Постанова Київський апеляційний суд № 760/10707/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2021 року м. Київ Справа № 760/10707/20 Провадження № 22-ц/824/9911/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 29 вересня 2021 року Повний текст постанови складено 30 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданої адвокатом Пропадущим Андрієм Васильовичем на рішення Солом`янськогоо районного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі ј частини заробітку відповідача щомісячно на її утримання від дня звернення із позовною заявою до суду та до досягнення їх сином трьох років. У позовній заяві посилається на те, що 15.10.2016 року між сторонами укладено шлюб, під час перебування в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася їх донька - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син - ОСОБА_4 . Вказує в позові на те, що відповідач участі в утриманні дітей не приймає, їх вихованням не займається, матеріальної допомоги не надає. Діти перебувають на утриманні матері, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та отримує кошти в розмірі 860,00 грн., яких недостатньо для забезпечення та утримання дітей та її проживання. Одночасно із цим позовом позивач звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи з 12 травня 2020 року до досягнення їх сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача адвокатом Пропадущим А.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів що підлягає стягненню з 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця до 1/12 частини заробітку (Доходу) платника аліментів щомісяця, посилаючись на те, рішення суду винесено при неповному з`ясуванні обставин справи та з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить врахувати, що відповідно до судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 14.05.2020 року по справі №760/10703/20 з 12.05.2020 року 1/3 частину заробітку (доходів) відповідач сплачує на користь позивача, в якості аліментів на малолітніх дітей. Зазначає, що відповідач отримав у подарунок квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , від своєї тітки ОСОБА_5 , яка наразі перебуває на його утриманні та потребує постійного амбулаторного лікування, гіпотензивні препарати, протисудомні, серцеві знеболюючі та інші), а також засоби індивідуальної гігієни. У зв`язку з тим, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні, він виїхав з власної квартири та почав винаймати іншу квартиру по договору оренди, за що сплачує 5000,00 грн. щомісячно. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 жовтня 2016 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 4). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 5, 6). Відповідно до довідки № 385, виданої 24.12.2019 року директором Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Ліцей №100 «Поділ» Подільського району м. Києві, ОСОБА_1 працює в Ліцеї № 100 «Поділ» та з 30.05.2018 року по теперішній час, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (а.с. 7). Позивач просила стягувати з відповідача аліменти на її утримання в розмірі ј його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення їх сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , трьох років. За положеннями ч. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України, право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 цього Кодексу дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. У позовній заяві позивач зазначила, що відповідач працює на посаді судового експерта у державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Відповідач не заперечував щодо сплати аліментів на утримання позивача, разом з тим, не погоджується з заявленим розміром. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Вбачається, що судовим наказом Солом`янського районного суду м.Києва від 14.05.2020 року по справі №760/10703/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги обставини відповідача щодо перебування на його утриманні ОСОБА_5 , так як відповідачем не додано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження зазначеної обставини. Разом з тим, суд вірно врахував, що, хоча відповідач володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , разом з тим, як вбачається з доданих доказів, а саме: копії договору оренди квартири, ОСОБА_2 проживає за іншою адресою. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. За таких обставин позивач має право на утримання від відповідача до досягнення їх сином трьох років, оскільки на її утриманні перебувають діти. Суд враховує матеріальне становище платника, який є особою працездатного віку, має аліментні зобов`язання щодо утримання малолітніх дітей, інших утриманців не має. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, суд вірно врахував матеріальне становище платника, який є особою працездатного віку, має аліментні зобов`язання щодо утримання малолітніх дітей, інших утриманців не має. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданої адвокатом Пропадущим Андрієм Васильовичем - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна