС (верхній рівень (ВР). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража комплект» 2 392 108 грн 38 коп. основної заборгованості; 133 072 грн. 42 коп. втрат від інфляції; 58 369 грн 30 коп. 3% річних і 38 753 грн 25 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем документально підтверджено наявну у відповідача за договором заборгованість у сумі 2 392 108, 38 грн, яку відповідачем не було сплачено та належним чином не спростовано. В частині стягнення штрафу та пені суд послався на те, що оскільки обов`язок у відповідача перед позивачем за умовами договору є грошовим, а умовами договору не передбачено будь-яке нарахування штрафних санкцій щодо порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем підрядних робіт, то у позивача відсутнє право нарахування сум штрафних санкцій. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині відмови в позові про стягнення з відповідача 364 796, 53 пені та 139 539, 66 - 7 % штрафу, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що Господарський кодекс України не розрізняє яке саме зобов`язання має бути порушене для застосування визначених абз. 3 ч. 2 ст. 231 цим Кодексом штрафних санкцій, грошове чи негрошове. Водночас, норми Цивільного кодексу України (ст.ст. 546, 549, 551) передбачають, що за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання встановлюється неустойка у вигляді пені, а штраф не конкретизує вид зобов`язання - грошове чи негрошове, та може бути застосований в обох випадках. Таким чином, Господарський та Цивільний кодекси України врегульовують та обґрунтовують відповідальність учасників договірних відносин, якщо такі не визначені сторонами договору. Скаржник зауважує на тому, що у даному випадку договором не визначено і не врегульовано обсяг відповідальності відповідача за невиконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим є підстави для застосування відповідальності у відповідності до вимог чинного законодавства України. Таким чином, оскільки відповідачем порушені умови договору в частині оплати виконаних робіт, позивач вважає обґрунтованими свої вимоги про стягнення з відповідача на свою користь пені та штрафу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справу № 910/1904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1904/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/1904/21 до надходження даної справи з суду першої інстанції. Матеріали судової справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 25.08.2021. У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Ходаківської І.П. з 12.08.2021 по 28.08.2021 питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду було вирішено після виходу головуючого судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/1904/21 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 29.09.2021. У судове засідання 29.09.2021 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати оскаржене рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 364 796, 53 грн та 7 % штрафу в розмірі 139 539, 66 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржене рішення - залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору від 20.06.2019, укладеного між відповідачем та позивачем, останній як підрядник взяв на себе зобов`язання за дорученням відповідача як замовника виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПДК), роботи на об`єкті Підрозділу: «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м. Енергодар, Промислова

133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження моніторингу і діагностики стану водо-хімічного режиму (ВХР) технологічних середовищ АЕС (верхній рівень (ВР). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи», і передати виконані роботи замовнику у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та технічним вимогам (додаток №2 до Договору) (пункт 1.1 Договору). Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт за ним складає: 3 349 099,84 грн., окрім того ПДВ - 669 819,97 грн., разом 4 018 919,81 грн. (пункт 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 22.11.2019 №2). Пунктом 3.1 договору визначено наступні строки виконання робіт: липень 2019 року - 15.12.2020; закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в обсязі проектно-кошторисної документації та технічних вимог (додаток №2 до Договору) (пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 06.11.2019 №1). За положеннями пункт 4.1 договору підрядник щомісяця в строк до 20 числа надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) в 4 екземплярах; замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або надсилає мотивовану відмову від прийняття робіт. Відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підряднику протягом 120 днів з дати підписання довідки замовником. Пунктом 4.5 договору встановлено, що підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в ЄРПН, шляхом надіслання її на електронну адресу замовника «pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua» протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПК України; підрядник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання послуги, що надається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8. Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 01.02.2021; сторони встановили, що відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови договору застосовуються до взаємовідносин сторін, які виникли до його укладання, а саме з 24.06.2019 (пункт 14.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2019). На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем - прийнято без будь-яких зауважень підрядні роботи на загальну суму 3 339 340,48 грн., що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 1-21016-10, №2-21016-10, № 3-21016-10, № 4-21016-10, № 5-21016-10, № 6-21016-10, № 7-21016-10, № 8-21016-10, № 9-21016-10; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року № 607 (підписана 31.10.2019). Листом від 03.02.2021 №08-29/2572 позивач надіслав відповідачу акт звірки взаємних розрахунків за період 20.06.2019 - 15.01.2021, який було підписано обома сторонами. Згідно із зазначеним актом заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 392 108,38 грн. У зв`язку з наявною заборгованістю позивач направляв на адресу відповідача претензію від 20.07.2020 №20-07/2020-01 з вимогою сплатити наявну за укладеними сторонами договорами заборгованість, в тому числі і за договором від 20.06.2019, у загальній сумі 7 289 594,69 грн. Відповіддю на претензію від 18.08.2020 №28-22/17712 відповідач повідомив позивача про те, що із січня 2020 року державне підприємство «Гарантований покупець» постійно порушує терміни оплати за поставлену Підприємством електроенергію за укладеним договором, що призводить до дисбалансу фінансової стабільності виробника електроенергії та накопичення боргу; така заборгованість з оплати електричної енергії та надання відповідних послуг, вкрай негативно вплинула на фінансовий стан підприємства відповідача, для якого продаж електроенергії за ПСО - основне джерело надходження коштів; за фактом розподілу підприємством відповідача грошових коштів кредиторська заборгованість Відоклемленого підрозділу, зокрема, за договором у сумі 2 412 108,38 грн., буде невідкладно оплачена. Листом від 26.10.2020 №26-10/20-1 позивач запропонував відповідачу до 30.10.2020 скласти та узгодити графік погашення кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем. Згідно з бухгалтерською довідкою позивача від 03.02.2021 №03-02/2021-2 в період з 20.06.2019 до 03.02.2021 замовником за договором було сплачено 947 232,10 грн.; станом на 03.02.2021 заборгованість Підрозділу перед позивачем за договором складає 2 392 108,38 грн, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. За приписами ст. 886 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем виконано, а відповідачем - прийнято без будь-яких зауважень підрядні роботи на загальну суму 3 339 340,48 грн., що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 392 108,38 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків за період 20.06.2019 - 15.01.2021, бухгалтерською довідкою позивача від 03.02.2021 № 03-02/2021-2 та не заперечується відповідачем. За таких обставин обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та річних, перерахунок яких правомірно здійснено судом. В частині заявлених до стягнення штрафу та пені судом встановлено, що їх сплату не передбачено укладеним між сторонами договором. При цьому за положеннями ст. 886 ЦК України за невиконання або неналежне виконання замовником зобов`язань за договором він повинен сплатити підряднику неустойку, встановлену договором або законом. Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; - якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; - якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17. З урахуванням зазначеного вище, а також того, що зобов`язання відповідача з оплати здійснених робіт є грошовим, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові в частині вимог про стягнення штрафу та пені. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/1904/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" - без задоволення. Судові витрати. 29.09.2021 до початку судового засідання позивачем подано до суду клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 14 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У судовому засіданні 29.09.2021 представник позивача підтримав зазначене клопотання і просив здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, пославшись на помилку у клопотанні в частині вказаної суми. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав. Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог. Таким чином, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави присуджувати скаржнику, як стороні, не на користь якого ухвалено рішення, судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу, у суду відсутні. У зв`язку з цим, суд відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Отже судові витрати покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі №910/1904/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект". Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража комплект" про стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Матеріали справи № 910/1904/21 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 04.10.2021. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова С.В. Владимиренко