Постанова 4856 № 560/868/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/868/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 22 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представника позивача: Бейлика А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради, комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" про визнання незаконим та скасування рішення, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області, Хмельницької міської ради, комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" про визнання незаконним Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницькою, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 №29; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності"; стягнення з Хмельницької міської ради моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн; стягнення з виконавчого комітету Хмельницької міської ради моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн; зобов`язання комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" повернути демонтовану тимчасову споруду - Лавку-автопричіп площею 8,0 кв.м. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року закрито провадження в частині позовної вимоги про зобов`язання комунального підприємства "Хмельницькбудзамовник" повернути демонтовану тимчасову споруду - Лавку-автопричіп площею 8,0 кв.м. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково; визнано протиправним та нечинним Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затверджений рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницького, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 №29"; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності"; стягнуто на користь ОСОБА_1 3000,00 грн (три тисячі гривень) моральної шкоди з виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 та Хмельницька міська рада оскаржили його в апеляційному порядку. Позивач в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає про те, що як незаконні дії Хмельницької міської ради щодо прийняття Порядку демонтажу (який визнаний неправомірним та нечинним), так і незаконні дії виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо прийняття рішення про демонтаж тимчасової споруди призвели до фактичного зупинення підприємницької діяльності майже на цілий рік. Усе вищевказане постійно викликало та викликає у ОСОБА_1 занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, негативні переживання, що призводить до його постійних страждань. Водночас, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, тому рішення підлягає зміні та скасуванню в частині стягнення моральної шкоди з виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області та Хмельницької міської ради. Відзиви відповідачів на апеляційну скаргу позивача на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходили, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Хмельницька міська рада в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає про те, що аналіз регуляторного впливу та проект оскаржуваного Порядку оприлюднені у газеті "Проскурів" та розміщені на сайті Хмельницької міської ради як додаток до проекту рішення "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території міста Хмельницького". Крім того, з урахуванням положень пп.7 п. "а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування має повноваження приймати акти, які з метою належного урядування покликані впорядковувати відносини на території повноважень відповідного органу місцевого самоврядування, а виконавчий комітет уповноважений на прийняття рішень про демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Апелянт також зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував наявність договірних відносин з позивачем, зокрема, відповідно до пункту 4.4.7 договору № 13-П про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 13.02.2019, термін дії якого закінчився 18.03.2019, після закінчення строку дії договору, або у разі анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди сервітуарія, він зобов`язаний припинити користуватися територією та демонтувати тимчасову споруду. Відзиви позивача та інших відповідачів на апеляційну скаргу Хмельницької міської ради на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходили, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив її задовольнити, апеляційну скаргу Хмельницької міської ради просив залишити без задоволення. Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2013 Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування видало ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди лавки-автопричепу площею 8,0 кв.м, що знаходиться по проспекту Миру, в районі транспортної зупинки "Сілістра". Документ, який засвідчує право на землекористування - рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08.07.2010 №872. Рішенням 8 сесії від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницького, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 №29" Хмельницька міська рада затвердила Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій. Рішенням від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" виконавчий комітет Хмельницької міської ради вирішив демонтувати тимчасову споруду лавку-автопричіп для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , яка розміщена по АДРЕСА_1 ), доручив комунальному підприємству в присутності представників управління архітектури та містобудування, управління екології та контролю за благоустроєм міста, управління торгівлі в строк до 10.02.2020 здійснити демонтаж зазначеної тимчасової споруди. Рішенням від 28.01.2020 у справі №560/4072/19 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів здійснити продовження ОСОБА_1 строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності "Лавки-автопричепу" площею 8,0 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_2 в районі транспортної зупинки "Сілістра". На виконання рішення суду від 28.01.2021 Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів продовжило ОСОБА_1 строк дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності до 06.01.2021. 31.01.2020 комунальне підприємство "Хмельницькбудзамовник" здійснило демонтаж тимчасової споруди лавки-автопричепу, яка належить ФОП ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт. Вважаючи Порядок №55 та рішення від 23.01.2020 №42 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги в частині про визнання незаконним Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, суд першої інстанції виходив з того, що регуляторний акт "Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій" затверджений без аналізу регуляторного впливу, експертного висновку регуляторного впливу та належного оприлюднення його тексту в друкованих виданнях. Крім того, оскаржуваний Порядок №55 не відповідає положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №244. Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржуване рішення прийняте від 23.01.2020 №42 на підставі Порядку №55, тому його також слід визнати протиправним та скасувати. При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відповідач позбавив позивача можливості використовувати своє майно (лавку-автопричіп) для зайняття підприємницькою діяльністю, що спричинило позивачу моральну шкоду, яку суд оцінив у 3000,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно з ч.12 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Ст.4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Принципами державної регуляторної політики є: - доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; - адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; - ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; - збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; - передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; - прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону №1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання. П.1 ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами. Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Згідно з ч.3 ст.15 Закону №2939-VI проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону № 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Ст.34 Закону № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу). Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад. На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу. Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки. Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону. Висновки відповідальної постійної комісії та пропозиції уповноваженого органу передаються для вивчення до постійної комісії, до сфери відання якої належить супроводження розгляду проекту регуляторного акта у відповідній раді (далі - головна постійна комісія), за винятком випадків, коли відповідальна постійна комісія є головною постійною комісією. При представленні на пленарному засіданні сесії ради проекту регуляторного акта голова відповідальної постійної комісії доповідає висновки цієї постійної комісії про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону, а також пропозиції уповноваженого органу разом з рішенням постійної комісії щодо їх врахування. Згідно зі ст.33 Закону № 1160-IV у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект. За мотивованим поданням депутата ради, постійної комісії ради, голови районної або обласної ради відповідальна постійна комісія може прийняти рішення про забезпечення підготовки в порядку, встановленому частинами другою та третьою статті 34 цього Закону, експертного висновку щодо регуляторного впливу проекту регуляторного акта, внесеного цим депутатом ради, постійною комісією ради, головою районної або обласної ради. У цьому разі аналіз регуляторного впливу не готується, а експертний висновок щодо регуляторного впливу готується відповідно до вимог статті 8 цього Закону. У разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону № 1160-IV оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові. Ст.36 Закону № 1160-IV передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: - відсутній аналіз регуляторного впливу; - проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав про те, що Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затверджений рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 (далі - Порядок №55), є регуляторним актом, тому на нього поширюються положення Закону № 1160-IV. В обґрунтування апеляційної скарги Хмельницька міська рада зазначає про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону № 1160-IV, оскільки аналіз регуляторного впливу та проект оскаржуваного Порядку був оприлюднений у газеті "Проскурів" та розміщені на сайті Хмельницької міської ради як додаток до проекту рішення "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території міста Хмельницького". Судом встановлено, що у газеті "Проскурів" №24 від 23.06.2016 міститься повідомлення про оприлюднення регуляторного акта - рішення сесії міської ради "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території м. Хмельницького". П.6 оприлюдненого проекту передбачено затвердити Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій (додаток №4). Крім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав копію аналізу впливу регуляторного акта проекту рішення міської ради "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території м. Хмельницького" (а.с.105-107) та протокол громадських слухань проекту рішення міської ради "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території м. Хмельницького" (а.с.102-104), в яких серед іншого розглядався Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій. Рішення Хмельницької міської ради "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території м. Хмельницького" затверджене 22.03.2017. Водночас, оскаржуваний Порядок №55 затверджено рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до Правил благоустрою міста Хмельницького, затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 25.06.2014 №71, із внесеними змінами рішеннями міської ради від 24.12.2014 №22, від 04.07.2018 №29". Тобто Порядок №55, що оскаржується, прийнятий не як додаток до рішення Хмельницької міської ради "Про впорядкування розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій на території м. Хмельницького", а як додаток до іншого рішення Хмельницької міської ради. Зважаючи на вищенаведене, надані відповідачем документи не підтверджують дотримання вимог Закону № 1160-IV щодо підготовки аналізу регуляторного впливу та оприлюднення проекту безпосередньо Порядку №55. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що регуляторний акт - Порядок №55 затверджений без аналізу регуляторного впливу та належного оприлюднення його тексту в друкованих виданнях, тобто з порушенням ст.ст.8, 35 Закону №1160-IV. В апеляційній скарзі Хмельницька міська рада зазначає про те, що з урахуванням положень пп.7 п. "а" ст.30 Закону № 280/97-ВР з метою впорядкування відносин відповідач має повноваження приймати акти, в тому числі і Порядок демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій. Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пп.7 п."а" ч.1 ст.30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 07.10.2019 у справі №705/6569/16-а, правовідносини у якій виникли з аналогічних підстав, Верховний Суд зазначив наступне: "Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою. Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд". Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Хмельницької міської ради відсутні повноваження для прийняття Порядку №55. Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі по тексту - Порядок №244). Згідно з п.2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється. П. 2.13 Порядку №244 передбачено, що при оформленні паспорта прив`язки тимчасової споруди забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком. Відповідно до п. 2.14 Порядку №244 паспорт прив`язки тимчасової споруди не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається. Згідно з п.2.3, 2.6 та 2.11 Порядку №244 перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення тимчасової споруди. Стосовно додатка 1 до цього Порядку, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом від 21.02.2012 №7/14-2737 роз`яснило, що така інформація наводиться у випадках, коли заявник уже є власником земельної ділянки і має намір розмістити тимчасову споруду саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов`язковим. Отже, для розміщення тимчасової споруди за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду в постанові від 12.06.2018 справа №905/1552/16. Таким чином, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок №244 не містять приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, та укладення будь-яких договорів щодо встановлення тимчасової споруди. Водночас, п. 2.4 Порядку №55 передбачено, що паспорт прив`язки ТС анулюється Управлінням архітектури та містобудування у наступних випадках: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; надання недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання паспорта прив`язки ТС/ТК; переобладнання ПТС на СТС шляхом знімання колес тощо; у разі невнесення "Сервітуарієм" плати за користування особистим строковим сервітутом протягом трьох календарних місяців підряд; будівництво фундаменту, капітальних стін ТС/ТК, інших об`єктів на об`єкті благоустрою; припинення дії договору щодо розміщення ТС/ТК. Тобто, Порядок №55 для розміщення особою тимчасової споруди, окрім наявності паспорту прив`язки, передбачає необхідність укладання договору про розміщення тимчасової споруди та укладання сервітуту. При цьому у разі відсутності вказаних документів споруда вважається самовільно встановленою та підлягає демонтажу. Таким чином, оскаржуваний Порядок №55 не відповідає Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №244. Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання нечинним та скасування Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженого рішенням 8 сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55. Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності", колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №560/4072/19 зобов`язано Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів здійснити продовження ОСОБА_1 строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності "Лавки-автопричепу" площею 8,0 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_2 в районі транспортної зупинки "Сілістра". При цьому оскаржуване рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" прийнято 23.01.2020, тобто під час судового оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у продовженні строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди, коли дійсність паспорта прив`язки ТС була спірною. Крім того, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" прийняте в тому числі на підставі Порядку №55, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його скасування. Також суд враховує, що рішенням від 28.01.2020 у справі №560/4072/19 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів здійснити продовження ОСОБА_1 строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності "Лавки-автопричепу" площею 8,0 м.кв., розташованого за адресою АДРЕСА_2 в районі транспортної зупинки "Сілістра". Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення з виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області 30 000 грн моральної шкоди та стягнення з Хмельницької міської ради 30 000 грн моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Згідно з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про те, що маючи чинний та не анульований паспорт прив`язки, рішення суду від 28.01.2020 р., більше 1 року та 5 місяців позивач не має можливості використовувати свою ТС та займатись підприємницькою діяльністю, внаслідок незаконних дій органів місцевого самоврядування, їх управлінь та комунальних підприємств та незаконно прийнятих рішень (порядку демонтажу та рішення про демонтаж ТС) та неповернення ТС. Водночас, доводи щодо неможливості здійснення підприємницької діяльності з урахуванням мети такої діяльності пов`язані із завданням матеріальної шкоди та не обґрунтовують співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги щодо позовних вимог про стягнення з Хмельницької міської ради 30 000 грн моральної шкоди позивач не вказує про завдання йому негативних емоцій, які досягли рівня страждання або приниження, внаслідок затвердження Хмельницькою міською радою Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій. Позивач також не обґрунтовує заявлену суму моральної шкоди у розмірі по 30 000 грн з виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області та Хмельницької міської ради відповідно. Зважаючи на вищенаведене, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.01.2020 №42 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності", яке визнано судом протиправним, здійснено демонтаж тимчасової споруди позивача за наявності чинного паспорта прив`язки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.