Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3058/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3058/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря - Вознюк Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 про скасування наказу та акту службової перевірки,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки» та Акт службової перевірки від 24.12.2019 року. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проведення службової перевірки по відношенню до державних службовців не передбачено. Крім того позивач наголошує, що єдиною формою контролю є призначення службового розслідування, однак у даному випадку воно не може бути призначено на підставі звернення фізичної особи. Крім цього позивач зазначив, що висновки акту перевірки суперечать дійсним обставинам та ґрунтуються на невірному трактуванні та застосуванні законодавства, отже є всі підстави для його скасування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що право відповідача призначати службові перевірки визначено Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 року №1707/5. З огляду на наявність у відповідача повноважень для призначення службової перевірки, оскаржуваний наказ винесено правомірно. Щодо законності Акту службової перевірки суд першої інстанції зазначив, що він не є рішенням (актом індивідуальної дії або нормативно-правовим актом) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час перевірки, не містить будь-яких рішень відносно позивача, які порушують його права, а відтак, оскарженню не підлягає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проведення службової перевірки по відношенню до державних службовців чинним законодавством не передбачено. На думку апелянта, висновки акту суперечать дійсним обставинам та ґрунтуються на невірному трактуванні та застосуванні законодавства, в той час як його дії як державного виконавця були законними та правомірними. Оскільки висновки Акту службової перевірки використовуються у судових справах щодо оскарження його дій, як державного виконавця, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність жодних юридичних наслідків для позивача. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити без з змін рішення суду першої інстанції. Третя особа - ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористався. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , займаючи посаду заступника начальника Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, забезпечував виконання зведеного виконавчого провадження за номером АСВП 51173599 про стягнення коштів з ОСОБА_2 26.11.2019 року на адресу відповідача надійшла скарга ОСОБА_2 щодо незаконного привласнення групою осіб корпоративних прав ТОВ «К-Термінал». З метою забезпечення розгляду звернення та перевірки дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами Центрального та Інгульського відділів ДВС Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області видано наказ №607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки», яким створено відповідну комісію. За результатами проведення службової перевірки складено Акт службової перевірки від 24.12.2019 року, в якому зафіксовані факти не дотримання позивачем вимог ч.1 ст.18, ст.53-1 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.2 ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Вважаючи протиправним наказ про проведення службової перевірки та складений за її наслідками Акт службової перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Єдиною підставою для скасування наказу про призначення перевірки позивачем визначено, що у ГТУЮ в Миколаївській області були відсутні підстави для призначення саме службової перевірки, а не службового розслідування. В свою чергу, Типове положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затверджено наказом Міністерства юстиції України 20.04.2016 року № 1183/5 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), визначає, що відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в областях. На підставі Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 року №1707/5 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), відповідач підпорядковується Міністерству юстиції України та є його територіальним органом. Відповідно до п.4.26 вказаного Положення відповідач згідно з покладеними завданнями контролює здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та районними, районними у місті, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної виконавчої служби. Пунктом 6.5 Положення передбачено, що відповідач може здійснювати перевірки в підвідомчих органах та установах юстиції. Відповідно до п. 8 Положення відповідач у межах своєї компетенції видає накази, які є обов`язковими для виконання підвідомчими органами та установами юстиції та посадовими особами. Водночас, згідно п.9 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ст. 19 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право, у тому числі оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 подав заяву від 26.11.2019 року та реалізував своє право на оскарження рішень та дій державного виконавця до вищого органу, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, правомірно та за наявності відповідних повноважень видало наказ №607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки», з метою перевірки дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами Центрального та Інгульського відділів ДВС. Крім того судова колегія зазначає, що наказ №607/05 від 29.11.2019 року «Про проведення службової перевірки» реалізовано шляхом проведення відповідної службової перевірки, за наслідком чого складено Акт службової перевірки від 24.12.2019 року. Зважаючи, що оскаржуваний наказ вже вичерпав свою дію, його оскарження та визнання протиправним жодним чином не впливає на права позивача, а його скасування не призведе до відновлення будь-яких прав. За змістом ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За правилами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача. Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. За таких обставин Акт службової перевірки від 24.12.2019 року не породжує для позивача жодних правових наслідків, оскільки є виключно носієм встановленої інформації. Більш того, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі визначає, що вказаний Акт було направлено до правоохоронних органів для прийняття відповідних рішень, однак ними встановлено відсутність підстав для внесення відомостей до ЄДРДР. Як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-яких актів індивідуальної дії стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії або надбавки, які б могли бути оскаржені позивачем, відповідачем не видавалися, що вказує на відсутність негативних наслідків в результаті проведення перевірки для позивача. Твердження апелянта, що відомості з Акту використовуються у судових справах щодо оскарження його дій як державного виконавця, носять суто суб`єктивний характер та ґрунтуються на невірному трактуванні закону. Посилання на вказаний Акт у будь-якій судовій справі не може бути визначено як доказ протиправної поведінки позивача та має оцінюватись судом у кожному окремому випадку. До того ж самим апелянтом визначено, що у вказаних судових справах його дії та рішення не були визнані протиправними. За таких обставин судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що апелянтом не доведено наявності порушеного права фактом існування Акту службової перевірки від 24.12.2019 року. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст виготовлено 04.10.2021 року. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.