Постанова 4811 № 943/1535/20

Справа № 943/1535/20 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О. Провадження № 22-ц/811/2186/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м.Львів Справа №943/1535/20 Провадження № 22ц/811/2186/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю ОСОБА_1 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Буського районного суду Львівської області, постановлену у м.Буську 23 березня 2021 року у складі судді Шендрікової Г.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Ожидівської сільської ради про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та визнання права на приватизацію земельної ділянки,- встановив: 18 серпня 2020 року позивач звернулася з цим позовом. Ухвалою Буського районного судом Львівської області від 1 березня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду. 1 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відшкодування судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 12 березня 2021 року ОСОБА_3 подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. В обгруднування цього клопотання посилається на те, що вона ( ОСОБА_3 ) є інвалідом ІІ групи, та звільнена від сплати судового збору. Зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому просить у суд відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 23 березня 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувать Буського районного суду Львівської області, яким винесено відповідне рішення, на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 135 грн. шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок в банківській установі. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 . Проситьскасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про стягнення з позивача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Вказує, що 14 вересня 2020 року між ним ( ОСОБА_2 ) та адвокатом Яцуляк Т.Р. укладено договір про надання правової допомоги № б/н. Відповідно до додатку до договору, переліку наданих послуг та калькуляції виконання робіт. Зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ним подано квитанції до прибуткового касового ордеру від 14 вересня 2020 року про сплату ним 10 000 грн., від 21 січня 2021 року про сплату ним 10 000 грн. та від 1 березня 2021 року про сплату 5 000 грн. за надання правничої допомоги у справі. Вказує, що надані квитанції до матеріалів заяви підтверджують надання адвокатом Яцуляк Т.Р. йому (відповідачу) правової допомоги при розгляді справи. 14 вересня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно ч. 1 ст. 60 цього Кодексу, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку. Згідно із ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно із ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Згідно рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. До правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо. Згідно із ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Згідно постанови Верховного Суду від 3 травня 2018 року якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц не тільки підтверджені мають бути витрати, а в розрахунок необхідно брати сукупність всіх обставин розгляду справи: тривалість, обсяг робіт проведених адвокатом щодо складання процесуальних документів та кількості судових засідань. Встановлено, що 14 вересня 2020 року між ОСОБА_2 та адвокатом Яцуляк Т.Р. укладено договір про надання правової допомоги № б/н. Відповідно до додатку до договору, переліку наданих послуг та калькуляції виконання робіт, загальна вартість наданих послуг складає 35 000 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, долучено квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 14 вересня 2020 року про сплату 10 000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 21 січня 2021 року про сплату 10 000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 1 березня 2021 року про сплату 5 000 грн. за надання правової допомоги у цій справі. Долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом Яцуляк Т.Р. правової допомоги відповідачу при розгляді справи № 943/1535/20. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалою суду від 1 березня 2021 при залишенні позову без розгляду не було вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу. ОСОБА_2 підтвердив надані йому адвокатські послуги належними засобами доказування. Встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, відтак звільнена від сплати судового збору. Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 з наступними змінами і доповненнями «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком. Є встановленим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом ІІ групи загального захворювання. Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 компенсація у цивільних справах витрат, які пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи не можуть перевищувати 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи. Згідно довідки про рух справи в інтересах ОСОБА_2 , представленої адвокатом Яцуляк Т.Р., вбачається, що таких сукупних дій було сім. Прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлюється Законом України «Про державний бюджет України». Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлено в розмірі на 1 січня 2021 року - 2270 грн. Виходячи з встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, такі витрати мають становити за сукупність дій 1 135 грн. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відшкодуванню підлягають витрати в розмірі 1 135 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 в банківській установі. Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований процесуальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду відсутні. Керуючись ст. ст. 141, 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 5 жовтня 2021 року. Головуючий Судді