Ухвала КАС ВС № 300/3142/20

УХВАЛА 01 жовтня 2021 року м. Київ справа № 300/3142/20 адміністративне провадження № К/9901/35192/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №300/3142/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 27 січня по 14 лютого 2020 року та стягнути середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення з 26 березня 2020 року по дату прийняття судового рішення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 28 січня по 13 лютого 2020 року в розмірі 12 635,09 грн. У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить цитування уривків постанов Великої Палати Верховного Суду, посилання на ряд нормативно правових актів, фактичні обставини справи, твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Позивач у касаційній скарзі посилається що суди неправильно тлумачили положення статей 117 та 236 Кодексу законів про працю України стосовно належності суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі до сум, які у відповідності до статті 116 Кодексу підлягають виплаті у день звільнення та, відповідно обов`язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у тому числі середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, який на день звільнення належав до виплати. Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статі 117 Кодексу законів про працю України. Верховний Суд наголошує, що питання застосування норм статті 117 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах неодноразово досліджувалося судом касаційної інстанції, який вже висловлював висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права, на підставі якого вже сформовано правозастосовча практика у спорах, які стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зокрема, такі висновки містяться у постановах Великої палати Верховного Суду у справах № 821/1083/17, № 810/451/17 та у постановах Верховного Суду, прийнятих у справах № 821/569/17 та №825/598/17. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 300/3142/20 було повернуто скаржнику у зв`язку з відсутністю підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. 27 серпня 2021 року позивач повторно звернувся з касаційною скаргою на зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі 300/3142/20. Подана повторно касаційна скарга була ідентичною щодо посилань на підстави касаційного оскарження тій, що вже повернута Верховним Судом ухвалою від 19 серпня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року Верховний Суд вдруге повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 300/3142/20, оскільки вона не містила підстави касаційного оскарження. Звертаючись втретє, скаржник посилається на частину четверту статті 328 КАС України, проте належним чином не обґрунтовує підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України. З поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник фактично висловлює незгоду з прийнятими у справі судовими рішеннями та просить їх переглянути по суті встановлених обставин у справі та зібраних доказів. Необхідним є наголосити, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З наведеного висновується, що переглядаючи прийняті судами попередніх інстанцій рішення, Верховний Суд надає оцінку лише в частині застосування норм матеріального та процесуального права, як суд права, та не перевіряє встановлені фактичні обставини справи та зібрані у справі докази. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №300/3142/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак