Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10494/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10494/20 пров. № А/857/12924/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (головуючого судді Кузана Р.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 17 год. 37 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 31.05.2021) у справі № 380/10494/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18.11.2020 звернулася в суд з позовом до Львівської обласної прокуратури в якому просить визнати протиправною відмову відповідача в переведенні її із займаної посади прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на посаду прокурора Львівської обласної прокуратури та зобов`язати відповідача працевлаштувати її, шляхом переведення на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року задоволено позов повністю. Не погодившись з прийнятим рішенням Львівська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відповідно до п.18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 (далі Закон №113-ІХ) у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - па посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому, переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». Також мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом № 113-ІХ. Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Вказане підтверджується поданням позивачкою заяви про переведення па посаду прокурора в обласній прокуратурі у випадку успішного проходження всіх трьох етапів атестації та про намір пройти атестацію. Водночас, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 відповідно до додатку № 2 до протоколу №8 першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання і не була допущена до проходження наступного етапу атестації. Зазначає, що норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону №113-ІХ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. Разом з тим, посилання позивача на гарантії для одиноких матерів, визначені ст.184 КЗпП України, також є безпідставними, оскільки наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 ні Львівською обласною прокуратурою, ні прокуратурою Львівської області не видавався, а наказом керівника обласної прокуратури №1726к від 11.09.2020 на підставі ст.11 Закону України «Про прокуратуру», п.п.3, 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, враховуючи наказ Генерального прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 №414 та відповідно до вимог ст.29 КЗпП України, ОСОБА_1 тимчасово визначено з 11.09.2020 робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури і їй визначено службові обов`язки, з якими позивач ознайомлена. Вказане свідчить, що трудові відносини Львівської обласної прокуратури з позивачем на даний час не припинено. ОСОБА_1 направила до апеляційного суду пояснення до справи в порядку статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України долучивши до нього копії рішень судів. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи прокурор Цинайко Н.І. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є вдовою та має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_3 12.11.2009, а з 19.08.1996 відповідно до наказу №450 від 27.07.1996 працює в Прокуратурі Львівської області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1998 (а.с.15-22). Відповідно до наказу керівника Прокуратури Львівської області від 23.07.2018 №1302к ОСОБА_1 працює на посаді прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області. 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким, зокрема, передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур. Наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, обласні прокуратури, в тому числі Прокуратуру Львівської області в Львівську обласну прокуратуру. Відповідно до Наказу Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020. ОСОБА_1 подано заяву про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію. За результатами проходження позивачкою атестації, Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 10.04.2020 прийнято рішення №286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Згідно з вказаним рішенням позивачка за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, а тому не допущена до етапу проходження співбесіди. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №380/6254/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів від 10.04.2020 № 286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки. Наказом Львівської обласної прокуратури №1726к від 11.09.2020 тимчасово визначено ОСОБА_1 з 11.09.2020 робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури та закріплено її за Відділом представництва інтересів держави в бюджетній сфері. На виконання вказаного наказу, керівником управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури затверджено службові обов`язки працівників, яким тимчасово визначено робоче місце в управлінні (а.с.62-64), зокрема вивчення якості, вмотивованості, повноти та обґрунтованості документів, що надходять із місцевих прокуратур; підготовка проектів листів, запитів, позовів, скарг на судові рішення, заяв, відзивів на позовні заяви тощо; аналіз та узагальнення роботи з питань представницької діяльності на певних напрямках та підготовка проектів довідок, узагальнень з цих питань та інші. ОСОБА_1 11.09.2020 звернулась до керівника Львівської обласної прокуратури із заявою, в якій, з урахуванням вимог ст.184 КЗпП України, просила перевести її на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді або рівнозначну посаду у іншому відділі Львівської обласної прокуратури. За результатами розгляду вказаної заяви Львівська обласна прокуратура листом №07-154вих-20 від 05.10.2020 повідомила позивачку, що згідно з рішенням першої кадрової комісії №286 від 10.04.2020 ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, що є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення прокурора на підставі п.9 ч.1 с.51 Закону України «Про прокуратуру». Водночас повідомлено, що на даний час ОСОБА_1 не звільнена та перебуває на посаді прокурора відділу організації представництва інтересів держави в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області. Зазначив, що підстав для переведення ОСОБА_1 із займаної посади на посаду прокурора відділу Львівської обласної прокуратури, передбачених вимогам чинного законодавства, не встановлено. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно із статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством. З 25.09.2019 набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон №113-ІХ). Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі і до КЗпП України. Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус», та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (із змінами і доповненнями) (далі Закон №1697). Статтею 5 Закону №1697 передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Згідно статті 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується, зокрема особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Нормами статті 17 Закону №1697 передбачено, що прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Керівник обласної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної обласної прокуратури та керівниками окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Аналіз вказаних норм спеціального законодавства дає підстави вважати, що визначених процесуальними та іншими законами повноважень прокурор набуває лише після призначення на відповідну посаду. При цьому, приймати відповідні рішення та виконувати завдання та функції прокуратури прокурор може лише перебуваючи на відповідній посаді. Статтею 38 Закону №1697 передбачено порядок переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури. Відповідно до цієї статті прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня. Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Водночас, частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ дію статті 38 Закону №1697 зупинено до 01.09.2021. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, Законом №1697, як спеціальним Законом, що регулює статус прокурора, не було визначено особливого порядку переведення прокурорів. В той же час, стаття 32 КЗпП України передбачає загальний порядок переведення працівника на іншу роботу та зміни істотних умов праці. При цьому, як вже зазначалось, вказаною нормою передбачено, що переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Отже, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин було зупинено дію норм спеціального законодавства, якими регулюється порядок переведення прокурорів, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства, якими не передбачено особливого порядку чи умов переведення прокурорів на іншу посаду. Водночас, частиною 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з частиною 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови, зокрема, прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Частиною 9 статті 51 Закону №1697 передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Таким чином, колегія суддів вказує на те, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі № 813/6512/15. Судом встановлено, що рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №286 від 10.04.2020 ОСОБА_1 визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію. Згідно з частиною 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №380/6254/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів від 10.04.2020 №286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Вказане судове рішення набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Щодо наявності підстав перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Прокуратури Львівської області та її правового статусу суд зазначає таке. Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 визначено 02.01.2020. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Відповідно до наказу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи Львівської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року. Як видно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ Прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури) залишився незміннім: 02910031, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду. 11.09.2020 Львівською обласною прокуратурою видано наказ №1726к, яким прокурору відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Львівської області Крукеницькій Л.В. з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури. Таким чином, позивач не звільнена з займаної посади, відтак відповідачем не порушено норми частини 3 статті 184 КЗпП України в частині заборони звільнення з займаної посади одиноких матерів. Водночас, зі змісту визначених позивачці службових обов`язків суд встановив, що ОСОБА_1 фактично не наділена повноваженнями прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки не переведена на посаду прокурора в Львівській обласній прокуратурі, також в наказі №1726к від 11.09.2020 не вказано конкретного періоду, протягом якого позивачці визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури. Суд враховує, що норми КЗпП України не містять визначення поняття «робоче місце». Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України). З огляду на вказане, визначення робочого місця ОСОБА_1 в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури повинно обов`язково бути пов`язано з призначенням її на відповідну посаду, оскільки прокурор, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, та має визначене робоче місце, відповідно повинен виконувати і певні обов`язки, визначені Законом №1697, а також отримувати за свою працю винагороду у розмірі встановленому чинним законодавством. В контексті зазначених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд зазначає, що визначення ОСОБА_1 , як прокурору Прокуратури Львівської області, тимчасового робочого місця у Львівській обласній прокуратурі без переведення її на відповідну посаду, не наділяє її повноваженнями прокурора, визначеного процесуальними законами та Законом №1697. Як встановлено судом, позивачка 11.09.2020 зверталась із заявою на ім`я керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 задля вирішення питання про призначення (переведення) її на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави в бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури. Листом Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 № 07-154вих-20 позивачку повідомлено, що вона не звільнена з займаної посади, однак перевести (призначити) її на посаду прокурора відділу в Львівській обласній прокуратурі можливо лише у разі успішного проходження нею атестації. Водночас, суд враховує, що ані наказ Львівської обласної прокуратури №1726к, ані лист відповідача від 05.10.2020 № 07-154вих-20 не містять належного правового обґрунтування підстав та строків визначення позивачу робочого місця без призначення її на посаду прокурора. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Апеляційний суд вважає, що за наявності передбачених частиною 3 статті 184 КЗпП України гарантій щодо неможливості звільнення позивачки з займаної посади, продовження з нею трудових відносин у спосіб визначення робочого місця в Львівській обласній прокуратурі без переведення її на відповідну посаду прокурора у цій прокуратурі, не передбачено чинним трудовим законодавством, а також нормами Закону №1697-VII і така правова невизначеність щодо статусу прокурора Крукеницької Л.В. та неможливість здійснення нею повноважень прокурора за посадою обмежує її права на здійснення професійної діяльності, а тому дії Львівської обласної прокуратури щодо відмови в переведенні її на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі є протиправними з чим погоджується колегія суддів, однак слід змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, а саме слід зобов`язати Львівську обласну прокуратуру вирішити питання щодо переведення ОСОБА_1 , на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду, в іншій частині оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частин 2 та 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції, вказане рішення підлягає зміні та в решті залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 380/10494/20 змінити, резолютивну частину рішення, а саме абзац 3 резолютивної частини рішення суду викласти: Зобов`язати Львівську обласну прокуратуру вирішити питання щодо переведення ОСОБА_1 , на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду. У решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 05.10.2021