Постанова 4814 № 529/243/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/243/21 Номер провадження 22-ц/814/1767/21Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І. В. розглянувши в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 червня 2021 року, ухвалене суддею Кириченко О.С., повний текст рішення складено дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна рада, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В: 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом довідділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Позовна заява мотивована тим, що 13.01.2021 року вона була звільнена з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти, сім`ї молоді та спорту Диканської РДА на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією вказаного відділу. Вказує, що при звільненні з роботи з нею не було проведено належного розрахунку, який було здійснено лише 19.03.2021 року. Відтак, на підставі положень ч.1 ст. 117 КЗпП України вважає, що їй належить до виплати відповідачем сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно у розмірі 20 046,80 грн. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 03 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 482,60 грн. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). Стягнуто з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у день звільнення ОСОБА_1 у порушення ст. 116 КЗпП України їй не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, за період з 14.01.2021 року (наступний робочий день після звільнення) по 19.03.2021 року (по день проведення розрахунку), що складає 47 робочих днів, тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 482,60 грн. (435,80 грн. х 47 днів). Враховуючи, що Полтавська районна державна адміністрація є правонаступником майна, прав та обов`язків відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, з метою забезпечення ефективного виконання судового рішення, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повинні бути стягнуті з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області. В апеляційній скарзі Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що роботодавець несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні виключно у разі наявності вини останнього. Вважає, що у даному випадку вина відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА, як і його правонаступника Полтавської РДА, відсутня, а судом такий факт не з`ясовувався, що унеможливлює застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді обов`язку сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку. Судом першої інстанції не досліджено питання походження джерел фінансування, спрямованих на оплату праці працівників районного методичного кабінету відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської райдержадміністрації. Вказує, що обставини, які зумовили таку заборгованість, не залежали від волі відповідачів, а мали місце у зв`язку з реалізацією реформи децентралізації та набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» та у зв`язку з цим відсутністю у розпорядника коштів місцевого бюджету коштів для розрахунку з працівниками. Окрім того, звертає увагу на протилежність практики суду першої інстанції у аналогічній справі №529/236/21 (рішення ухвалено 03.06.2021 року). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.09.2021 року залучено Полтавську районну раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 71). Відзив на апеляційну скаргу не подано. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_1 01 вересня 2004 року була прийнята на роботу на посаду методиста районного методичного кабінету відділу освіти Диканської районної державної адміністрації. На підставі розпорядження голови Диканської районної державної адміністрації № 50-к від 30.10.2012 відділ освіти Диканської РДА було перейменовано у відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, про що 08.01.2013 р. було внесено відповідні записи у трудову книжку позивача ОСОБА_1 (а.с. 5-6). Відповідно до наказу № 18 від 13 січня 2021 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА у зв`язку з реорганізацією вказаного відділу, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що внесено відповідний запис у трудову книжку позивача (а.с. 5-6, 7). З наявної у матеріалах справи довідки відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА № 71/01-25 від 01.04.2021 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 була розрахована 13 січня 2021 року, кошти виплачено 19 березня 2021 року (а.с. 8). Згідно розпорядження голови Диканської районної державної адміністрації від 05.01.2021 № 3 відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА реорганізовано шляхом приєднання до Полтавської районної державної адміністрації, яка стала правонаступником вказаного відділу. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеної на порталі Міністерства юстиції України на день розгляду справи судом першої інстанції відповідач відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА перебуває в стані припинення (а.с. 28, 29). Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА вимоги статтей 47, 116 КЗпП України не виконав, повного розрахунку в день звільнення позивача 13.01.2021 р. не провів, належні їй кошти були виплачені у повному обсязі лише 19 березня 2021 року. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд першої інстанції з урахуванням статті 117 КЗпП України дійшов висновку про стягнення на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При цьому, судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 6-15цс13 від 27.03.2013 р., у справі № 6-64цс13 від 03.07.2013 р., у справі № 6-195цс14 від 21.01.2015 р. З наявної у матеріалах справи довідки голови комісії з припинення діяльності відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА від 01.04.2021 р. № 71/01-25 судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 були нараховані наступні кошти: за листопад 2020 року (21 робочий день) 9 369,60 грн, за грудень 2020 року (22 робочих дні) 9 369,60 грн., а всього 18 739,20 грн, середньоденний заробіток - 435,80 грн (а.с. 8). Враховуючи, що розмір середньоденного заробітку позивача ОСОБА_1 визначив сам відповідач відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА, як роботодавець позивача, вказаний розмір середньоденного заробітку ні позивачем, ні співвідповідачами у справі не оспорюється, то у суду на час розгляду справи по суті відсутні підстави для сумніву у правильності його розрахунку та розміру, тому суд визнав за необхідне застосувати його при здійсненні розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача. Враховуючи, що на час розгляду справи в суді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомостей про остаточне припинення відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА, однак його діяльність фактично вже припинена внаслідок реорганізації, шляхом приєднання до Полтавської районної державної адміністрації, яка є його правонаступником, тому з метою ефективного захисту прав позивача в частині реального та оперативного виконання рішення суду суд першої інстанції визнав за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 482,60 грн саме з відповідача Полтавської районної державної адміністрації. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначив зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначив у рішенні. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частин першої, другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Вимогами статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність. Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у день звільнення позивача 13.01.2021 р. належним чином розрахунку проведено не було, у повній мірі її вимоги про отримання заробітної плати та компенсації за невикористані відпуски були задоволені лише 19.03.2021 р. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.01.2021року (наступний робочий день після звільнення) по 19.03.2021року (по день проведення розрахунку), що складає 47 робочих днів, всього у розмірі 20482,60 грн.При цьому колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку відсутній вихід за межі позовних вимог, оскільки із-за переносу святкових днів у січні 2021 року період затримки розрахунку при звільненні (13.01.2021 р. -19.03.2021 р.) збільшився на 1 день та становить всього 47 днів. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності здійснення відповідного стягнення саме з Полтавської РДА а не безпосередньо з роботодавця відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА, оскільки матеріалами справи встановлено, що згідно розпорядження голови Диканської районної державної адміністрації від 05.01.2021 року №3 припинено діяльність відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА шляхом приєднання до Полтавської районної державної адміністрації та визначено вважати Полтавську районну державну адміністрацію правонаступником майна, прав та обов`язків відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА (а.с. 28,29). Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні виключно у разі наявності вини останнього, а у даному випадку вина відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА, як і його правонаступника Полтавської РДА, відсутня у зв`язку з реалізацією реформи децентралізації та набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», що унеможливлює застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді обов`язку сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, колегія суддів до уваги не приймає з урахуванням наступного. Так, до апеляційної скарги Полтавською РДА додано докази на підтвердження, на їх думку, відсутності вини роботодавця, у невиплаті позивачу всіх належних йому сум у день звільнення, зокрема: лист Міністерства фінансів України №05210-16-6/1630 від 21.01.2021 р., рішення другої сесії восьмого скликання Полтавської районної ради Полтавської області «Про внесення змін до показників районного бюджету за 2021 рік» від 23.02.2021 р. №2-VІІІ-148 з додатками (а.с. 45-50). При цьому в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтованих підстав та поважних причин, які б унеможливлювати пред`явити зазначені докази у суді першої інстанції. Згідно пункту першого частини п`ятої статті 178 ЦПК України відповідач зобов`язаний додати до відзиву на позов докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Полтавську РДА було залучено до участі у даній справі в якості відповідача та було належним чином повідомлено про розгляд даної справи (а.с. 20-21,22,25,27). Проте, Полтавська РДА не скористалась своїм право на подачу до суду відзиву на позов та доказів на підтвердження відсутності вини щодо невиплати позивачу належних сум при звільненні. Отже, достовірно встановлено, що додані до апеляційної скарги вказані вище нові докази не надавалися відповідачем суду першої інстанції, а тому не могли бути ним оцінені. Поважних причин, які б унеможливили подачу вказаних документів до суду першої інстанції, Полтавською РДА в апеляційній скарзі не наведено, при цьому, нормами цивільного процесуального законодавства України встановлено обов`язок саме відповідача обґрунтовувати свої заперечення (за наявності таких) на власний розсуд. Згідно із ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Виходячи з наведеного, посилання в апеляційній скарзі на вказані докази, а саме: лист Міністерства фінансів України №05210-16-6/1630 від 21.01.2021 р., рішення другої сесії восьмого скликання Полтавської районної ради Полтавської області «Про внесення змін до показників районного бюджету за 2021 рік» від 23.02.2021 р. №2-VІІІ-148 з додатками, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки апелянтом не обґрунтована неможливість їх подання до суду першої інстанції за відсутності будь-яких перешкод для цього. Окрім того, встановлено, що відділ освіти, сім`ї молоді та спорту Диканської РДА було ліквідовано розпорядженням голови районної державної адміністрації «Про реорганізацію відділу освіти, сім`ї молоді та спорту Диканської РДА» від 05.01.2021 року №3, після чого 13.01.2021 року було проведено звільнення позивача. При цьому, даним розпорядженням від 05.01.2021 року визначено вважати Полтавську РДА правонаступником майна, прав та обов`язків відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА (а.с. 28). Відтак, з наведеного вбачається, що ще до звільнення позивача з роботи, було визначено правонаступника відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської РДА за всіма правами та обов`язками - Полтавську РДА, відтак, станом на 13.01.2021 року розпорядника коштів було фактично визначено, а тому нездійснення ним своїх обов`язків з проведення належного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з посади і є підставою для стягнення з нього розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. З урахуванням наведеного, на працівника, який є менш захищеною стороною, не може бути покладено надмірного тягаря неотримання відповідної компенсації, з підстав несвоєчасного переведення відповідних коштів на баланс установи розпорядника коштів, оскільки такі дії/бездіяльність в повній мірі залежали від відповідачів. Доводи апеляційної скарги щодо протилежності практики суду першої інстанції у аналогічній справі №529/236/21 (рішення від 03.06.2021 року) також не заслуговують на увагу, оскільки вказана справа не є предметом апеляційного розгляду. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 03 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року. СУДДІ: Дорош А.І. Лобов О.А. Триголов В.М.