Постанова Київський апеляційний суд № 753/21959/20

Справа № 753/21959/20 Головуючий 1 інстанція- Курічова В.М. Провадження № 22-ц/824/10353/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 04 жовтня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргуза надані послуги з водопостачання і водовідведення,- в с т а н о в и в: У грудні 2020 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал»звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносини) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання виконавцем ПАТ «АК «Київводоканал», на даний час перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал», послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа власник або квартиронаймач жилого приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього Договору. А відмова споживачавід отримання цих послуг має бути оформлена письмово та направлена до АК «Київводоканал» для оформлення припинення їх надання. Вказував, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає у квартирі АДРЕСА_1 і за вказаною адресою отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки після розміщення в газеті повідомлення та договору жодних заяв або повідомлень на адресу АК «Київводоканал» про відмову від надання зазначених послуг від відповідача не надходило. При цьому відповідач в порушення вимог закону та умов договору не проводить оплату спожитих послуг, внаслідок - 2 - чого за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2020 року у нього виникла заборгованість у розмірі 13572,21 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням 3 % річних у розмірі 952 грн., інфляційних втрат у розмірі 2196,83 грн., а також внесок за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 8,48 грн. У зв`язку з наведеним просив стягнути із відповідача на його користь 16729,52 грн. боргу та судові витрати у розмірі 2102 грн. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19 квітня 2021 року узадоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про недоведеність споживання відповідачем послуг за місцем його проживання. Суд не врахував, що відповідач зареєстрований і мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , а тому є безпосереднім споживачем послуг з водопостачання і водовідведення, що надаються позивачем. Відповідно до п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМ України № 207 від 02 березня 2016 року, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, що у свою чергу свідчить про обгрунтованість вимог. Висновки суду про те, що публікація позивачем повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення не свідчить про виникнення договірних відносин між сторонами, суперечать ст.634 ЦК України, ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та висновкам Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17. Вказує, що при подачі позову не було повідомлено суд про укладення між сторонами по справі письмового договору про надання послуг від 15 липня 2020 року, який просить врахувати при ухваленні рішення. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками двічі, 02 липня 2021 року та 10 серпня 2021 року, направлялася судом на адресу відповідача, обидва рази судові повідомлення повернуті з відміткою пошти «за терміном зберігання». Відомості про наявність у відповідача засобів телефонного зв`язку чи електронної пошти відсутні. Отже, апеляційним судом дотримано встановлені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення відповідача про здійснення апеляційного перегляду даної справи, а неотримання відповідачем кореспонденції зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо її отримання та не залежать від суду. За таких обставин, суд вичерпав можливість повідомлення відповідача у встановлений спосіб, а відтак прийшов до висновку про можливість розгляду справи з метою дотримання розумних строків розгляду справи та рівноваги у інтересах сторін і дотримання права ПрАТ «АК «Київвводоканал» на розгляд справи упродовж розумного строку, встановленого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 16729,52 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою - 3 - передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд виходив із відсутності в матеріалах справи договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який би був підписаний відповідачем ОСОБА_1 , а розміщення ПрАТ «АК «Київводоканал» повідомлення у газеті «Хрещатик» № 110(4510) про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення та змісту договору не свідчить про наявність договірних відносин між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 . Також, суд керувався тим, що позивач не визначив правового статусу квартири та її власника/користувача, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості про оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 . Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, які не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Висновки суду про те, що розміщення позивачем повідомлення у газеті «Хрещатик» № 110(4510) про публічний договір (оферту) щодо надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення та змісту договору не свідчить про виникнення договірних відносин між сторонами є помилковими. Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносини) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. - 4 - Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до частин 1 і 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинен бути повним і беззастережним. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні. За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом. Зокрема, згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму вчинення правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Водночас згідно ч.3 ст.205 ЦК України мовчання, як форма вираження волі сторони до вчинення правочину, може мати місце у випадках, встановлених договором або законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносини) покладає на споживача обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1 і 5 ч.3 ст.20 Закону). Наведені приписи закону свідчать про обов`язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17, де скасовуючи судові рішення про відмову у стягненні боргу за надані комунальні послуги та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. - 5 - У справі, що переглядається, встановлено, що ПрАТ «АК «Київводоканал» у якості пропозиції споживачам укласти договір опублікувало в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) від 05 серпня 2014 року повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання ПрАТ «АК «Київводоканал», послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведеннята опублікувало текст цього договору. Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа власникабо наймач жилого приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами водопостачання та водовідведення, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього договору. А відмова споживачавід отримання цих послуг має бути оформлена письмово та направлена до АК «Київводоканал» для оформлення припинення їх надання. Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Встановивши те, що протягом місяця з дня опублікування позивачем у засобі масової інформації повідомлення та договору відповідач ОСОБА_1 про свою відмову укласти договір про надання послуг водопостачання та водовідведення у письмовому вигляді не направив, а тому вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору, місцевий суд зробив необгрунтований висновок про відсутність договірних відносин між сторонами та відмову в задоволенні позову з цих підстав. Це по-перше. По-друге, висновки суду про відсутність підстав для стягнення боргу суперечать п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, незалежно від наявності чи відсутності договору про надання послуг. Такий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, хоча у ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані такі послугита не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (п.п.19-20). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16щодо обов`язковості сплати комуальинх послуг незалежно від наявноті договору. - 6 - Окрім того, колегія суддів вважає помилковими посилання суду у рішенні на те, що невизначення позивачем правового статусу квартири та її власника/користувача унеможливлює вирішення даного спору. Таке суперечить положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який покладає обов`язок сплати саме на споживача цих послуг. Як вище вказувалося, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі, що стверджується довідкою з електронного реєстру ТГ м.Києва (а.с.22), а відтак є споживачем послуг водопостачання і водовідведення, що свідчить про його обов`язок сплати за надані послуги. Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з неправильним застсуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів. Згідно положень ч.3 ст.20 вказаного Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно п.2 ст.5 якого комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Судом встановлено, щовідповідач зареєстрований і мешкає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.22). Позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» надає відповідачу за вказаною адресою послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої водина підставі договору приєднання (ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Відповідна інформація про надання позивачем послуг послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та договір про надання таких послуг опубліковано в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) від 05 серпня 2014 року (а.с.7). При цьому апеляційний суд враховує відсутність у справі доказів про письмову відмову відповідача укласти публічний договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, як і відсутність належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не користується послугами водопостачання та водовідведення або уклав договір з іншим виконавцем послуг, а тому відповідач вважається таким, що прийняв оферту і зобов`язаний сплачувати вартість послуг водопостачання та водовідведення, які надає позивач. Окрім того, 15 липня 2020 року між сторонами укладено письмовий договір № 0014183 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення квартири АДРЕСА_1 , копія якого додана до апеляційної скарги (а.с.50). Також судом встановлено, що відповідач не оплачує надані послуги в результаті чого за період із 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2020 року у нього виникла заборгованість у розмірі 13580,69 грн. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За таких обставин, враховуючи, що неоплата відповідачем наданих послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення порушує права позивача як надавача цих послуг, які підлягають до захисту, суд стягує з відповідача на користь позивача борг за надані комунальні послуги з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних. У зв`язку скасуванням рішення і задоволенням апеляційної скарги відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати по сплаті судового збору. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволити. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 квітня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити. - 8 - Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м.Київ, вул.Лейпцизька 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) борг за надані комунальні послуги у розмірі 16729 гривень 69 коп. та судовий збір у розмірі 5255 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: