Постанова 4852 № 393/606/20 (2-а/393/6/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 393/606/20 (2-а/393/6/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Головія Сергія Володимировича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 р. (суддя Рачкелюк Ю.В.) в справі № 393/606/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Головія Сергія Володимировича, управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до Новгородківського районного суду Кіровоградської області з позовом до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Головія Сергія Володимировича, управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО 18 № 591015 від 27.10.2020 р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, закриття справи. Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 р. позов задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО 18 №591015 від 27.10.2020 р., якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. В апеляційній скарзі відповідач інспектор патрульної поліції Головій С.В. просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що оскільки адміністративне стягнення інспектором поліції накладається від імені органу поліції, то належним відповідачем є саме такий орган. УПП в Чернігівській області не має статусу юридичної особи, є територіальним підрозділом ДПП, тому не може виступати відповідачем у справі. Оскільки позов заявлено до неналежного відповідача, суд першої інстанції не здійснив заміну такого відповідача, враховуючи відсутність в суду апеляційної інстанції можливості замінити відповідача, рішення суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає про неправильний висновок суду першої інстанції по суті позовних вимог, адже позивача притягнуто до відповідальності саме за те, що він не мав при собі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, поставивши під сумнів результати перевірки, яка проводилась службовими особами Укртрансбезпеки. Рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативно допустимого вагового параметру, такого як навантаження на одиночну вісь, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО 18 №591015 від 27.10.2020 р., встановлено, що позивач 27.10.2020 р. о 11 год. 29 хв. на автодорозі М01 Київ-Чернігів- Н. Яриловичі 125 км керував транспортним засобом «DAF XF», державний номер НОМЕР_1 , з причепом «KRONE», державний номер НОМЕР_2 , та перевозив вантаж і мав фактичну масу вантажу 43250 кг з навантаженням на одиночну вісь 11 250 кг, що підтверджується заміром Укртрансбезпеки, та при цьому не мав при собі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, що є порушенням п. 22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Прийняте по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Враховуючи, що позивач перевозив у спеціалізованому напівпричепі - спеціалізованому контейнеровозі для перевезення сипких вантажів сипкий вантаж - соняшник, фактична маса якого не перевищувала дозволеної, вантаж відповідав правилам перевезень, а також те, що навантаження на вісь відбулося у зв`язку з різким гальмуванням, тобто під час руху транспортного засобу у зв`язку з переміщенням вантажу, а не на час завантаження транспортного засобу, суд першої інстанції вважав, що позов підлягає задоволенню, так як в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову, проте вважає за необхідне змінити рішення в частині обґрунтування висновків суду. Судом встановлено, що 27.10.2020 р. інспектором батальйону патрульної поліції УПП в Чернігівській області Головійєм С.В. прийнято постанову серії ДПО18 № 591015, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132№ КУпАП, яке полягає у тому, що водій ОСОБА_1 27.10.2020 р. о 11 годині 29 хвилин, керуючи транспортним засобом марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки Krone SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на автодорозі Київ Чернігів Н. Яриловичі, 125 км, перевозив вантаж, який мав фактичну масу 43250 кг з навантаженням на одиночну вісь 11 250 кг, що підтверджується заміром Укртрансбезпеки, та при цьому не мав при собі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033513 від 27.10.2020 р. (а.с.13) встановлено, що фактична маса вантажу склала 43,25 т; осьові навантаження нормативно допустимі 11,0; 11,0; 8,0;8,0; 8,0; фактичне 7,3; 11,25; 8,2; 8,2; 8,3. Аналогічна інформація наявна у довідці №050463 від 27.10.2020 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 14). Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Статтею 132№ КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Частиною третьою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. За приписами частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879). У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879). Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Як вказано вище, в цьому випадку під час проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Вантажем, який перевозився позивачем, є насіння соняшнику, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено. Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Судом встановлено, що у постанові, що оскаржена позивачем, не розкривається об`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. В порушення зазначених приписів КУпАП в постанові викладено опис правопорушення, як-то позивач «перевозив вантаж, який мав фактичну масу 43250 кг з навантаженням на одиночну вісь 11 250 кг, що підтверджується заміром Укртрансбезпеки, та при цьому не мав при собі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України», який не відповідає диспозиції частини першої статті 132-1 КУпАП, а також суперечить вимогам чинного законодавства, приведеним вище, стосовно імперативної заборони на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу, за відсутність якого позивача фактично й притягнуто до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, то зазначення відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення про відсутність відповідного дозволу як складової об`єктивної сторони адміністративного правопорушення є цілком безпідставним. Верховним Судом в постанові від 30.05.2018 р. у справі №337/3389/16-а висловлено правовий висновок, за яким постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Судом першої інстанції приведені вище обставини та норми права не враховано, тому висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, які стали підставою для задоволення позову, є невірними, проте сам по собі висновок про задоволення позову є вірним. Доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачам суд бере до уваги, але зазначає, що такі обставин не є підставою для скасування судового рішення. Інші доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Головія Сергія Володимировича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 р. в справі № 393/606/20 залишити без задоволення. Змінити мотивувальну частину рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05.07.2021 р. в справі № 393/606/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Головія Сергія Володимировича, управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04.10.2021 р. та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 04.10.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко