Постанова 4851 № 520/10845/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 р.Справа № 520/10845/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 29.12.20 по справі № 520/10845/2020 за позовом Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та припису, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюма» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області , в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ по ДЕІ у Харківській області від 20.07.2020 № 656/11-02 про проведення позапланової перевірки КП «Благоустрій міста Ізюма»; визнати протиправними дії ДЕІ у Харківській області по проведенню позапланової перевірки КП «Благоустрій міста Ізюма» в період з 21.07.2020 по 03.08.2020; визнати протиправним та скасувати припис ДЕІ у Харківській області № 134/03-13 від 04.08.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 позовну заяву Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" залишено без задоволення. Комунальне підприємство «Благоустрій міста Ізюма», не погодившись з рішенням суду першої інстанції , вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, з явним перекрученням усіх матеріалів та обставин справи в сторону відповідача, при повному незнанні норми діючого законодавства України, та взагалі без взяття до уваги матеріалів справи та правової позиції позивача, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року , прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Державна екологічна інспекція у Харківській області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає рішення суду першої інстанції правомірним та винесеним з урахуванням всіх обставин справи , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено , що На підставі наказу від 20.07.2020 № 656/11-02 та направлення від 20.07.2020 №656/11-02/03-06 на проведення позапланового заходу ДЕІ у Харківської області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Благоустрій міста Ізюма. Направлення на проведення перевірки від 20.07.2020 № 656/11-02/03-06 отримано заступником директора КП Благоустрій міста Ізюма 21.07.2020, окреслена обставина не заперечувалась з боку представника позивача та позивача в ході розгляду справи. Юридичною підставою для проведення перевірки відповідачем зазначено статті 4, 6, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Фактичною підставою для проведення спірної перевірки слугувало колективне звернення мешканців Малокомишуваської сільської ради від 19.06.2020, про порушення, що спричинило шкоду їх правам, законними інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, суб`єкта господарювання КП Благоустрій міста Ізюма. Державною екологічною інспекцією України надано погодження від 13.07.2020 на проведення позапланогового заходу державного нагляду (контролю) ДЕІ у Харківській області на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Результати перевірки оформлені актом від 03.08.2020 № 656/11-02/03-06 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (сфера державного нагляду контролю). На підставі вказаного вище акту перевірки ДЕІ у Харківської області складено припис від 04.08.2020 № 134/03-13, яким позивачу надано термін для усунення порушень. Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених контролюючим органом порушень законодавства, а отже оскільки позивач допустив посадових осіб ДЕІ у Харківській області до перевірки та не реалізував свого права на не допуск, внаслідок чого, відсутні підстави для визнання неправомірними дії відповідача по проведенню перевірки. За таких обставин акт перевірки та акт обстеження засмічення, а також дії по проведенню перевірки, у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів. Суд зазначив, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 826/4278/14 та від 20.02.2018 по справі № 803/1130/17. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, та приходить до висновку про помилковість посилання на зазначену практику Верховного Суду, позаяк у правовідносинах, що були предметом судової оцінки у справах № 826/4278/14 та № 803/1130/17 Верховний Суд висловився з приводу можливості оскарження рішення контролюючого органу про призначення перевірки після того, як така перевірка проведена (за умови допуску до перевірки) і за її результатами прийнято відповідне рішення. В цій справі позивач оскаржує дії екологічної інспекції, які полягають у порушенні порядку проведення перевірки, зокрема : - проведення перевірки без присутності керівника підприємства або уповноважених особи, працівники екоінспекції самостійно прибули на полігон ; - непред`явлення працівниками екоінспекції погодження центрального органу; - працівники екоінспекції не зареєструвалися в журналі перевірок. Крім того , позивач наполягає , що фактично самої перевірки не було , оскільки, працівників екоінспекції не допустили на полігон. Колегія суддів зауважує, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. З урахуванням наведеного незалежно від прийнятого рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді рішень, позивач не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства по суті встановлених порушень та застосованих санкцій. Ця правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, яка ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цій постанові Судова палата відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) тощо. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що основними завданнями Держекоінспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Згідно із підпунктом 3 пункту 4 Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) зі застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування). Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції затверджене наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230 (далі - Положення № 230 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Положення № 230 визначено, що Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Згідно із пунктом 2 Положення № 230, Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Мінекоенерго, дорученнями Міністра енергетики та захисту довкілля, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської державних адміністрацій, обласних та Київської міської рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Відповідно до пункту 2 розділу II Положення № 230, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: 1) про екологічну та радіаційну безпеку; 2) про охорону земель, надр; 3) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; 4) про охорону атмосферного повітря; 5) про охорону, захист, використання та відтворення лісів; 6) про раціональне використання, відтворення і охорону об`єктів тваринного світу; 7) про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; 8) щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; 9) про охорону, утримання і використання зелених насаджень; 10) про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; 11) щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; 12) з питань дотримання положень Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES); 13) під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; 14) про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; 15) про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; 16) з питань поводження з відходами; 17) у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх для утилізації; 18) щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах із шкідливими речовинами та сумішами; 19) щодо дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Стаття 1 Закону визначає, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Частиною першою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Частиною третьою статті 4 Закону № 877-V встановлено, що планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (частина одинадцята статті 4 Закону № 877-V). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Закону № 877-V, протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб`єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається. За приписами частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Стаття 7 Закону № 877-V встановлює, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. За змістом статті 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону. Так, неправомірність дій державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки, враховуючи зміст та обсяг заявлених вимог, позивач пов`язує з тим, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідачем не було надано керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, або уповноваженій ним особі копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), що слугувано недопуску перевіряючи до перевірки. За наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано позивачем те, що до проведення заходу державного контролю позивачу було надано (вручено заступнику директора) направлення на перевірку. У вказаному направлені зазначено підставою для здійснення заходу : колективне звернення мешканців Малокомишуваської сільської ради та погодження Державної екологічної інспекції України № 2.2/665ПГ від 13.07.2020 на проведення позапланового заходу . В матеріалах справи міститься копії звернення мешканців та погодження Державної екологічної інспекції України № 2.2/665ПГ від 13.07.2020. Отже, відповідач мав звернення фізичних осіб з приводу проведення позапланового заходу та на їх підставі отримав погодження на проведення позапланового заходу Держекоінспекції України, як це і передбачено статтею 6 Закону № 877-V. Оскаржуваний наказ видано за наявності підстав для здійснення позапланового заходу, які визначені Законом, за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), що свідчить про правомірність такого наказу , тому позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими. Разом з тим, як передбачають приписи абзацу 6 частини першої статті 6 Закону 877-V, якщо підставою для проведення позапланового заходу є звернення фізичної особи, то перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Представник позивача стверджував, що представнику підприємства не було надано (пред`явлено) копію погодження на позаплановий захід за зверненням мешканців Малокомишуваської сільської ради. Доказів зворотного відповідачем не надано. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує , що погодження на позаплановий захід було вручено разом з направленням на перевірку , що підтверджується підписом керівника підприємства в направленні. Однак , доказів вручення саме погодження Державної екологічної інспекції України № 2.2/665ПГ від 13.07.2020 не надано , підпис в направленні свідчить лише про отримання такого направлення на перевірку. Отже, в порушення вищевказаної норми закону посадовими особами Держекоінспекції у Харківській області не надано уповноваженій особі КП «Благоустрій міста Ізюма» перед здійсненням позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю)щодо проведення позапланового заходу за зверненням мешканців Малокомишуваської сільської ради. Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 6 Закону 877-V суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Тобто , враховуючи наведені вимоги законодавства , не надання відповіачем уповноваженій особі КП «Благоустрій міста Ізюма» перед здійсненням позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю)щодо проведення позапланового заходу за зверненням мешканців Малокомишуваської сільської ради , у позивача виникло право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення позапланового заходу . Позивач наполягає на тому , що перевіряючи не були допущені до перевірки на полігон , тобто фактично сама перевірка не відбулась. Відповідач посилається на те , що перевіряючи були допущені на полігон , однак доказів до матеріалів справи не надає. Матеріали справи свідчать про зворотне. Враховуючи наведене , суд апеляційної інстанції вважає, що дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки КП «Благоустрій міста Ізюма» , результати якої оформлені актом від 03.08.2020 № 656/11-02/03-06 , здійснені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому є протиправними. Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року, від 20.09.2018 року у справах №№ 821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14 лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Враховуючи незаконність проведення Державною екологічною інспекцією у Харківській області позапланової перевірки КП «Благоустрій міста Ізюма» , результати якої оформлені актом від 03.08.2020 № 656/11-02/03-06 , припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 134/03-13 від 04.08.2020, виданий за результатами такої перевірки також є незаконним та підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 по справі №160/3220/19. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 520/10845/2020 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки КП «Благоустрій міста Ізюма» . Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 134/03-13 від 04.08.2020. В іншій частині в позові відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 04.10.2021 року