Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/5593/21

Дата документу 29.09.2021 Справа № 336/5593/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/5593/21 Головуючий у 1 інстанції: Савеленко О.А. Провадження № 22-ц/807/3204/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Кримської О.М. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Зелінської Ольги Сергіївни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2021 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Євгена Васильовича, ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Державного реєстратора Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Є.В., ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Л.О. про визнання протиправним та скасування рішення. Також ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що вжиття вказаних заходив необхідно з метою недопущення відчуження відповідачем квартири, яка через неправомірне рішення державного реєстратора вибула з її власності. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Зелінської О.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що між сторонами існує спір з приводу права власності на квартиру. ОСОБА_1 вже вдруге звертається до суду про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію квартири, однак доповнивши коло відповідачів, оскільки за той довгий час, поки вирішувався спір, квартира була перепродана та змінився її власник. Вказане сталось попри забезпечення позову та накладення арешту на дану квартиру у іншій цивільній справі за її попереднім позовом аналогічного змісту. На теперішній час у ОСОБА_3 як нового власника квартири є об`єктивна можливість вчинити її відчуження. Вважає, що у випадку не забезпечення позову, після задоволення її позовних вимог існує вірогідність щодо неможливості повернення квартири у її власність через її подальше відчуження. 03 вересня 2021 року від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вказує про недоведеність ОСОБА_1 належними та допустимими доказами вимог щодо необхідності забезпечення позову. В свою чергу, на думку відповідача, безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб. 15 вересня 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказує, що є законним власником спірної квартири. Жодних дій щодо намагання відчужити спірну квартиру ним не здійснювалось, і підстави припускати подібне відсутні. Вважає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях сторони позивача, які є нічим не обґрунтовані, у зв`язку із чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Колегією встановлено, що, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивач не навела достатніх підстав для необхідності застосування обраних заходів забезпечення позову. Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України). Як зазначено у роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з роз`ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом встановлено, що відповідно до змісту позовної заяви предметом позову є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2018р. 13:35:17, індексний номер 42964073, державну реєстрацію права власності від 10.09.2018р. 16:46:26, прийнятого Державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенком Є.В., яким було змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815), номер запису про право власності: 27880747, та у зв`язку із скасуванням рішення державного реєстратора поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру, а також про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 спірної квартири, яка придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2018р., серія та номер 1480, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. Як слідує з позовної заяви, спірна квартира належала чоловіку позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , якого рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.05.2021р. по справі № 336/7270/20 було визнано безвісно відсутнім з липня 2017р. В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 від його імені може вчиняти дії щодо управління його майном, частка в якому належить заявниці як подружжю. Тому позивач ОСОБА_1 у цій справі відстоює право спільної власності подружжя на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка, як вона вважає, вибула з володіння їх сім`ї у незаконний спосіб спочатку у власність ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а в подальшому - у власність ОСОБА_2 . Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що була предметом іпотеки, був спочатку відповідач в особі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 12.09.2018р., індексний номер - 42964073, про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», винесеного Державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Є.В., номер запису пре право власності 27880747. Дане Рішення і є предметом заявленого позову. А в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2018р. право власності на спірну квартиру набуто ОСОБА_2 . Таке відчуження відбулось під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та Державного реєстратора виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенком Є.В. щодо неправомірно рішення останнього про реєстрацію права власності на спірну квартиру та при наявності чинної ухвали про арешт цієї квартири. За таких обставин, виявилось, що, незважаючи на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/6083/18 від 11.10.2018р. в якості забезпечення позову було накладено арешт на спірну квартиру, вона перейшла у власність ОСОБА_2 , про що не було повідомлено стороною відповідача, та що в подальшому стало підставою для скасування постановленого на користь ОСОБА_1 рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Відтак, колегія вважає, що маються обґрунтовані припущення, що до ухвалення можливого рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, квартира може бути відчужена останнім власником на користь інших осіб, а тому невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Отже до закінчення розгляду справи ОСОБА_2 , який у Державному реєстрі речових прав зареєстрований як власник спірної квартири, має реальну можливість вчинити дії щодо розпорядження цим майном. Між тим, при вирішенні питання забезпечення позову, районним судом не було враховано вказаних обставини та не взято до уваги аргументи позивача про доцільність застосування обраних заходів забезпечення позову. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків суду обставинам справи знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими. У Постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18 висловлено правову позицію, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову знаходиться у прямому зв`язку із предметом спору, і невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення пов- ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судово- го рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки колегією встановлено, що з урахуванням вказаних вище обставин заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна є необхідними у цій справі, то оскаржувана ухвала на підставі пп. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 149-150, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Зелінської Ольги Сергіївни задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2021 року про відмову у забезпеченні позову у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Забезпечити позов ОСОБА_1 у цій справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел.. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 - адвокат Зелінська Ольга Сергіївна ( тел.. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 жовтня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Кримська О.М.